Ірино, рада тебе читати. ;)

Тобі вдалося дуже вдало передати емоції, через що кожне слово зачіпає за живе. Прекрасно передано роздвоєння і воз'єднання. Хто з них двох справжня? - Жодна поодинці не здатна жити, тільки цілісно. Часом здається, що вони різні, але насправді однакові із середини. І єдиним правильним рішенням, певно, буде поєднання голосів Тої, що спостерігає збоку і Тої, за якою спостерігають...
Цікаво, Іринко, "дрижання в колінах" - насправді це привід для усвідомлення любові чи то просто жалість?
Не сумуй! До речі, приємно було бачити тебе знову на екрані. Тепер частіше дивлюсь новини. ;) Можна тебе попросити перед закінченням включення завжди витримувати паузу і посміхатися? Будь ласочка!

привід, Миросю:) для усвідомлення... На щастя. чи на жаль. ні, на щастя:)

обнімаю і дякую, що зайшла. Чекатиму на нові твої вірші! Бо моя муза - у відпустці:)

Історія таких стосунків, як у героїні твору, досить давня, і з давен має хороші рецепти більш-менш щасливого вирішення. Але для цього потрібно чітко відрізняти кохання від любові. І здійснювати ті чи інші подальші вчинки саме з любові. Кохання часто маскується під любов, і в юному віці ці речі здаються такими схожими. Але, наприклад, для любові повним нонсенсом є поняття "взаємність", - і якщо лірична героїня зрозуміє чому, значить вона щасливо вийде зі всіх неоднозначних ситуацій.

Володимире, думаю, одного розуміння замало. Розуміння може бути крок у вірному напрямі. Головне - відчути, що любов не потребує взаємності. Але ж ця жіноча натура не може без страждань. Що, як для жінки весь сенс життя в боротьбі з власним розумінням, емоціями, відчуттями?

Згідний, Мирославо, чиста любов земним істотам не зовсім досяжна і не дуже "на користь". Матеріальне і духовне повинні гармонувати. Що у перекладі на тему нашої розмови може трактуватись і як природний керунок "від кохання (з коханням) і до любові". Безумовно, що жінки вірність курсу відчувають гостріше, аніж чоловіки. Але подекуди є сенс бачити речі трохи відокремлено, одне від одного. Так би мовити для уточнення стану справ.

Любов - то любов,
А коханє - коханє, коханє. О!
Любов - єси Бог!
І нема чо` плутати... :))))

Іринко, звісно, що ви тонше відчуваєте свою композицію. Тому вам і видніше. Єдине, зауважу, що вислів "цей текст є закінченим" - яскравий приклад "абсолюту". І лише ваша посмішка в кінці натякає таки на суміш :)

Для Зеньо: Любов є Бог? Шо ви гаваріте? Ну хто би міг до такого дотумкати - ніхто просто! :)) І хто б ще очі відкрив? Респект! (та, що спостерігає збоку, регоче так, що волосся відкидається назад:)))

Для Редакції: я мала на увазі "закінчений текст" в контексті того, що героїня ніяких вчинків зробити вже не може, бо оповіданнячко скінчилося:) лише це. Ну, знаєте там зав"язка, розвиток дії, кульмінація... таке-сяке:)
А не тому, що він (текст) абсолютний. В будь-якому разі дякую за увагу.

Хоча уважаю, що оцінка занижена. ось так. (Ага, зараз сама собі й поставлю. Все сама:)

Від реготу ше жаден кінь не подох - так же регочте на здоров`єчко. :)))
Подушечку Вам подати жеби болосє не відкидалосі???

Можливо, Іринко, щодо оцінки ви праві, потрібно уважніше перечитати. Невдовзі у нас прозова частина життя поетів буде більш акцентованою і уваги матиме значно більше.