ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вероніка В
2026.01.28 19:15
Світова скорбота
сидить у мене птекродактиль на даху
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху

бо в птеро лиш одна турбота
режим на ім’є світова скорбота

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Трестман Григорій "Марк Шагал в Меа-Шеарім"
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
***
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
У пошуку істини.
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Смиренний псих
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
Кохання зимові дні (The Doors)
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
Якщо і коли
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
Мотузка
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати

Ірина Білінська
2026.01.27 11:05
***
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?

Борис Костиря
2026.01.27 10:17
Віршування
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.

Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,

Микола Дудар
2026.01.26 21:17
Присвята одній пані-злодюжці
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле

Ігор Терен
2026.01.26 18:45
Короткометражні пайзлики
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.

***
А лінія життя, що на долоні,

Юрій Лазірко
2026.01.26 18:11
Не про те -- Альбом Теревені від Зеня -- батярські пісні
Пав король. Бажання випало за ним.
Чи всох, чи здох... пучечком затугим...
Рай-тузи я зминала у пітній руці,
життя не в шоколаді і не в молоці,
ушир розмазувала посміх на лиці,
в той дім ступала, де кальянив дим...

Приспів:

В Горова Леся
2026.01.26 16:48
Сніг
Сьогодні сніг колишній втратив присмак.
В дитинстві пах весняною грозою,
Озоном літнім, і сідав зумисно
На губи, щоб розтанути росою,
Та смакуватися у чистих бризках,
І хвастатись- такий бадьоросвіжий,
Що можна з'їсти з нього цілу сніжку!

Марія Дем'янюк
2026.01.26 16:19
Ялини гілка
Тут час дрімає на ялинці,
І я блукаю наодинці,
А сніг всміхається - блищить,
Синичка на гіллі сидить,
І раптом пурх і полетіла,
А я сніжиноньки ловила...
Гойдається ялини гілка,
Вже не синиця...Певне білка...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ірина Новіцька (1981) / Вірші

 З Єсеніна (переклад)
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2006-03-09 15:27:14
Переглядів сторінки твору 5938
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / 0  (4.660 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.703 / 5.3)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.696
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-03-16 19:55:45 ]
Як не крутіть, пані Ірино, а "Любий мій, ти вічно у мені" - це коли пацани з пацанами.
Ех...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Новіцька (Л.П./М.К.) [ 2006-03-18 17:02:24 ]
А це було моє перекладацьке змагання з Романом Скибою, пане Сергію. Намагалася поближче до тіла (тобто тексту і стилю). Стаття про Вас написана серйозно і щиро, якби не хотіла - не писала б. Ви ж звернули, певно, увагу, що я згадувала про те, як писала про Вас раніше, ще десь у надцятих числах лютого. Коментар Епіграма мене почасти обурив, почасти розсмішив, якщо крізь зуби. "І так жить тошно". Не знаю, чи прочитаєте. Те, що маю сказати, кажу. А про конкретні деталі, чи приблизно так Ви висловились, мені пишіть, якщо захочете, радо відповім.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-03-18 21:25:48 ]
Шановна Ірино.
Та ні - переклад добрий, за всіма канонами мови.
Це я так, для смішинки. А потім - це ж відома тема з життя Сергія Олександровича. То й зірвалось.
За статтю - написану серйозно і щиро - подяка (серйозна і щира). І, звичайно ж, на все звернув увагу. Просто відчув себе трохи ніяково і розгублено, тому що слова Ваші занадто вже добрі. А доповнення хотів написати у вигляді деяких поглядів на відносно традиційну манеру письма і зв!язок її з етнічно-автентичними формами. Та й взагалі... Іноді приходять цікаві думки (тільки для себе і про себе) - ЯК би хотілось писати. Але це ж потрібно сісти, трохи подивитись в вікно на хмари, ковтнути кави, зібратись з ними (думками) - а вже тоді!.. А стільки часу не можу ніяк викроїти.

А на епіграму Епіграма даремно обурюєтесь, дивіться вище (поверх голів). І усміхайтеся.

З повагою - щиро.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Новіцька (Л.П./М.К.) [ 2006-03-19 21:40:35 ]
Дякую!
З часом приходжу до думки, що взагалі шкідливо довго роздумувати, в якому б оце стилі що написати. Найліпше - сказати так, як проситься на папір чи монітор, тоді й собі й іншим не збрешеш, а манера письма - діло індивідуальне й наживне. Брак часу творить зі мною таку паскудну штуку, що теми, котрі мене цікавлять, можу тільки зачепити по дотичній, а далі бігти далі. Вар'ятські перегони з власною здатністю сприймати інформацію. Тільки й помагає, що кава. Видерти ще трохи часу у ночі, аби подумати, а на ранок - бігти далі...
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-03-20 23:31:23 ]
В такому темпі життя проходить втричі, а то й вп!ятеро швидше. Якщо не зупинитись і проживати життя не в тому темпі, на яке воно розраховане - янголи будуть сварити. Ну, або ще хтось...
Ось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-03-21 20:38:48 ]
А відносно роздумів про стиль письма – Ви ж розумієте, що це чиста теоретика. Ніхто заздалегідь особливо не роздумує – за винятком свідомого будування форми в окремих випадках. Бо ж коли починає писатись – пишеться і все. Але теоретизування не заважить, бо допомагає систематизувати власні погляди і в хвилини писанини може вплинути несвідомо на цей процес.
А просто-таки необхідний каталазатор для вдалої систематизації - звичайно ж кава. Фліжаночок зо 100. Тоді все вибудовується надзвичайно струнко...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2006-07-18 01:03:24 ]
До свиданья, друг мой, до свиданья.
Милый мой, ты у меня в груди.
Предназначенное расставанье
Обещает встречу впереди.

До свиданья, друг мой, без руки, без слова,
Не грусти и не печаль бровей, -
В этой жизни умирать не ново,
Но и жить, конечно, не новей.

Звичайно, "до свиданья" перекладається "на добраніч", навіть якщо зранку...
Привожу авторський текст, аби видно було над чим ще треба попрацювати. Безумовно, що є над чим.
Вдосконалювати переклад ніколи не пізно?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2006-07-18 16:54:20 ]
Роман Скиба
* * *
От і до побачення, мій друже.
Хочеш — випий, хочеш — помолись.
На розлуку гнівайся не дуже,—
Час прийде і стрінемось колись.
Ні руки, ні погляду, ні слова,
Годі. Недописаний — не вірш.
Помирати в цім житті не ново,
Але й жити — також не новіш…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Новіцька (Л.П./М.К.) [ 2006-07-18 19:52:21 ]
Майстре-під-Жоржа, ти мене дратуєш. Я ніколи не рівняюся навіть на найближчих за духом людей, коли маю свою думку і мову. І на зацитовану тут особу теж. Я не дудка, щоб на мені зіграти (на моїх симпатіях). Зарубай це собі на носі. На тебе ж рівнятися буду тоді, коли тобі на долоні волосся виросте.

Дійшло?