ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.11.24 13:21
Андрія Боголюбського вважають москалі
Найпершим поміж всіх великоросів.
І носяться з тим виродком ще й досі.
Чим цей «герой» прославивсь на землі?
Жорстокий був і лютий, наче звір,
Не то чужі, свої його боялись,
З підступністю й жорстокістю спізнали

Микола Дудар
2024.11.24 09:26
Коли я вийду з темноти
Ковтнути жменьку Світла
Чи хвилюватимешся ти
Що то не я, а вітер…
Чи уявлятимеш, що в ніч
Лише одне бажання
Почути знов: « не в тому річ…»
І буде ще питання:

Тетяна Левицька
2024.11.24 08:07
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий Сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер

Козак Дума
2024.11.24 07:56
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…

Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Григорій Лютий (1949) / Вірші

 Соняхи




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2008-01-12 21:48:15
Переглядів сторінки твору 10745
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.271 / 6  (5.035 / 5.62)
* Рейтинг "Майстерень" 5.237 / 6  (4.961 / 5.57)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2008.10.09 20:54
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Забава (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-12 21:56:01 ]
Немає слів, щоб передати те що відчуваю.
Кожен рік вибиваю соняхи у дворі... як точно, як влучно передано все тут: і відчуття свята, і жаль, і смерть:
Од соняхів одсахуються тіні,
Збираються тремтячі на межі…
І почалось. І різали – як півнів…
Горлали в небо шиї без голів.

Тут щоб процитувати... Легше заново переписати вірш...
За що не зачепишся - і все відгукується у пам"яті, душа підспівує.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-01-12 22:06:08 ]
Хоч все ще перебуваю під враженням від Вашого вірша, пане Григорію, та вже маю нахабство зауважити, що у стовпчику:
"Жеровник-стіл кривавився під вечір.
Коржів просили з маком хлопчаки,
І Настя розстаралась для малечі.
Богдан приніс медові стільники."
ви певно мали наувазі "ЖерТовник-стіл"? Та то, звісно ж, помилка стенографа)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-12 22:26:20 ]
Зроблено майстерно, вміло передано сімейну ідилію і сімейну роботу. Але цікавить мене, що ті роботящі люди мали з тієї роботи? Чи вони скористалися плодами своєї азартної, заповзятої, навіть веселої праці? Чи їм залишився лише пянкий спогад від утоми та пейзажів? Сподіваюся про це прочитати у наступній главі вашої поеми. Втомлює трохи одноманітність. Лише в одному катрені відчув передих від зміни ритму. Щиро, В.Бендюг.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Клименко (Л.П./М.К.) [ 2008-01-12 22:59:06 ]
Читала з насолодою. Навіть не коментується якось... Більше б таких дивовижних, майстерних, теплих і світлих творів... Щира вам дяка і поклін доземний...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Григорій Лютий (М.К./М.К.) [ 2008-01-12 23:15:27 ]
Ніна Новікова:
Дякую за поправку, роман займає більше 200 сторінок, вичитували, та як бачте, помилки ще водяться. Ви уважний читач, дякую за це.
Валентин Бендюг:
Вибили їх, як оте насіння з соняха. З одного боку красні, з іншого - білі.За те, що хотіли на своїй землі свої порядки заводити.
А спогади нам з вами залишли.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Я Велес (М.К./М.К.) [ 2008-01-13 16:25:01 ]
МАйстерно. Переписав собі на комп. Треба ще почитати. Але не зрозумів, яка потреба збивати ритм. Наче спотикаєшся в ритмомелодиці твору. Але слова які Вами знайдемі - просто на заздрість усім писарчукам і піїтам. З Новим роком Вас за старим стилем!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2008-01-13 16:36:48 ]
А скажіть мені, будь-ласка, пане Велесу, при чому тут заздрість і натяки на піїтство?
Поетичні майстерні - це своєрідний навчальний клас, аудиторія. Не ярмарковий стовп з чоботами на самому кінці.
Мені теж сподобався вірш. Не весь. Довгий занадто, утомлює. Але я можу чогось не розуміти, бо я не майстер поетичного слова, тому я тільки ділюсь своїми сумнівами щодо довжини, масштабності.
Мені здається, що повинні бути дві коми у четвертому рядку другої строфи. З обох строін прикметника "тремтячі". Якщо його не зробили іменником.
Дуже не люблю заздрощів. Люблю радіти. А якщо і сумую, то це від теплих почуттів. Їм так важко у нашому скаженому житті проявляти себе щосекундно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-13 19:07:43 ]
I apologize, but my translit doesn’t work and I hate to write Ukrainian words with Latin characters. I think that the era of Shevchenko style passed, so any verse written in the same manner, in my modest opinion, can’t match the level of our genius. I’m not a fan of long-size poetry as well. My ear is to sanative to shorten form of verbs, such as:
“вигукувать”, ”Покуштувать”, ”вмирать” ect…
Other then that – it’s a wonderful verse…
Again, may apology, for the language usage.
With all my respect,
Iouri


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Я Велес (М.К./М.К.) [ 2008-01-25 22:20:51 ]
Олександре Де, а чому мій закид щодо писарчуків Вас розгнівав? Це ж бо Вас не стосується. До речі, клична форма мого псевдо - Велесе

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2008-02-13 23:19:27 ]
То була друкарська помилка моєї клавіатури, пане Велесе. Я завжди до Вас так і звертався. Пане Велесе.
Слова "на заздрість усім писарчукам" мені не подобаються і зараз - бо вони ділять людей на автора та інших. Ось і вся правда коментаря.