Образ старої батькової груші полонить душу. Чарівна лірика у Вас, Дмитре.

Мирославо, на вашому місці, я би більше знаків запитання ставив при кінці тих чи інших висказаних поглядів, - як і роблю це зазвичай. :)
Щодо "старечі", звичайно, не Дмитро перший, хто використовує це слово, але чи правильно воно у цьому рядку використано?
"моє ім'я — беззуба посмішка старечі..."

Ось, наприклад,
Юрій Андрухович - Перверзія. "...Проте нічого схожого ніде не було — тільки голоси, жіночі й чоловічі, дитячі і старечі, якась напівбожевільна молитва до іншого бога, щось там про ліси..."

Володимире Л., я ставлю ці знаки питання, як і Ви мені радити, але інколи. Я - не Ви, і по-іншому вивчаю цей світ.

Так, Валентин має рацію щодо того, що у Андруховича "старечі" - прикметник, а у Дмитра - іменник.
Володимире Л., Ви дійсно прочитали цей вірш чи то тільки закиди до кентарів?

Даруйте, "коментарів". :)

Можна і мені долучитися?
Слухавка - це відома штукенція на дротику до апарата, але абсурд якийсь виходить. Чому в неї треба щось казати? Слухати ж треба. Слово це стареньке, скоріше за все, що воно ще з тих часів, коли телефонна трубка складалася з двох частин.
Надуманий якийсь вірш. Мені таке здається.

Цікаве дослідження, але пізніше, коли з'явилася телефонна трубка, то її продовжили називати слухавкою.
Пане Олесю, а чому для Вас вірш цей надуманий? Чому це не могло намріятися чи наснитися?

Мирославо, я прочитав вірш, він мені, в основному, сподобався - його течія.
Я не великий прихильник модерністичних композицій - така моя сутність.
Просто і справді є інші рішення, які були би на місці "минутки", мовно оправдані, так?
Щодо іменника "стареча", чого би й ні, але тоді забрати тире? Бо яка гармонія - змістова чи формальна гармонія у " моє ім'я — беззуба посмішка старечі..."? Ось якби "беззуба посмішка старечі" стосувалася "згадають всує", тобто згадувань всує - то це би було, можливо, більш оправдано?

Вітаю Вас, пані Мирославо. Відповідаю.
1. До чого ця батьківська груша і звідки вже достеменно відомо про її майбутню посохлість, якщо це станеться саме "чомусь"?
2. Яким чином соловейки принесуть запах літа?
Про "всує" мені зрозуміло, бо я вчора знайомився з малюнками на сайті. Всі вони чомусь церковні, а це наштовхує на деякі роздуми з огляду на те, що від Редактора я вже втретє за тиждень читаю попівські тексти про щось там Вічне та високе. Хоча це не вважаю зайвим. В розумних порціях воно діє як ліки.
3. "Минутки" не коментую.
4. В римах я не дуже знаюсь, але таку як останній та світанні я знаю майже з пелюшок.
Скажіть, будь-ласка, такі коментарі як мій, на сайті не вважаються моветоном?

Пане Олесю, я ж якраз і маю на увазі, що у фантазіях немає нічого поганого. Не завжди варто писати про те, що відбулося, або тільке те, що можливо. А за таких обставин, то і соловейки принесуть все, що завгодно, і груша, що спочатку чогось має посохнути, врешті посохне. Такі моменти наштовхують на роздуми і задають питання, але відповіді на них кожен читач має знайти свої, їх автор не нав'язує.
Такі коментарі говорять про цікавість читачів, а в цьому нічого "моветонного" я не бачу. Хоча це не про всіх. Комусь таке може і не подобатися.

Ми всі свої фантазії за будь-яких обставин завжди для себе виправдаємо. Дякую за бесіду.

Отож-бо! :) То чому б не спробувати виправдати для себе і фантазії інших? Це дуже цікаво, але не кожен напрям і тема можуть давати таку можливість.
І Вам спасибі, пане Олесю, за спілкування!

Дорогі колеги! Я сьогодні буду "краток как никогда". Звичайно, я не намагатимуся довести свою правоту. Скажу лише, що минутка - це питоме українське слово (і це я кажу як професійний філолог), і не мінутка, а минутка. Читайте, будь ласка, Галятовського або й українських барокових поетів. Стареча - може, й не вдале, але мені захотілося з космосу слів узяти лише це, бо воно пристало до моєї поетичної долоні. Рими затерті, скажете, - також хай буде, я не прихильник формальних інновацій, затерті то затерті. Просто цей вірш учора прийшов уночі - й пішов до Вас. А рецепція буває різна: від оплесків до негації. І це нормально. "Дякую Вам" (TM) :))
Спробуй дивитися на світ не з позиції Бога! - казав мені мій дід. І Вам це саме кажу. Крім раціо, є й щось инше.