Дуже хочу знати, що в цьому вірші не так... Допоможете? :))

Так хочеться дамі скрасити сумне очікування весни :)

Дякую за відповіді і свої погляди на мою нелюбов до осені :)). Тепер буду відповідати.
Взагалі-то, в мене в житті все нормально, от тільки я захотіла поглянути на осінь трохи з іншої сторони :). Оспівують жовте лися, яке спадає на землю і застелає її килимом і все так гарно... Але є і інша сторона - це листя відмирає, а що гарного в смерті? Потім, ніхто і ніколи не говорить про болото після дощу, та, мабуть, не всім до вподоби грязне взуття, одяг дітей, які вимазуються по самі вуха :)). Добре, що тепер є пральні машини-автомати, які значно полегшують життя. Уявляєте, як колись нелюбили таку погоду жінки :)? А що робиться в селах, де немає нормальних доріг? У нас, в Одесі дороги привели в порядок, але ще рік тому між кварталами неможливо було перейти... І ще одне, коли паде дощ, завжди на душі якось сумно. Для мене дощ - це сльози природи...
Окрім всього, нікому не секрет, що саме восени загострюються хвороби, осоюливо відчувають на собі це старші люди. Та й смертність серед них зростає - у мене бабуся померла саме восени...
А найгірше (принаймні для мене) - це те, що осінь приносить холод, - я не люблю холод...
Тут впевненість в собі ні при чому - я завжди була впевнена в собі, в своїх силах :).
Тепер урок української мови. Сполучник "та" може бути не тільки протиставним, а й єднальним, коли він в значенні "і". А дивлячись на те, що у реченні у мене "не любила.... та(і) не полюблю, то він являється єднальним. Якби було "я любила колись.... та(але) вже не плюблю". Окрім того, поряд із цим сполучником, стоїть "й", що й підсилює наслідок.
Стосовно кількості "це" - я згідна можна замінити сполучником "і" :)).
А якщо через тиждень нас залиє дощами, то вірш буде актуальним :)?
Т.В. - дякую.
Я й справді люблю більше весну, а до неї ще так далеко.... :))).
Дякую вам, за те, що не пройшли мимо, а дали можливість поспілкуватися :)).

Замість "осоюливо" я хотіла сказати "особливо"

Ну от, все чудово, я так і думав. А щодо питання "що гарного в смерти?" - моя Вам відповідь: Переродження.

Що стосується листочків, то я не спорю, та коли втрачаєш дорогу людину, то віра у потойбічне життя, переродження або те, що душі померлих витають поміж нас - не дуже гріє...

А може то болить власний егоїзм, коли втрачаються близькi люди? Може, їх треба смиренно відпустити?

Молоді люди не мають права залишати цей світ і відходити у "якийсь ніби-то інший". Залежить від характеру людини - це на рахунок смиренно відпустити.