)))
дотошний який!!!
а я вам ще дам підказку - слова "ехо" також нема в нашій мові. є "луна")
я усвідомлюю усі свої помилки, що їх допускаю, але вважаю їх потрібними. (правда, за безсмерт-т-я дякую, ганьба на мою філологічну голову)
а щодо тематики - бачите, який це рік? кому не била, перепрошую, моча у голову в такому віці?:))) зараз я пишу простіші і світліші вірші, хоча і ще більш хаотичні. зате вони добрі. ось так якось)

е́хо – іменник середнього роду
http://lcorp.ulif.org.ua

це надбання мовної політики СРСР, коли у мови братніх народів активно вписували російські відповідники, радячи надавати їм перевагу. зараз мовознавці пропагують очищення нашої мови від цих нашарувань і я з ними абсолютно згідна. та з пісні слів не викинеш (у цьому випадку - з вірша:)

"Севастопіль" - схоже на недоладне застосування фонетичного закону укр.мови - "історичне чергування голосних о-і", наприклад, двір - двору, дім - дому, лід - льоду, ну вони і вирішили виправити, аби було гармонійненько: Севастопіль - Севастополю)))))
а щодо очищення мови від занадто великого масиву запозичень, я з вами погоджуюсь, це має бути всеукраїнська, але планомірна і поміркована мовна політика, що матиме на меті усунути такі запозичення, що мають в нашій мові відповідники. адже ми часто вживаємо саме запозисення, а не власне українське слово, бо "іноземець" чомусь завжди на слуху: плеєр, а не програвач, лінгвістика, а не мовознавство, реальність, а не дійсність тощо. але ж це абсолютні синоніми + фонетично вони чужі нашій мові, а тому крадуть її головну принаду - милозвучність...
...ой
щось я захопилась))) болючу тему Ви зачепили, пане Олександре)

дорогий Олександре,
я в курсі)))
прочитайте нашу переписку ще раз - ви мене не так зрозуміли)))))