Надзвичайно цікаво! Хоча, скажу Вам, знайдуться охочі на пародійне обігрування насіння в соняхах)))
Цьом!

Маринко, так гарно і ... алегорично! Стільки читається між рядками.

Гарно, але я не зрозуміла, про що. Вигадувати і читати між рядків не хочеться. Бо нащо тоді ті рядки, навигадувати я й сама можу.

Бо схід є схід, а захід - захід і не зійтися їм докупи, аж доки сонце не зайде і сонях впаде тобі в руки

Нічого не зрозумів, але пародію написав.:)))
http://maysterni.com/publication.php?id=52119

Як небагато слів, а як багато прихованого смислу! Пані Марино! Ваш вірш нагадав мені араба, який ще до ери Христа написав:"Я один, я один у того - у кого нікого, нікого."

тема соняшників мені особливо близька... :о))
дууууже сподобалося. дякую.

вірш без над-смислу
ідея проста: доки ти дивишся мені в очі, я можу тобі скрутити голову)
отже, довіряти нікому не варто)

а якщо серйозно, то всі мають рацію: і ті, хто там щось побачили, і ті, що нічого не зрозуміли. соняшники сліпо поклоняються сонцю, і вимагати від них інтелекту немає сенсу:)

Цікавезно, Марино! Справді, є щось східного навіть у композиції і розвиткові думки (ой, соняхи ж не думають, вибач!)

Дякую, Вікторіє!
Ви ж знаєте, я таких віршів не пишу, моє – це римоване і ритмізоване... А це щось понесло на соняхи, аж ніхто й не зрозумів)))

Ех, пишу оцей коментар і думаю, що це ж уже кілька хвилин усі на студії... А я на роботі... Нічого, навчуся рахувати правильно, і наступного разу таки потраплю)))

ах, Марино! оце і є справжня поезія! (чує моє серце - не піду з вашої сторінки ще довго...)

Трохи незвично як для тебе. але щиро. і ніжно