Наразі тут зібрано лише дещицю з того потужного пласту життя наших предків, який потребує як нашого подальшого осмислення, так і творчого відтворення.
Сторінка створена не задля боротьби прихильників одного вчення із послідовниками іншого, а суто для можливості всебічного розвитку творчих світів наших авторів.

Українська міфологія надзвичайно потужна річ!Поважаю усіх і вся, хто доносить її до загалу!!! )))
Мені кілька років назад трапилось цікавезна “Українська міфологія” від Валерія Войтовича - дуже об'ємна і насичена робота, ілюстрована малюнками автора. На багато речей з неї, - а відтак і на давню Україну, і на предків, і на світ довкола - подивилась очима першовідкривача. Рекомендую всім бажаючим ознайомитись, думаю, ніхто не пошкодує.
А Редакції Майстерень - дяка за інформацію! Це треба знати як не всім, то хоча б більшості.

Можливо є сенс почати з такої чудової казки, яку виклала на сторінках "Берегині Роду" досить добре відома "ПМ" Яна Яковенко
http://www.bereginya-rodu.org/kazky/pro_stvorennia_svitu.php

Казка про створення світу

"Колись давно весь наш світ був порожнім. Темно – темно було довкола, тихо – тихо було навкруги. Якщо ти міцно – міцно заплющиш очі і затулиш пальцями вуха, то зможеш відчути ту порожнечу, яка була замість землі та неба, дерев і квітів; не співали своїх пісень птахи, не гралися в лісі звірята. А ти сам захотів би жити в такому світі? Мабуть, тобі було б не дуже цікаво одному однісінькому? Тому і не з’являлося нічого живого у цій порожнечі.
Та ось, одного разу, Боже Око заглянуло в наш порожній світ. І йому стало дуже сумно серед темряви і тиші, так сумно, що воно заплакало. Одна Божа Сльозинка впала прямо в порожнечу. І така вона була світла та чиста, що затремтіла порожнеча. Побачило це Боже Око і засяяло від радості. Точно так, як сяють очі твоєї мами, коли вона дивиться на тебе і на душі її стає радісно.
Засяяла, заграла веселкою сльозинка, і народився з неї дивовижний птах – золотокрилий Сокіл. Радісним був Сокіл, бо батьком йому була Божа Радість, світлим був, бо матір’ю була йому світла Божа сльоза. Широко розпростерши крила, він полетів у порожнечу. І там, де він пролітав, утворювався простір. А ти, мій маленький друже, знаєш, що таке простір? Згадай, коли у грудях скільки радості, що хочеться сміятися і кричати від
захвату, коли все довкола світле і сонячне, коли розкриливши руки ти біжиш вперед, і ніщо в світі не зупиняє тебе...
Пам’ятаєш? Саме в цю мить ти відчуваєш простір, який створив для нас Сокіл.
Довго летів Сокіл, і простору стало так багато, що не було йому ні кінця ні краю. Подумав він, що потрібно заповнити цей простір, інакше прийде сюди знову порожнеча. І став тоді Сокіл Родом, тому що мав він народити наш світ і все живе і неживе в ньому. Зніс Сокіл велетенське яйце, в середині якого знаходився
зародок життя. І коли прийшов час, яйце розкололося навпіл.
Із верхньої шкарлупи народилося синє-синє Небо. Назвав його Сокіл-Рід Сварогом, що означало – небесна твердиня. З нижньої шкарлупи народилася Земля. Назвав її Сокіл-Рід Рожаницею, що означало – та, що дарує життя.
Обгорнуло Небо Землю, обняло її від краю до краю. Народилося тоді в них двоє діточок: із жовтка – ясне сонечко, а із білка – водичка. Дав їм Сокіл-Рід такі імена: Дажбог, який дає життя, і Макош – небесна вода.
Обігріло сонечко Землю-Матінку, напоїла Макош її живою водою.
І народила тоді Земля моря і гори, дерева і трави, птахів і звірів. І нас з тобою, мій маленький друже, адже ми теж є дітьми Матері – Землі.
І з тої далекої пори, розмальовують люди писанки, щоб перемагати порожнечу, щоб життя на Землі не припинялося, щоб світ наш стояв на віки-вічні.

Волові вічка – символ Божого Ока, яке започаткувало світ.

Чорне море – символ духовного і матеріального початків. Позначає дуальні пари неба та землі, сонця та води, чоловіка та жінки. Візерунок тотожний китайській монаді. Пояснення його міститься у самих назвах: Сварог - сварга (верх) + рог (у значенні тверде) та Рожаниця – рогань – рог + ань (у значенні низ). Отримуємо: твердь верхня - небесна та твердь нижня - земна.








Хрещата – символ поєднання Батька-Неба та Матері-Землі. Прямий хрест позначає батьківський активний початок, а косий – материнський пасивний.



Зірка з крученими рукавами – символізує народження води і сонця.

ЯНА ЯКОВЕНКО

Я вже працюю над переспівами, хоча мене приваблюють більше легенди, викладені С.Плачиндою. Назви книги зараз не пригадаю, художнє оформлення Сергія Танадайчука. У Войтовича теж дуже цікава змістовна робота, але він більше профі- художник, особисто мені цікавіше роздивлятися його малюнки, хоч і матеріали легенд теж багатющі.
Є там у Плачинди і про сотворення світу, про всіх Богів і міфічних істот.
Багато міфів є і у книзі Г.Лозко "українське язичництво" К. 1994 р. Український центр духовної культури.
Нині, за стародавнім календарем свято Домовика, 25 січня.

Схожий опис сотворення світу у Войтовича із Плачиндою. Тільки у Плачинди згадується Заратустра, який говорить приблизно таку тез про око: "Звідки летіло воно? Зі старих світів, щоб створити нові".

Є ще такий цікавий Форум, де на цю тему багато сказано.

Наприклад і таке:
Дажбожич: Взагалі-то традиційними українськими митами про Створення Світу є:
1) Три голуби-деміурги та явір (згадувався у "Захарі Беркуті" Франка, у книжках Лозко, але нажаль не маю повного тексту з фольклорного зборнику)
2) Творення Світу з яйця (і сотні його варіацій)
________

Продовжує цю тему дехто Леля

Тексти про трьох птахів-деміургів

Колись то було з початку світа,
Втоді не було неба ні землі,
Неба ні землі, нім синє море,
А серед моря та два дубойки.
Сіли-упали два голубойци,
Два голубойци на два дубойки,
Почали собі раду радити,
Раду радити і туркотати:
— Як ми маємо світ основати?
Спустиме ми ся на дно до моря:
Винесеме си дрібного піску,
Дрібного піску, синього каменця.
Дрібний пісочок посієме ми,
Синій камінець подунеме ми.
З дрібного піску — чорна землиця,
Студена водиця — зелена травиця;
З синього камінця — синєє небо,
Синєє небо, світле сонейко,
Світле сонейко, ясен місячок,
Ясен місячок і всі звіздойки.

1905 записав Костомаров

Ой як се було на початку світа:
Не було тоді ні неба, ні землі,
Тільки-но було синєє море,
На тім синім морі —явір зелененький,
На тім яворойку на горі гніздойко,
А в тім гніздойку три соколойки.
Впускали вони ся в синєє море,
З синього моря — три пожитойки:
Перший пожитойко — вози ми житойко,
Другий пожитойко — яра пшеничейка,
Третій пожитойко — трава зеленейка.
Вози ми житойко — людям на хлібойко,
Яра пшеничейка — на проскуройки,
Трава зеленейка — для худобойки.

1965 р. Галичина

Є світ великий, є ще й синє море,
На тих синіх морях росте чемерушка,
На тій чемерушці три голуби сидять,
Три голуби сидять та радочку радять.
Єден голуб каже: — Я сі пущу в море.—
Другий голуб каже: — Винесу пісочку.—
Третій голуб каже: — Я єго розсію,
Я єго розсію на штири часточки:
Першая часточка — світаннячко раннє,
Другая часточка — сонце праведненьке,
Третяя часточка — ясен місяченько,
Четверта часточка — дробен дощик сіє.—
Світаннячко каже: — Нема понад мене,
Як я засвітаю, ввесь мир утішаю.—
А сонечко каже: — Нема понад мене:
Ой-бо як я зійду в неділю раненько,
Обігрію же я гори та й долини,
Гори та й долини, та й всі полонини,
Й а всі лляні дзвони, а в церквах престоли.—
Місяченько каже: — Нема понад мене:
Ой-бо як я зійду темненької ночі,
Темненької ночі аж по опівночі,
Обсвічу же я войсько у залозі,
Войсько у залозі, гості у дорозі,
Й а всю звірку в лісі, й а всю птицю в стрісі.—
Дробен дощик каже: — Нема понад мене:
А й бо як я спаду й а три рази в маю,
Та мнов взрадує ся жито та й пшениця,
Жито та й пшениця, всякая пашниця.

1914р. Галичина

Коли ще не було з нащада світла,
Тоги не було неба, ні землі,
А лем було синє море,
А серед моря зелений явір.
На явороньку три голубоньки,
Три голубоньки Радоньку радять,
Радоньку радять як світ снувати:
- Та спустимеся на дно до моря,
Та дістанемо дрібного піску,
Дрібний пісочок посіємо ми:
Та нам ся стане чорна землиця.
Та дістанеме золотий камінь,
Золотий камінь посіємо ми:
Та нам ся стаане ясне небонько,
Ясне небонько, світле світле Соненько,
Світле Соненько, ясен місячик,
Ясен місячик, ясна зірниця,
Ясна зірниця, дрібні звіздочки.

1914 рік Галичина

---

Або ж оце дивне повідомлення :)
З іншого Форуму

Колись давним-давно світ ховався у пітьмі. З волі Всевишнього з'явилося Золоте Яйце. У ньому був бог Рід. Саме він дав початок усьому, що з'явилося потім на землі.
Рід народив Любов – Ладу-матінку. Разом вийшли вони із Золотого Яйця і створили стільки зоряних світів, що їх дотепер ніхто порахувати не може. У числі цих світів був і наш земний світ.

Сонце, що світить над нами, вийшло з обличчя Рода. Темні ночі склалися із дум Рода. Місяць, що не дає землі вночі зануритися у морок, вийшов із грудей Рода. Зірки розсипалися на нічному небі з очей Рода. Ранкові й вечірні зорі з'явилися із брів Рода. Швидкий вітер – це дихання Рода.

Природа – це все, що створив Рід. Цей бог відокремив Правду від Кривди. Рід відокремив світ видимий – Явь, від світу невидимого, духовного – від Наві.


Коли Рід на своїй вогннній колісниці перетинав небо, виникала Блискавка, загримів Грім. Богові сонця Ра Рід подарував золотий човник, на якому сонце випливає на небо. Щоночі Місяць виходить на ньому в нічне небо.
З вуст Рода вийшов птах Мати Сова – Дух Божий. Потім з'явився Сварог – Небесний Батько. Саме Небесному Батькові Рід передав завершення створення світу. Сварог став хозяїном земного Світу, владикою Божого Царства. Щоб небо ніколи не впало на землю, Сварог підпер його дванадцятьма стовпами.

Для молитов і прославляння Всевишній Рід створив бога Браму. Брама подарував людям священні книги.
Потім Рід створив Великий Океан.
Коли Великий Океан спінився, із нього вийшла Світова Качечка. Вона народила безліч богів: гарних і поганих.
Потім Рід створив камінь Алатир. Цим чарівним каменем він став збивати молоко корови і кози. Коли з молока вийшло масло, з'явилася Мати Сира Земля, на якій і живуть усі люди.

Чудова публікація!
Давно очікував чогось подібного. Дякую. Надзвичайно корисно для кожної цивілізованої людини хоча б ознайомитися з віруваннями наших, не грецьких-римських, предків.

Боже, яка чарівна тема!!!
Так, слов'янська міфологія уже досить глибинно вивчена і описана Костомаровим, Плачиндою, Лозко, Силенком (Сергій Плачинда зазначає, що "сьогодні не можна говорити чи писати про д/українську міфологію без посилань на велику фундаментальну працю Лева Силенка "Мага Віра""), Войтовичем та ін., але не популяризована. Про що говорити, якщо навіть учителі мають про неї туманне уявлення (була присутня на одній зустрічі, де одна вчителька 4-гранну Сваргу недбало назвала гітлерівською емблемою)? Але ж помалу та й починаємо повертатись до витоків!Здається (не впевнена, хай підкажуть практикуючі вчителі), але зараз в школі під час вивчення курсу давньої укр.літ-ри вже проходять міфи про Оріану і Ора, про створення світу і про первісних богів за уявленнями наших предків.
Та й сучасні поети то там, то тут та й використовують образи Ярила, Дажбога, Берегині, Лади і т.д і т.п. Як і письменники - той самий Нікітін у своїм слов'янськім фентезі "Троє з лісу"
зібрав під одним дахом багато слов'янських і не дуже героїв та міфів.
Тому, шановна Редакція, на питання "Чи це вже описано?" можна дати відповідь - описано і описується, і ще буде описуватись і обігруватись не один раз. ))) От тільки Ваша думка дуже правильна - ознайомити авторів, які не дуже знайомі з духовністю нашого народу, хоча б із найзагальнішим. Може, для когось це стане відкриттям, а комусь, як мені, буде надзвичайно приємно почитати і отримати задоволення від прочитаного.