ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Петро Скунць (1942 - 2007) / Вірші

 Школа під калиною




Найвища оцінка Редакція Майстерень 6.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Ванда Нова 6 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-01-13 20:09:05
Переглядів сторінки твору 8272
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.791 / 6.25  (5.275 / 5.83)
* Рейтинг "Майстерень" 5.735 / 6.25  (5.086 / 5.68)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.03.09 22:20
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-01-14 11:21:12 ]
Браво!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-01-14 11:23:57 ]
Є необхідність написати 20 символів - але хіба можна коментувати цей вірш Майстра? він сам за себе говорить...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-01-14 11:39:38 ]
Безумовно варто, Вандо, сказати доброму Майстрові Петрові теплі слова. Сподіваюсь, що наше тепло долине за потрібною адресою. Як і почуття пана Петра до своєї Вчительки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-01-14 12:04:18 ]
Від деяких віршів, як оцей - просто бракує слів... Тому скромний читач неспроможний на щось крім захопленого "Браво!" :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-01-14 21:21:33 ]
Чесно скажу: дуже боялася за цей вірш. У мене чогось склалося враження, що як тільки десь ідеться про вчителів на ПМі,то здебільшого це негатив. Вчительки, мовляв, відбивають у дітей охоту до літератури; як не вмієш писати вірші чи аналізувати твори – ставай учителем, ну, щось таке, досить принизливе, як на мій погляд. Та й образливо, що це звучало тут, з вуст людей неабияких. А мені, селянці, все думалося: а хто б читав узагалі вірші, якби не вчителі? Не в тому смислі, що вони читати дітей навчили. Життя не обмежується мегаполісом, я маю на увазі. У провінції гарні поетичні збірки передаються із рук в руки саме серед учителів. Спитайте хоча б Мідянку, чи вистачило йому накладу для бажаючих читати учительок.
А Марію Федорівну я бачила на похороні її улюбленого учня, і знаєте, вона була такою, такою... Це більше за горе, ну, я не посміла навіть підійти. Хай потім розкажу про неї більше.
Дякую усім читачам, за увагу, зацікавленість і Ваше тепло.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-18 00:10:51 ]
Пані Василино, учителі, як і учні, бувають дуже різні...
Кажуть у народі, добре того вчити, хто хоче все знати.
А цей вірш не тільки і не стільки про конкретну вчительку, думаю.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-10-10 22:14:27 ]
Ось так талановиті учні пишуть про своїх учителів...
моя улюблена вчителька казала: щасливий учитель, коли учень перевершив його...
от якби це було здебільшого так, а не навпаки


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Матевощук (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-25 12:19:00 ]
Ну, що ж, я теж приєднуюсь, бо більш як "Браво" певно теж не стане слів.

Дійсно, важко пережити, коли в потойбіччя відходять спершу учні вчителів, так само як, коли батьки проводжають своїх дітей в останню дорогу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Венгер Емілія Опаленик (М.К./Л.П.) [ 2011-02-09 17:43:49 ]
Дивно! Аж через 2 роки випадково заблукала на сторінку про Скунця й мою Маму. А в цьому вірші є й про мене
"Потім доля-мачуха наше серце вклинює
в щастя, здавна визнане, але нам – чуже.
А калина все-таки не стає Килиною
і під серцем потайки вогник береже."
Це Петро писав про те, як моя Мама була вагітна мною. А учні, особливо хлопці, які були в неї всі закохані (бо й було за що), ревнували Марію Федорівну до мене, ще не народженої. Адже до цього вся Мамина любов дарована була тільки їм, і тільки їм.
Я теж віршую, хоч і лікар. Десь потім вдарю шапкою сором’язливості об землю - та й опублікуюся у вас.
Емілія Опаленик-Венгер, донька Марії Федорівни Опаленик


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-02-09 17:50:58 ]
як цікаво! звичайно, публікуйтеся!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-02-09 17:51:51 ]
Дивовижний вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2011-02-14 18:12:33 ]
...так дивно переплітаються Долі!