ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не

С М
2026.10.25 21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей

Ігор Лубкевич
2026.10.25 18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..

Я сам намагаю

Вячеслав Руденко
2026.10.25 17:27
Скачуть блискітки і примхи
На кордонах пантоміми,
Скачуть відчуттям розпуки
В запальному пілігрима.

Між склепінь, в шпаринах долі —
Відьмам, віщунам, пустункам,
Відшукавши вітер в полі, —

Олена Кіс
2026.10.25 17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.

І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та

Артур Курдіновський
2026.10.25 15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.

Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,

Борис Костиря
2026.10.25 14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.

Я жду листа, що нині заспокоїть,

Євген Федчук
2026.10.25 14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп

хома дідим
2026.10.25 14:00
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються

Світлана Пирогова
2026.10.25 12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.

Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,

Віктор Кучерук
2026.10.25 07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.

Борис Костиря
2026.10.24 21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.

Іван Потьомкін
2026.10.24 20:57
Супами пахне околиця моя єрусалимська,
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список

В Горова Леся
2026.10.24 18:15
Розгулявся північний, та так уже кріпко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.

Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Петро Скунць (1942 - 2007) / Вірші

 Школа під калиною




Найвища оцінка Редакція Майстерень 6.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Ванда Нова 6 Майстер-клас / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-01-13 20:09:05
Переглядів сторінки твору 9508
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.791 / 6.25  (5.275 / 5.83)
* Рейтинг "Майстерень" 5.735 / 6.25  (5.086 / 5.68)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.03.09 22:20
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-01-14 11:21:12 ]
Браво!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-01-14 11:23:57 ]
Є необхідність написати 20 символів - але хіба можна коментувати цей вірш Майстра? він сам за себе говорить...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-01-14 11:39:38 ]
Безумовно варто, Вандо, сказати доброму Майстрові Петрові теплі слова. Сподіваюсь, що наше тепло долине за потрібною адресою. Як і почуття пана Петра до своєї Вчительки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-01-14 12:04:18 ]
Від деяких віршів, як оцей - просто бракує слів... Тому скромний читач неспроможний на щось крім захопленого "Браво!" :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-01-14 21:21:33 ]
Чесно скажу: дуже боялася за цей вірш. У мене чогось склалося враження, що як тільки десь ідеться про вчителів на ПМі,то здебільшого це негатив. Вчительки, мовляв, відбивають у дітей охоту до літератури; як не вмієш писати вірші чи аналізувати твори – ставай учителем, ну, щось таке, досить принизливе, як на мій погляд. Та й образливо, що це звучало тут, з вуст людей неабияких. А мені, селянці, все думалося: а хто б читав узагалі вірші, якби не вчителі? Не в тому смислі, що вони читати дітей навчили. Життя не обмежується мегаполісом, я маю на увазі. У провінції гарні поетичні збірки передаються із рук в руки саме серед учителів. Спитайте хоча б Мідянку, чи вистачило йому накладу для бажаючих читати учительок.
А Марію Федорівну я бачила на похороні її улюбленого учня, і знаєте, вона була такою, такою... Це більше за горе, ну, я не посміла навіть підійти. Хай потім розкажу про неї більше.
Дякую усім читачам, за увагу, зацікавленість і Ваше тепло.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-18 00:10:51 ]
Пані Василино, учителі, як і учні, бувають дуже різні...
Кажуть у народі, добре того вчити, хто хоче все знати.
А цей вірш не тільки і не стільки про конкретну вчительку, думаю.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-10-10 22:14:27 ]
Ось так талановиті учні пишуть про своїх учителів...
моя улюблена вчителька казала: щасливий учитель, коли учень перевершив його...
от якби це було здебільшого так, а не навпаки


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Матевощук (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-25 12:19:00 ]
Ну, що ж, я теж приєднуюсь, бо більш як "Браво" певно теж не стане слів.

Дійсно, важко пережити, коли в потойбіччя відходять спершу учні вчителів, так само як, коли батьки проводжають своїх дітей в останню дорогу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Венгер Емілія Опаленик (М.К./Л.П.) [ 2011-02-09 17:43:49 ]
Дивно! Аж через 2 роки випадково заблукала на сторінку про Скунця й мою Маму. А в цьому вірші є й про мене
"Потім доля-мачуха наше серце вклинює
в щастя, здавна визнане, але нам – чуже.
А калина все-таки не стає Килиною
і під серцем потайки вогник береже."
Це Петро писав про те, як моя Мама була вагітна мною. А учні, особливо хлопці, які були в неї всі закохані (бо й було за що), ревнували Марію Федорівну до мене, ще не народженої. Адже до цього вся Мамина любов дарована була тільки їм, і тільки їм.
Я теж віршую, хоч і лікар. Десь потім вдарю шапкою сором’язливості об землю - та й опублікуюся у вас.
Емілія Опаленик-Венгер, донька Марії Федорівни Опаленик


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-02-09 17:50:58 ]
як цікаво! звичайно, публікуйтеся!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-02-09 17:51:51 ]
Дивовижний вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2011-02-14 18:12:33 ]
...так дивно переплітаються Долі!