ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2025.12.14 10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.

Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,

Тетяна Левицька
2025.12.14 10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.

Віктор Кучерук
2025.12.14 09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.

С М
2025.12.14 06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе

нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.

Прівіт, мала.

Микола Дудар
2025.12.14 00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…

Кока Черкаський
2025.12.13 23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…


Борис Костиря
2025.12.13 21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.

Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.

В Горова Леся
2025.12.13 16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.

Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н

Микола Дудар
2025.12.13 12:09
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…

Пиріжкарня Асорті
2025.12.13 08:57
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів. І от що ми маємо в результаті. Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорід

Тетяна Левицька
2025.12.13 08:13
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.

Юрій Лазірко
2025.12.13 00:28
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.

Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай

Борис Костиря
2025.12.12 22:21
Безсніжна зима, ніби чудо природи,
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.

Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.

Іван Потьомкін
2025.12.12 19:50
По грудках їхав грудень,
А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Равлик Сонний
2025.06.25

Пекун Олексій
2025.04.24

Олександр Омельченко
2025.04.14

Вероніка Художниця
2025.04.06

Эвилвен Писатель
2025.03.09






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Ярмуш (1981) / Інша поезія

 Арабески




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-02-20 16:15:15
Переглядів сторінки твору 4104
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.10.26 13:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-02-20 18:04:58 ]
Ольго, якщо є проблеми з ритмізуванням, скажімо, автор дозволяє собі вільності у ритміці рядків, то потрібно публікуватися в "Іншій поезії".
Інакше оцінюватиметься ритмізація, а вона тут, як для вірша, далеко не струнка...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Ярмуш (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-20 18:33:41 ]
Ясно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-02-20 18:48:12 ]
Як добре, що ви не ображаєтесь...

До речі, і в сучасному літпроцесі, і в нас на ПМ, як особисто мені здається, не так багато авторів усвідомлюють, що вірш - це завжди наслідок, а не мета, ціль, здобуток...
Тому переважна більшість авторів ніколи так і не навчиться писати справжні вірші... :(
І автори ПМ, на жаль, нечасто являють собою цілісні особистості. Безумовно, в процесі творчості вони потрохи визрівають, але з такими темпами можна і до глибокої сивини затягнути процес...

Найбільше про ступінь авторської зрілості говорять теми, на які здатні розмовляти наші автори, на які, зрештою, пишуться їхні твори, а ще про це свідчить відповідність рим - творчим обріям, досвіду, авторським осягненням.
Найпростіші (насправді це найфундаментальніші) рими вимагають найширших, найпотужніших авторських світів і творчих обріїв. Таких авторів обмаль, тому і особливої вартості написане нами - для світу за межами нашого "я", - в переважній більшості випадків, немає.
Можливо справжня поезія починається зі збігу авторського досвіду_таланту і точної, відповідної авторському "місцеперебуванню", рими.
Спробуйте, Олю, подивитися на процес творчості і з такої сторони...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Ярмуш (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-21 09:56:22 ]
Спробую ) В принципі, все написане Вами правильно... але що робити тим людям, які мають хоч трішки творчу душу і висловитись можуть не через малювання, різьбу чи прикрашання клумб, а саме через слово? Такі автори, як метелики-одноденки, їх послухали і забули. У їх творів нема майбутнього, бо нема ніяких творчих знахідок,а тільки тривіальні рими...
Я веду до того, що не всім дано залишити вагомий слід у літературі. Хіба обраним (за тим чи іншим критерієм). І в такім випадку вірш - не наслідок, а просто бажання висловитись. )
Дюма-син сказав добре про усе це:
"Твір, який читають має теперішнє; твір, який перечитують, - має майбутнє."

До речі, Ваші роздуми - це галантний натяк на несвіжість думок-рим-теми в моєму вірші? )))

А про образи у нас кажуть: на ображених воду возять...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-02-21 10:55:23 ]
Ні, Олю, це не про вас, ви відразу сказали, що навчаєтесь, як і ми всі тут навчаємось... Просто увиразнилася, в процесі, тема, і я пробую її, для себе принаймні, відкрити повніше.

І жодних натяків, я просто сподіваюся, що ми з вами можемо на цю тему публічно спілкуватися, бо, як на мене, вона торкається всіх, і в ній приховано і універсальний ключ до всіх творчих проблем.

В цьому контексті "тривіальні рими", Олю, як на мене, найфундаментальніші, найширші - і вимагають такого ж володіння автором простором життя. Тому, на мою думку, є сенс менш досвідченим авторам намагатися уникати говорити про те, про що вони відають недостатньо, з чим недостатньо поріднилися, тому навряд чи зможуть за допомогою і в межах фундаментальних рим додати хоч трішки нового обсягу засобами вербальної творчості. Я саме про це, але не тільки про це.

І я з вами згідний, що таких авторів багато, які пробують увиразнювати своє творче начало через поетичне слово. Тож саме для них і така моя дивна рекомендація - звузити межі свого поетичного дійства до реально відомого, реально осягнутого.

Що значить "звузити"?

Практично це виглядає так - описуючи картину, що висить на стіні, автор мав би добре знати про кімнату, де висить картина, а ще - непогано відати про дім, де ця кімната присутня, і дещо знати про вулицю і місто, і хоча би трішечки про край (знати, в сенсі пропустити через своє діяльне "я", заповнюючи форму знання адекватною своєю діяльністю) - бо все це відчуватиметься в словесному описанні картини, або ж не відчуватиметься. І тоді автор зробив помилку, і це була "не творчість", а дещо інше... Тобто творчість на наших рівнях, це, напевно, не охоплення і відкриття незнаного за межами нашого "я", а саме доцільне увиразнення осягнутого, добротність "тут", а не десь "там". В ідеалі - ця "добротність" "тут" мала би наслідувати "Добротність Божу", яка помітна - куди не кинути погляд, чи не так?

І тепер уявімо, дорога Олю, що якийсь автор рішуче описує, скажімо, землю батьків! Тож він, за підозрілою моєю концепцією, повинен тоді чудово орієнтуватися у світі в цілому, достатньо орієнтуватися в космосі, і праці Творця, що сотворив Усесвіт, і дещо також відати про причини цього Сотворіння, а також відати дещо і про інші Сотворіння.
Але ж у наших авторів, які пишуть про рідну землю, найчастіше, взагалі нічого більше не помітно, окрім, як "взяти цю висоту" - але, насправді, такі стрибки відбуваються настільки нижче потрібної планки (яку самі автори і встановили), що диву даєшся - такому повзанню...

Тобто, знову приходжу до висновку, що надважливою є творча адекватність, і відсутність "дірок", тобто цільність. Математично кажучи - розмір кожного відрізку (на якому як відомо, міститься завжди нескінчена кількість точок, різноманітностей) творчого перебування повинен бути співмірним і не лише з авторським обжитим ареалом, але і з тою чи тою динамікою процесів. Зрештою, динаміка і лежить в основі можливості "переходу між вимірами", себто продовження власного творчого процесу до безкінечності. Точка-відрізок-площина-об'ємна фігура-рух об'єму-розгортання нових вимірів - все це і є особистісною вічністю, яка вимагає для свого народження фізично (матеріально) дуже простої речі. Вимагає відсутності "дірок", бо дірки, і з погляду математики і фізики ( не тільки філософії) теж, не дозволяють відбутися якісному перетворенню, - і розривають сутність...

Тож творча наша адекватність, напевно, і полягає у виборі того нашого відрізку (площини, об'єму) для творчих потуг, які є цілісними...
А далі вже дрібничка - диво сотворіння. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Ярмуш (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-22 09:33:57 ]
Ви дивитиесь на все під дуже широким кутом, включаючи у свої роздуми психологію творчої особистості і філософію. Але, як на мене, Поезія (і мабуть, Проза,- про це не судитиму, бо переважно віршую) - спонтанна. Хіба її вконтролюєш? Чи те, що пишеш?
Кіяновська стверджує, що найкращі свої твори пише в стані трансу. Та хіба тільки вона? А якщо створювати певну досконалість, штучність на основі словниково-виважених рим, прорахованих складів, ритму, інших філологічних прийомів - у деяких авторів це дуже відчувається - виходить ніби й непогано, навіть довершено, але занадто вже відчувається в роті отой синтетичний присмак штучного продукту.

Але ж ще є Божа іскра (чи хто як назве, бо всі ми намагаємось зрозуміти природу цього явища). Живе людина життя, займається справами далекими від поезії, а потім раптом відчуває непересильну потребу братись до пера. Я маю одного такого знайомого. Все життя пропрацював рятувальником на воді, а потім, вже майже на пенсії, почав писати вірші і гуморески. Вірші при правильних римах слабуваті, а гуморески навіть дуже й дуже... Видав уже 10 збірок. А пише тільки 10 років...

Хочу сказати, що натхнення нелогічне. Його не вивчиш по порадах в Мережі (бачила щось на кшталт "Як навчитись писати вірші"). Треба стати, мабуть, злегка Фаустом, щоб досягти якогось успіху. І тут я згодна з Вами - якщо вже пишеш, то оцінювати себе потрібно адекватно. А ще - працювати, працювати, працювати...