ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.09.28 10:42
Дарована
Не писали би ні віршів, ні романів,
Не буяло б навесні зело.
Без любові пересохли б океани,
Без любові сонце не зійшло б.

Не зустрілись би закохані ніколи,
І дитини не почули б сміх.
Без любові вся планета охолола б,

Козак Дума
2024.09.28 09:52
Тон і моветон
Коли панує моветон
у цілоденній каламуті –
уже чіпляються за тон,
не апелюючи до суті!.

Микола Дудар
2024.09.28 08:43
***
Висять на гіллі абрикоси…
Здалеку манить самота…
А тут ще вітер голо - босий
І не покинеш блокпоста
Щоби тако пірнути в серпень,
Забути геть, бронижилет...
У цю прийдешню літа зелень
Зустрітись з кумом Василем…

Віктор Кучерук
2024.09.28 06:39
* * *
Дні стають короткими, як миті
Нещодавніх зоряних дощів, –
Жалюгідні залишки блакиті
Одягнули з хмарності плащі.
Тьмяне мерехтіння листопаду
З дня у день нагадує про те,
Що уже лишилося позаду
Швидкоплинне літо золоте.

Микола Соболь
2024.09.28 05:24
Криниця
На криниці збоку, на гвіздочку,
зачекалась кварта спраглих губ:
«Йди водиці зачерпни, синочку,
та присядь у затінок під дуб».
Кажуть: не живе не розмовляє
та душею зовсім не кривлю,
якщо йшов хоч раз до виднокраю,
стріти мав криниченьку свою.

Микола Дудар
2024.09.28 03:02
***
Зросли, чи ні, поміж тривог
Не відповім… відповіси
Якщо ти є той самий Бог,
Чому лютуєм від Краси,
Вона ж не ділиться на двох?
Отож…

Біжиш, чи ні, словами між

Леся Горова
2024.09.27 15:47
Косий дощ (пісня)
Дощ у шибку стукає косий
Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.

Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,

Юрій Лазірко
2024.09.27 08:08
А війна війною
Геееей!...
Гея-гея-гея-Геееей.

А війна війною,
а поля кістками...
Запеклися кров'ю
імена у камінь,

Микола Соболь
2024.09.27 06:08
* * *
Посіє осінь мжичку. Хай росте.
Такі часи: нікому не догодиш.
Стає все більше листя золоте
і сонячної меншає погоди.

Примружу очі, обпекла краса,
всі літні барви в першім падолисті,
високі до нестями небеса,

Віктор Кучерук
2024.09.27 05:24
* * *
Твоє волосся вбране в квіти
Леліло барвами лугів
І сильно пахло розігрітим
Манливим духом літніх днів.
Воно текло привабно в жменю,
Долоні повнячи теплом, –
І серце билося шалено,
І мріям ліку не було…

Микола Дудар
2024.09.27 04:59
***
Збережи для себе пам’ять… Будь-яку
Зупинись, заляж та хоч би де
Бажано без сліз, до коньяку
І ніяких мов щоб про буфет…

Вигукни собі щось… вигукни будь-що
Запереч тим вигукам, станцюй…
І не передумаєш якщо,

Артур Сіренко
2024.09.27 01:07
Дядько Гуня
Сталося це 7 липня 1977 року, в день коли совкові містики і повітові пророки вважали, що настане кінець світу сього. Всесвітньої катастрофи не сталося, але кінець світу настав в межах однієї комунальної квартири в місті, що було забуте Богом і літераторам

Сонце Місяць
2024.09.26 18:39
sent
теми що давно & всім від них тошно
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да

& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні

Євген Федчук
2024.09.26 14:51
Андрофаги
Тихий вечір. Зорі небо всіяли, як маком.
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн

Світлана Пирогова
2024.09.26 09:30
Любити й вірити (квартон)
Любити й вірити - є справжнє.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.

Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.

Іван Потьомкін
2024.09.26 08:31
***
Навіки батько попрощавсь зо мною,
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Дозволили востаннє притулитись вухом
І, що роблю я там, він хвильку слухав.
Батько живий дістався од дружини –
Тільки таким його сприймаю і донині...
...Стелилась перед хлопч
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Зоряна Білоус (1977) / Вірші

 ПРО МАРУСЮ ЧУРАЙ

Мене надихнула Ліна Костенко. Вона проспівала свою Марусю Чурай так душевно, що серце зросили сльози.

...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-03-10 13:01:39
Переглядів сторінки твору 3531
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.479 / 5.25  (4.565 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 4.300 / 5.25  (4.339 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Хроніки забутих часів
Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2014.05.29 13:10
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-10 16:13:08 ]
Зоряно, особисто мені ваш стиль симпатичний.
Відчувається і прагнення відкрити і вирішити для себе проблематику гармоній у стосунках "я - всесвіт". Але найкраще у кожному вірші розглядати щось невелике, бо "величке" частенько не дається відразу...
Тож, бажано, йти від коротшого до більшого, навчитися спочатку стислим формам, виробити свій поетичний рядок, свій стиль...

Тож із обережністю ставтеся і до взятих на віру від інших узагальнень - так, вельми несимпатично завжди виглядають вирази на кшталт "Гріховна земля". Всі, хто таке собі дозволяє, проявляють лише глибоку необізнаність, бо гріховним може бути лише "наш цивілізаційний світ", конкретні Івани та Марії, але не явища задумані і створені ідеальними...

Успіхів!
Чекатиму нових ваших публікацій.
Але не варто афішувати більше, аніж одну на день (за потреби, всі інші можна заносити у свою бібліотечку у нас і без афішувань)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Білоус (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-11 09:46:45 ]
Дякую Вам за теплі слова і обережні зауваження. Я обов'зково попрацюю над ними. А щоб розкрити своє бачення я хочу Вам запропонувати такі рядки:
Чистішого від створеного Господом немає
Та так вже сталось - першородний гріх.
І часто люди землю оскверняють,
А я сказала не про Боже, а про гріх.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-11 19:22:11 ]
Це помилкове бачення, дорога Зоряно.
Першородний гріх, навіть чисто теологічно, вчинено конкретними особистостями, а не ідеєю людини. Тож покарання завжди було умовно загальним. Та й Син Божий, відкриваючи нам повніше сенси буття, і довівши своїм життям безгрішність ідеї Людини, зняв проблему першогріха. Навіть офіційні церкви вважають, що проблема першогріха нині не перешкоджає людині здобувати вічне життя.

До пори до часу, доки "маленьке людство" примітивним чином бачило (як і наші маленькі діти) свої стосунки із Богом - діяли старі "строгі догми" "загально племінної відповідальності", але людство росло, картинка ставала обширнішою.
Принаймні вже за часів Хаммурапі (приблизно 2,5 тис. до Р.Х), почали відділяли колективну відповідальність від особистої.
Та й син Людський, і разом із тим, Божий Син, Ісус Христос, вочевидь, не був гріховним. Тому, можна говорити про такого сякого Івана, чи Марусю, чи Віктора Федоровича, з табачатами, але ображати в цілому людину, яка за Образом і Подібністю (вочевидь Духовними) аж ніяк не можна. Оскверняють землю не люди, а нелюди, ось і вся загадка. Нелюди нищать Боже, а людина оберігає, відтворює - користуйтесь, Зорянко, оцим критерієм, і не помилятиметесь у житті з чоловіками, принаймні. :)

А щодо гріха найкраще, як на мене, користуватися таким його розумінням:
"гріх є усвідомленим відношенням бунтівника - відношенням, принесеним у наш світ отими, що випали із духовного світу у суцільну пітьму"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Білоус (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 10:16:07 ]
Мені приємно знову з Вами спілкуватися. Я не заперечую Ваших слів. Мені дуже близьке таке бачення. Буває, що люди говорять про одне, але по різному. Я читала Ваші вірші, вони мені дуже сподобались. Так лаконічно і влучно в мене не виходить. Я занадто емоційна, а ви мені видались дуже конкретною людиною. Радо повчилась би вашій майстерносі, але не знаю чи так мені вдасться.
З усім вище згаданим я згодна. Лише багато, що хотілаби уточнити, доповнити і розібрати. Робити цього не буду, бо вважаю, що доцільно було б цю тему продовжити у живій розмові. Та Ви навіть не уявляєте як мені приємно було читати написане вище. Такі люди як Ви, вони гріють душу, тому виникає побажання: хай будуть люди різними, але нехай вони будуть світлими, тоді вся планета зігріється, бо їй дуже холодно від зчерствілих душ.(Бачете, знову абстракція. Ну, вже вибачайте, але я така)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-14 18:27:45 ]
Дякую за теплі слова, Зорян, але маю вам сказати, що я на сторінках ПМ найбільш неоднозначна особа, і зі мною все далеко не так просто, як би й мені самому хотілося. :(
Але ви можете завжди розраховувати на моє щире бажання допомогти вам з творчими проблемами.

І абсолютна більшість користувачів ПМ добрі і небайдужі особистості, на яких можна покластися, це вельми тішить і адміністрацію, і, напевно, серафимів-охоронців наших авторів. :)

Щодо теми нашого з вами спілкування, то вона дещо глибше подана на сторінці
Про «людину» і «холод», «світло» і «пітьму», «добро» і «зло»
там сказано далеко не все, що відомо, але глибше відкривання істин завжди вимагає більш підготовленої особистості, чи не так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Білоус (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 19:27:07 ]
Дякую!!! На Ваше запитання я можу відповісти лише ствердно. А додати лише те, що немає межі досконалості і немає, на мій погляд, такої точки в життєвому відрізочку існування людини, коли вона цілком обізнана. Обов'язково зайду на рекомендовану Вами сторінку. Мені буде цікаво дізнатися більше.