Мені не дуже сподобались деякі дієслова - "просіда", "відчува". І в моїй уяві (а я теж маю право на уяву - як читач) виник селянин. Не як автор, але як літературний герой, який мені розповів про те, що бачать його очі.
Можливо, він працює у одній з міських контор, бо я зустрів у його лексиконі "службові таємниці". Наприклад, "одвічні" або якісь інші, але не службові виглядали би не такими конторськими. Як читач, я ж можу розмірковувати?
Про римах не зупинятимусь. Мені доводиться допомагати у скорботних випадках.
Батюшка кожного разу звертає увагу на побудову слова "чоловік", пояснюючи, що "чоло" і "вік" - це особливий знак і збіг обставин.
Я не маю намірів прискіпуватись до віршів видатного поета. Це так вийшло. Завітав до вас читач.

З повагою,
Г.С.

Та йдеться не про доскіпування. Мені справді цікаво, чому ліричний герой був сприйнятий саме як селянин. У мене такого на думці не було, коли писав.
Щодо рим... Є різні підходи до римування. Сподіваюсь, ви знаєте ті принципи, яких дотримувались у римуванні, наприклад, Андрій Вознесенський, Володимир Затуливітер (особливо пізній), Емма Андієвська.
А щодо "чоловік". Взагалі-то етимологічно ця лексема більш рання, ніж поява власне слов*янських мов. Про це може свідчити хоч би латиська мова, в якій "людина" - "cilveks" (тобто чоловік). Чи міг би батюшка з огляду на це говорити про таку ж побудову цього слова? :))