Не знаю, чи зможу.
Ото вигадали назву - так вигадали. Погано римується.
Зате річка Стрипа - і за себе, і за місто відримується. Треба тільки спочатку поцікавитись, що в ній та біля неї. Які там білі амури, коники-горбоники, риби-молоти та акули. Бо річка видатна і довга. Якщо не висохне, то її 147 км - це як від Княжичів до Чернігова.

Так. У нас там було шість соток городу. Нам його держава дала. Трава мала таке коріння, що годі було мріяти про те, щоб його витягти. Ми перекопали усі шість соток. Замість відеосалону я ходив на цей город, співаючи з батьком "як служив же я у пана та й першеє літо". Мені вже наливали, бо я відмовлявся без бабусиного спотикача тягати оті підземні хвости.
У 92-гому ділянки забрали, і на їхньому місці справжнє котеджне місто. То й слава Богу, бо не дожив би я до сьогодення. Мабуть, гарно я просив, бо в мене і без тих шести соток є 14. То чи не забагато?
Завжди радий Вашим візитам.

Я не міг написати те, що просилось на свободу, то обмежився "маячнею". А є міцні єквіваленти :))

Та я вчусь на поета, а не на чоботаря.

Я тут. Навіщо мені усілякі "анумо віршувать", "поезії", "стіхі", "фейсбуки".
Це все буде потім. Бо якщо усе відразу, то що залишати "на потім"?
Чи не так?

Я вже відповів.

З великою подякою,
Г.С.

Так. Ведмідь був підкованим і був причепленим до лонжі, коли виконував акробатичні трюки, а у іншому номері він бігав.
Саме так.

Я тільки підсипаю, і ось тільки що додав лімерик про кафе у Сарагосі. Європейське обслуговування.
Смачного :))

Вони були княжицькі.
З подякою за візитацію,
Г.С.

Це ж лімерики :)))