Ярославе, а повідь - це сповідь?

Заметались метелики -- чудовий образ.
Всі три "світлини" (так я їх сприйняла) - дуже зримі.
А ось тут, Ярославе, не краще би було ось так? -
Не благаю Всевишнього -
знаю, що не осудить...

графік свій -
у Майстрині
палітурного
жанру...

Якщо, звісно, тут не мається на увазі графік ліргероя, який треба врятувати.
А після "з жару", нмд, кома буде зайва.

Дякую, Любо!
"Не благаю Всевишнього" - однозначно краще. Хоч і бракує трішки отого сполучника "і". Але виправлю.
А Майстриня палітурного жанру - це все та ж Байдужа пані - смерть. Саме вона готує палітурки до нашого життя, та й до нашого життєвого доробку.

Вибач, що заплутала тебе, Ярославе. Я мала сказати не "кому", а "тире" (я вище запропонувала свій варіант, де саме воно потрібніше).

У Вас, пане Ярославе, є талант, у текстах є потужний поетичний дух. І купа "але": по-перше, культурологічні алюзії, їх буває забагато. По-друге - висновки, якщо вони надто голосно стріляють, читачу не залишається нічого для власних думок. По-третє - наголоси, зверніть на них увагу, будь ласка.

Дякую, Сергію!
Згоден, що цей вірш в мене досить нерівний. Особливо слабенька середня його частина. Це один з перших моїх віршів зрілого періоду.
А щодо загальних зауважень - тим більше важко щось заперечити. За наголосами я завжди стежу. І дозволяю собі відступати від норми в дуже виняткових випадках. Хоча, буває, що деколи роблю це й свідомо. Наприклпд, багато слів на Зах. Україні наголошуються інакше, ніж це подано в словниках. Тому вважаю допустимим відстоювати цю відмінність в поезії. Особливо, коли це працює на якість вірша чи на якусь добру риму.
Та й не згоден я з тим, що аж так усе потрібно регламентувати. Одна справа, коли щось подібне робить хтось по "недомислію", а інша - коли свідомо і з якимось підгрунтям для цього.
Дякую!

А ти тут геть перегукуєшся з Антоничем, цей хлопець за столом, що пише, - я просто "побачила" цей образ і зразу наклався Антоничів вірш... правда, нашвидкоруч погортавши збірку, не знайшла його)) ще пошукаю. ))