ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Галина Сливка
2024.10.03 10:32
Іще горить осіння ватра,
Ще квітнуть стерні маком диким,
І світиться з-за пругу завтра,
Сріблиться в росах доль на стиках.
І від його тремтливих сплесків
Кружляють в золоті над світом
Взірці старої арабески
Послами бабиного літа.

Юрій Гундарєв
2024.10.03 08:57
Життя - це книга:
Є розділ, де б’є вогонь,
І той, де крига.

29.
Магічний камінь.
Мінливий норвезький ліс…
Світ Муракамі.

Микола Соболь
2024.10.03 06:45
Невже гармати Бога не розбудять?
Кривавицею сповнена земля.
Смертей достатньо. Схаменіться, люди! –
усіяні убитими поля…
Скипає пря, Харон ламає весла,
все знищує свинцевий дощ округ.
Пусти цього, його душа воскресне,
у нім лунає пульсу перестук.

Віктор Кучерук
2024.10.03 05:46
Зелену барву втратив гай
І стовбури відкрив для зору, –
І полетів за виднокрай
Ключ журавлиний позавчора.
І потяглися від ріки
На луг пустий густі тумани, –
І в голові знялись думки
Про те, що зимно скоро стане.

Микола Дудар
2024.10.03 04:01
Серпневі дні збираються в дорогу,
Що правда, видно, дуже неохоче…
Заплутавшись у вибухи й тривогу
Можливо Ти підскажеш нам щось, Отче?..

Cерпневі дні заплутались у сонці…
І хмарки відступили аж за обрій
Горобчик щось доказує сороці

М Менянин
2024.10.03 01:56
В щасливу пору
з батьками ми.
Вони і поруч
і в нас вони.

Давно нема їх –
пролинув час –
та рідний подих

Артур Сіренко
2024.10.02 23:00
Ця історія трапилась зі мною, коли я на прохання князя Мстислава Ярославича (що було висловлене навіюванням, телепатично) жив у чудських землях, у місті з такою ж чудською назвою як і річка Андога, що належало тоді удільному князівству Андогському. Я тоді

Пиріжкарня Асорті
2024.10.02 22:37
грицька ті випадки дратують
коли і в низці сновидінь
почує він жіночий шепіт
надінь

2024

Тетяна Левицька
2024.10.02 17:58
Скажи, рідненький, як тобі живеться
у затишному зорянім раю?
Мені ж ніяк не відірвать від серця
того, кого без пам'яті люблю.

Вже третя осінь, за вікном ридає,
перецвітають квіти чарівні,
сніг білими кульбабами над плаєм

Юлія Рябченко
2024.10.02 15:50
Я розкидаю каміння, а ти збираєш,

Кажеш, що то діаманти в моїй душі.

Що ти, коханий, у темряві цій шукаєш?

Просто, ти сонечком сяєш, воно й блищить...

Іван Потьомкін
2024.10.02 13:37
Двадцять літ зі сходу на захід, з півночі на південь ходив імператор Діоклетіан, усмиряючи різномовних бунтівників. Час його названо «поверненням золотого століття». Заглянув імператор на якусь часину в Рим. І не сподобалось йому тут жити, а закортіло на

Сергій Губерначук
2024.10.02 11:59
Я був би у марах
собою-собою,
з’явив би даремні слова,
а зараз
у цих залогічних спробах
не те я – не те сказав.

Ці рими націлені Римом

Леся Горова
2024.10.02 11:25
Шістнадцять голубів знялися в небо.
Ще не до зір. Ще пурхають довкіл.
Бо кожному із них додому треба,
Зробити там останні сорок кіл.

Пір'їна біла у долоню ляже.
Вже рідне серце не переболить.
Коли ж тобі таки воздасться, враже?

Микола Дудар
2024.10.02 09:20
Причепуритись треба буде… причепурусь
А що такого, мені то не звикати?!
Ніякої інтриги… запарений кун-кус
І будемо на неї з ним чекати…

Борідку вже дорослу, посивівши, підстриг…
Одекалоном освіжив і хату, і,
Нагадую: я проти всілякостей інтриг

Віктор Кучерук
2024.10.02 06:14
Розчинилося у мжичці
Сонця лагідне тепло, -
Вкрили крапельки травичку,
Як холодний піт чоло.
Заіскрились, забриніли
І зарухались навкруг, -
Не утримавшись на схилах, -
Податись мерщій на луг.

Микола Соболь
2024.10.02 05:51
Час від часу зітхаю (з полегшенням наче),
що у землю впаде проросте чи згниє.
Хто заплатить борги, як удови заплачуть?
Хто дитятко утішить чиєсь чи своє?
Чи промовить убивця: «Возьмі, вот, канфєтку»? –
він три шкіри здере поки тільце живе,
не тобі в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Артур Курдіновський
2023.12.07

Галюся Чудак
2023.11.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Марія Гончаренко (1943) / Проза

 З циклу "Київські медитації". Назустріч, перевалюючись...



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-10-19 15:03:38
Переглядів сторінки твору 2398
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.859
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.12.02 10:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-19 21:43:12 ]
Лише виникло одне питання: "Чиє це пирожине?"
:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-22 12:16:15 ]
На питання і хочу відповісти, та не зрозуміла його (навіть риторику),- в моєму сленгу такого виразу нема. Але всеодно дякую, що прочитали ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2011-10-19 21:53:21 ]
Мені, особисто мені, з кількома "НМСД" (скорочено - на мою скромну думку), тобто чисто суб'єктивно здалось, що якби цей твір, а потім сотні наступних з'являвся б у своєму електронному журналі на зразок якого-небуть "фейс-бука" чи блога, то він виглядав більш доречним, ніж на літературному порталі.
Мені і самому, буває, що ввижається таке, що тільки літерами передавати. Хай краще вони матеріалізуються, аніж побачене чи відчуте не так, як завжди або так, як завжди, але не всіма.
Не хотів би писати про це, та у творі бракує ком, які доречні при використанні дієприслівникових зворотів і при створенні сурядних, а не тільки субпідрядних речень.
Але то таке...
Після того, як я прочитав, я став краще розуміти, чому виникають вірші, які відрізняються, наприклад, від моїх. Бо я нудно відслідковую усе другорядне.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-22 13:19:52 ]
Прислухаюся завжди з цікавістю до Ваших міркувань, Гаррі, - і тут пробую зрозуміти. Читаю перший абзац - "відсилаючи" текст до інших блогів, Ви хочете сказати, що це не література? Мені цікаво, бо Ви прихильник усталених класичних форм. Я то не проти них, але ж усе має розвиток. Чи Ви хотіли сказати так обережно, що це графоманство7
А з комами, дякую, спробую розібратися, - ну, забула я ці правила...
І все таки, якщо можливо, то скажіть докладніше, прозоріше, - "чому виникають вірші, які відрізняються, наприклад, від моїх"...

З повагою і цікавістю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Григоренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-20 08:37:51 ]
Здравствуйте! Понравилось видение сие.
Когда видиш то,
что у тебя перед глазами,
то ровно ничего не видишь,
миром правит невидимое...
Ваши мысли - доброта сердца
и гибкость ума.
Ваш Ветерок Свободы зрит,
что те, кто не дерзает,
никогда не узнают
прекрасных страстей
и
обручения с честью.
Вам это ведомо
и потому
Вам Радостно.
Всех Вам благ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-22 14:13:24 ]
Вітаю, Вас, Олександре! Ухопити кількома рядками те, що важко (а чи і неможливо) визначити звичним категорійним апаратом, підвладне хіба що поезії, яку називаємо інтелектуальною, а може і тій прозі, яка по суті є таки поезією... - це так, роздум.
Дякую, що пішли "углиб" рядків. Розумію, що вони недовершені...
З повагою, наснаги!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-23 18:25:14 ]
Маріє!
Як гарно і просто змальована дивна мить! :))
А "ремигаюча цілість" висмикнула з моєї пам"яті згадку про моє динамічне простування парком.
Обганяю дуже "опасистих" жінку і підлітка (певно її син). Вони їдять на ходу морозиво. А манжети моєї сорочки не застебнуті. Ну давить мені воно, як зашморг батога...
Чую, як хлопчик каже мамі: "Глянь, який розхристаний дядько!"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-29 20:52:00 ]
А мій син, коли йому було років чотири, побачивши (мабуть уперше) опасистого дядька, вигукнув, - дивись, який пухнастий дядьо!
Дякую, Василю, на доброму слові.