ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.06.27 00:17
Квіти ніжності, сині гортензії,
Прикрашають казкове мовчання.
Є у Харкові Площа Поезії -
Площа мрії, розради, кохання.

З-за дерев із відтінками синіми
Посміхалося літо спекотне.
Я, натхненний осінніми римами,

Володимир Каразуб
2024.06.26 20:15
— Ти, ти, ти, — говорить вона
Так немов би вимірює павзи свого мовчання
І торкається поглядом обрію з чорних дерев і домів.
І він, думає, що вона намагається утекти,
А насправді вона й не дивиться у вразливу цезуру його рядків,
Вона не тікає, а не

Самослав Желіба
2024.06.26 19:03
   Серед радянських дослідників традиційно панувала іще ленінська думка про те, що Бог у філософії Дж. Берклі є суто декоративним елементом, що буцімто лише маскує соліпсизм, тоді як це не відповідає дійсности. Це було підтверджено ще роздумами І. Канта п

Микола Соболь
2024.06.26 17:05
Історію розповідали люди,
було давно, у Реп’яховій балці,
прихильники таланту Робін Гунда
чекали від кумира публікацій.
Цей славний хлоп собі не має рівних,
він у дуелях, наче Саша Пушкін,
вчитаєшся суцільне марнослів’я,
така, натомість, поетична т

Леся Горова
2024.06.26 14:08
Сталяться нерви, як приходить злість,
Як вовкулака завиває в північ,
І мчить біда у хмарах білопінних,
Бо він у сонне місто смерть поніс.

Що - ненависть? Чи людяності крах,
Що прирікає на пекучий відчай.
Перевертень ожив середньовічний,

М Менянин
2024.06.26 12:27
Якщо українець – чини як Отець,
сприймай як гостинець привітність сердець.
Ми зрощені Богом, на захист нам лють,
творім перемогу і кожен тут будь!

Так, лють це не лютня – це велетня рик,
хоч ним користатись ніхто з нас не звик.
Але коли доля віщує

Іван Потьомкін
2024.06.26 08:49
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві кві

Юрій Гундарєв
2024.06.26 08:47
Летять слони-2
 

Читаю не так давно опублікований вірш еротичного сатирика Олександра Сушка «Летять слони»:

Пора ув ирій. Засинають мухи,
Сніжок подвір'я пухом побілив.
Летять слони. За крила правлять вуха,

Микола Соболь
2024.06.26 08:17
Вклонюся житу, жито – це життя,
у колоску початок родоводу,
рятує хліб людей в лиху негоду,
а ми його жбурляєм, як сміття.
Шукаєм Бога згублені сліди,
хто йде у церкву, хто до синагоги
у кожного свої шляхи-дороги
та кожен просить Господа: «Прийди!»

Віктор Кучерук
2024.06.26 05:38
За межею небокраю
В сутінь вкутані світи, –
Там дрімотно поглядаєш
Вже на перші зорі ти.
Темна ніч постала німо
І навіяла жалі,
Мов пожовклий фотознімок
На журнальному столі.

Артур Курдіновський
2024.06.26 01:32
Римуються почуття.
Відгукуються світанки.
Можливо, то був не я.
Повірити чи піти?
Постарівся та помер
Закоханий щирий Янко,
А замість палких троянд -
Високі стоять хрести.

Світлана Пирогова
2024.06.25 21:22
Феєрія літа - в сонячних бризках,
В мандрівці легенького вітру.
Колише хмарки небесна колиска.
Терпке і духмяне повітря.

І я споглядаю серпневу красу,
Смарагдові хвилі із лісу.
Піймати б у руки грайливу ясу,

Ярослав Чорногуз
2024.06.25 13:26
Краса на попелищі - Божий дар,
Серед руїни, чорноти, розпуки,
Де ходить смерть, неначе той косар,
Наповнює Сварожі райські луки...

Ярило тільки, ніби квітникар,
Занурює у попіл власні руки,
Кохання квіти

Леся Горова
2024.06.25 13:14
Я тобі іще наснюся в шум дощу,
Обійму і про любов нашепочу.
Я наснюся, хоча думав, що забув,
Загубив між ковилами у степу.

Попалив, що з нами сталось, поміж трав,
А що роси зберегли, то не зібрав.
Та усе, що відгоріло, заболить,

Борис Костиря
2024.06.25 11:34
Кам’яний голос тиші
ліг на гладінь озера.
На озері розпускаються
не латаття, а надії,
розчарування і прикрощі.
Озеро таке глибоке,
як неозорість пізнання.
Дзеркало водойми відкриє

Олександр Сушко
2024.06.25 08:48
Я правду накришу вам дрібно-дрібно,
Солодку казку у дугу зігну...
Без ніжності і вірність непотрібна,
Дзявкоче муж щоденно на жону.

Дружину чоловіченько замучив
І їсть її, немов з грибами плов.
Любов, як відьма - злюща і кусюча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

рута птаха
2024.06.26

Олекса Скрипник
2024.06.20

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Вітрами ПМ

 Відверта сповідь у дружньому колі.

«…Тече з пера не вірш – струмок туману,
В якому сенс втопився між рядків…»

«…Бо хоч і дивні зерна сію в ниву -
Вони зійдуть. Ні кузьки, і ні міль,
Здоровий глузд, хоч і не завжди зримий,
Не здатні будуть вигризти зі слів…»


Олександр Зубрій

...
перейти до тексту твору



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-10-27 21:52:18
Переглядів сторінки твору 5680
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-10-27 22:01:07 ]
який тут вже зміст, коли тече з пера :))
назло - разом у цьому випадку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-10-27 22:48:34 ]
Дяка, Чорі, от що значить комп’ютеру довіряти, а писала ж разом… :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-10-27 22:05:14 ]
о!:) пан Гентош відпочиває, мабуть... На часі - нова пародія! Нові знайомі обличчя! (До речі, дуже вдало, Тетяночко, як на мій погляд... не пародиста!:)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-10-27 22:52:10 ]
Та я теж не пародист, не втрималась просто. Це, мабуть, вплив пана Гентоша.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-10-28 00:20:19 ]
Будемо сподіватися, що сенс таки не втопився - просто пішов шукати, де раки зимують ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-10-28 00:32:45 ]
:))Ох,не заздрю я тоді ЛГ, бо там,де раки зимують,ще й на горіхи дають, та й гороху та пшона у кутку не жаліють. Та заодно і посолити, і поперчити можуть.А ЛГ хороший, то усе кузьки винуваті.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2011-10-28 08:55:24 ]
:-)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-10-29 23:49:33 ]
Дякс.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-10-28 09:07:13 ]
Хоч з пародистами тут борються, як Сталін з куркулями, але все одно ще не винищили, як клас.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-10-29 23:49:57 ]
З пародистами тут не борються, шановний пане, бо це такий же жанр, як і інші. Он до Івана Гентоша народ сам напрошується на пародії. Інша справа, що почуття гумору часом підводить якусь із сторін процесу, ось тоді і виникають суперечки. Пародія є мистецьким жанром, що вимагає від митця уміння балансувати на гострому лезі іронії або на павутинці тонкого гумору, не опускаючись до банально плаского і грубого рівня жовтої преси з її брудними чоботями. А те, що це не так просто, як декому здається, якраз і підтверджується кількістю суперечок навколо цього жанру. Пам’ятаючи про це, я навіть не ризикнула десь позначити, що цей твір є пародією, а на сторінці шановного пана Олександра назвала це жартом. Адже створені Олександром нестандартні образи, далекі від відшліфовано-прилизаної ніякості, були чудовим матеріалом для створення мого ЛГ. Користуючись знахідками іншої людини для створення свого ЛГ, я мала на це якось вказати, що і зробила за допомогою епіграфа. Тож чи пародія це? Люди відгукнулись, як на пародію, але я не впевнена.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-10-30 08:54:40 ]
Відсутність власне мистецтва прикривати належністю до мистецького жанру? )
О це справжня сутність наших пародистів ... (

Тетяно, це не пародія, це ваше трактування...
На ПМ 90% не пародії, а трактування...
Так дивно, що ви цього не помічаєте...

Можливо брак музичного слуху? Ноти потрібно брати ті ж самі, що в оригіналі, але мелодія має бути довершенішою, ось і все. ЦЬОГО НА ПМ (у так званих пародистів, як і в їх читачів) обмаль... (

Для мистецтва, як результату творчого процесу, характерне ДОБРОЧИНСТВО...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-10-30 09:16:37 ]
А аватарка чудова.

Ось де чистий прояв мистецтва.

Ось уявіть собі, що на вашу, таку чудову аватарку, хтось спробує зробити пародію - і в чому, в такому випадку, буде прояв мистецтва? (Глас із пустелі) )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-10-30 12:47:48 ]
Інколи я почуваю себе протилежним полюсом батарейки. :) По-перше, до чого тут брак музичного слуху, хоч би і повна його відсутність? Я можу розцінити це як «шпильку» і відповісти не у напрямі пошуку істини, спокусившись можливістю повправлятися у володінні цією зброєю. :)
Ну добре, буду відштовхуватись від заданого. «Ноти потрібно брати ті ж самі, що в оригіналі, але мелодія має бути довершенішою, ось і все.» - Тобто, достатньо взяти оригінал, допрацювати його, позбавивши недоліків – і це буде називатись пародією? Ви самі знаєте, що це не так(Невже ви схиляєтесь до думки, що я не здатна сприйняти повноцінне формулювання? Оце справжня сутність чоловіків: сказати, а співрозмовниця хай сама додумує, що малось на увазі:)). Усі чудово розуміють, що справжня пародія – це жорсткий жанр, бо поєднує у собі критику, гумор і поезію, при чому все це має бути на висоті. Пародія має гіперболізувати, виділити, підкреслити, зробити очевидними недоліки оригіналу таким чином, щоб це викликало посмішку, що ґрунтується на розумових процесах, а не на первісних інстинктах, демонструючи при цьому високий рівень володіння поетичними засобами. Але робити це вона має не заради самовираження, а у честь високого рівня мистецтва, так само, як хороший лікар має боротися за здоров’я, хоч це і приносить неприємні відчуття пацієнту.
Не говорячи вже про технічну сторону, тобто про співпадіння з оригіналом у ритміці і т. д. (Ось сюди, хіба що, і можна втулити мову про музичний слух, хоча цю проблему можна вирішити і іншими засобами. :) Ви праві: у ПМ такої пародії практично немає. Тут присутнє пародіювання не твору, а образу ЛГ, або ситуації, у яку ЛГ потрапив. Це розряд жартівливої пародії, призначеної викликати усмішку читача, вона близька за своїми показниками до гуморески. І цьому є пояснення – це єдиний різновид пародії, котрий зустрічається у ПМ доброзичливо. Тобто є сенс говорити, що жанр пародії розвивається у ПМ однобоко. Але чи пародистів у цьому треба звинувачувати? А щодо того, що це трактування, я не згодна: трактування є викладенням точки зору (що може бути різною)на незмінний об’єкт. А саме об’єкт у ПМівських «непародіях» підлягає трансформації.
Щодо того, що є мистецтвом, а що ним не є, можна сперечатись нескінченно. У мене немає бажання цим займатись. Повторюсь тільки, що творчість справжнього пародиста спрямована на користь поезії так само, як діяльність справжнього лікаря спрямована на користь здоров’я, тобто чинить добро. До речі, пародійний образ, що викликає усмішку і примушує читача бачити різницю між низьким і високим, між витонченим і вульгарним, простіше, між хорошим і поганим – це теж користь, але вже не поезії, а суспільству, отже, теж добро…
До речі, щоб довести, що мій твір не є пародією, мало звинуватити мене у відсутності музичного слуху: це не аргумент, має бути конкретно вказано, чому саме. Особисто я схильна називати свій твір жартом, а не пародією, тому що не впевнена, що вірш пана Олександра потребує хірургічного втручання, тобто не довіряю собі, як критику, і не відчуваю себе достатньо сильною, щоб претендувати на звання поета, але все ж таки вважаю, що підійшла у ньому до жанру пародії досить близько. Був би на один катрен коротшим - було б ще ближче.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-10-30 12:48:41 ]
Це випадкове фото, зроблене дитиною ( чорно-біле, бо дорослі, погравшись фотоапаратом, забули переключити у кольоровий режим).
Якби хтось зробив з нього пародію, це називалось би або карикатурою, або шаржем, і зачепило б мене так само, як і пародія, тобто в залежності від якості і мети, поставленої тим, хто виступив би у ролі автора шаржу чи карикатури…
( І вийдіть, будь ласка, із пустелі, вона уявна, вас чудово чують. :)
Все, від високого, до буденного: пішла «варити борщ»:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-10-31 23:04:30 ]
Ах, Тетянко, якщо ми говоримо про творчість і мистецтво, то пародія мала б нести довершеність, а не ті глупства, що про неї пишуть...
Не усмішка на пересиченому "обличчі" пітекантропа-троглодита важлива, а усмішка серця, хіба не так?
Чия пародія вам таку, дорога Тетяно, усмішку дарувала? - розкажіть про своє серце...
А щодо точності взятих нот, то це серйозно - здебільшого наші "пародисти" начисто позбавлені музикального слуху, невже попросите довести?
Так я не зупинюся і на інтелектуальній нечутливості (чоловічій) звісно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-11-02 01:38:19 ]
Якщо ми говоримо про творчість і мистецтво, то маємо розуміти, що вони схожі на високу-високу піраміду, вершину котрої створюють генії, а підвалини закладають… «пітекантропи-троглодити». Сутність людського суспільства багаторівнева. При чому одна людина одночасно знаходиться на багатьох рівнях, наприклад, десь коло вершин у піраміді інтелекту, і «нижче плінтусу» у піраміді емпатії… Тобто, якщо добряче в собі покопатись, то досить ймовірно у котрійсь з пірамід знайти себе на рівні «троглодитів – пітекантропів». Додамо сюди схильність обирати шляхи найменшого спротиву, бажання почуватись комфортно і не витрачати власної енергетики без потреби. І, взявши все це на замітку, можна переходити до того, як «середньостатистично» сприймається пародія читачами, і яку реакцію у коментарях вони видають. Тобто, середньостатистично, не бажає читач займатись глибоким порівняльним аналізом оригіналу і пародії на нього. Так, не слід грати на примітивних інстинктах на радість плінтусу, АЛЕ пародії, як правило, пишуться на не бездоганні твори, гіперболізуючи певні приховані чи явні негативні моменти цих творів (якщо це не дружній шарж, звісно). Отже, завдання пародії полягає в розкритті недоліків, тож доводиться оперувати далеко не високими матеріями, аби піраміда мистецтва зростала вгору, а не розповзалась вшир, а то ще й, чого доброго, не почала рости у підземному напрямку. А про усмішку серця – то викликати її покликані вершини пірамід, хоча… кожен, переважно, посміхається на своєму рівні. Щодо хорошої пародії, то вона повинна викликати посмішку розуму… але не будемо забувати, що тут теж є піраміда з блискучою вершиною і темним, слизьким підземеллям. І що цю піраміду теж треба стримувати від росту вшир і вниз… Я розумію, що Ви надаєте велике значення наявності музичного слуху, але особисто мене більше хвилює рівень порядності і людяності, отже, нічого доводити я Вас просити не буду. Те ж саме щодо інтелектуальної нечутливості. Я виросла у простому оточенні, живу у простому оточенні, і, як і моє оточення, цілком здатна вважати непотребом те, що людьми з інших верств сприймається як вишуканість. Так, я визнаю, що інтелект має величезне значення, мене ледь не до сказу доводить думка про те, що величезний інтелектуальний потенціал, закладений природою у більшість наших дітей, часто-густо залишається нерозвиненим, а то і притлумлюється системою виховання і освіти. І тут справа не в учителях, а в тому, що вони стоять на найнижчому рівні ієрархії у цій системі, а наша бюрократія просякнута зверхністю і неповагою, не говорячи вже про нерозуміння своїх справжніх обов’язків і завдань. Але мене не хвилює рівень інтелекту мого співрозмовника, я звикла сприймати людей такими, як вони є, принаймні, поки вони не шкодять цим іншим... Та й чого б ото ставити до когось вимоги більші, аніж до себе, а я в жодній з пірамід не займаю близького до вершини місця. І не будемо торкатись мого серця, йому звичніше боліти, а не посміхатися. Можливо, тому що воно холодне і жорстоке, і йому вдарити хочеться набагато частіше, аніж це дозволяє мозок.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-10-28 14:59:44 ]
Весело. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-10-29 23:50:47 ]
Сподіваюсь, що так. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-10-29 23:52:45 ]
дотепно! )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-10-31 23:35:19 ]
Вдало написано, Тетяно! Влучно. І ще - майже цілком погоджуюся з викладеними у Ваших коментах думками, Ви напевно самі переконалися в недоцільності подальшої дискусії... "так званої", і ще й "в лапках".