ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.09.28 21:07
Дві Варвари, мати й донька,
В двох геніїв закохані,
Серцем тугу розривали,
А як впоратись з недугом,
До пуття не знали.
Та настала та година,
Коли тільки їх підмога
І благословення Бога

Ірина Білінська
2026.09.28 18:30
Як же близько ми до безодні,
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?

Вячеслав Руденко
2026.09.28 16:20
Не плач у день, не голоси із примхи,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.

Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,

Артур Курдіновський
2026.09.28 15:55
Я - частинка осіннього міста,
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.

Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...

Борис Костиря
2026.09.28 15:42
Проходить час крізь пальці, мов пісок.
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і

Ольга Береза
2026.09.28 15:25
Для нього подеколи Львів був листівкою з кавою,
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.

Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —

С М
2026.09.28 13:55
До підніжжя дістанусь, і вертаюсь нагору туди
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!

Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі

Володимир Бойко
2026.09.28 10:05
Влаштували дебош у Пхеньяні
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.

В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.

Ірина Вовк
2026.09.28 07:31
Х. РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО КРАСИ Ранок у розкішному домі Клодії, найвідомішої світської левиці Помпей, починався як ритуал поклоніння її власній вроді. Вона сиділа на мармуровому стільці перед великим срібним дзеркалом. Три рабині без у

Віктор Кучерук
2026.09.28 06:40
Розцвітає, ніби квітка,
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.

М Менянин
2026.09.28 01:28
Край рідний був місцем полону,
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.

Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону

хома дідим
2026.09.27 23:39
на тлі віконних рам
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш

Іван Потьомкін
2026.09.27 20:38
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

Ігор Терен
2026.09.27 17:09
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.

Борис Костиря
2026.09.27 15:07
У березні тепло таке непевне,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.

Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,

Вячеслав Руденко
2026.09.27 10:30
Ви все вночі живете, крадучись,
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.

Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Кузнєцова (1988) / Вірші

 Мені душі твоєї треба...




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-11-13 14:45:23
Переглядів сторінки твору 2763
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.340 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.069 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.895
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.05.22 18:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-11-13 15:20:25 ]
Вірш цікавий, гарно побудований. Але, Оленко... мимоволі згадав того, хто відбирає душі... Важко, напевно, з ним конкурувати? Звичайно, жартую. Бажано - моЇ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-13 22:12:27 ]
Отож, пан Богдан вірно помітив. Треба уточнити для Ліргероя, чи Ваша ЛГ хоче у нього відібрати душу, чи зрозуміти її, осягнути, знайти взаєморозуміння. Що вона хоче зробити з його душею? Чи знає вона про це взагалі сама? Треба у поезії точно знати, щО ти хочеш сказати своєму ЛГ чи людям взагалі... Бо інакше не варто цей вірш і починати писати.
Бо так напрошується пародія, моє сонечко. А вони в мене виходять дуже гострі. Не хочеться молоду і прекрасну душу травмувати.

Мені душі твоєї треба,
Я - відьма, не така, як всі,
Я насміюсь жорстоко з тебе,
Як серце ти не віддаси.

А потім все, що є у хаті,
Як тим циганам - депресняк,
Ти напиши мені в приваті -
Кохатись будем, ачияк?

Не будеш ти мені, як лоху,
На вуха вішати лапшу,
Я винесу усе потроху,
Тобі лиш спогад залишу.

Я вийму душу з тебе, милий,
Як біоробот, будеш ти,
Не буде навіть в тебе сили
Мені в інеті десь знайти.

Ти мій портрет, немов ікону,
Повісиш в спальні залюбки,
І лиш на нього крізь віки
Молитимешся аж до скону.

Ви це хотіли сказати, Олено, чи щось інше?




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кузнєцова (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-14 00:26:30 ]
Звичайно ж не це, пане Ярославе!І Ви це прекрасно знаєте)))
Мій твір зовсім не про містичні можливості якихось людей, а про звичайні взаємини двох закоханих. Чесно кажучи, пояснювати щО саме я хотіла сказати цим віршем не маю бажання, особливо після Вашої пародії. Не подумайте, ані трохи не образилася, навпаки, лестить така увага до мого твору.))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-14 01:10:58 ]
Прошу мене вибачити, Олено, може я повівся жорстоко у відповідь на виявлену до мене симпатію, я не буду
цей віршований відгук-експромт друкувати в себе на сторінці, просто треба було написати може якось в такому руслі: що розкрий скарби душі своєї, бо тільки ними я живу! Може так я точніше зрозумів душу Вашої ліргероїні, а так вона просить віддати душу їй, мов самі знаєте кому...
Просто мова йде про точність вислову, вміння точніше висловлювати свою думку, щоб ця думка була зрозумілою і читачам.
Вибачте, якщо допік. Тільки з найкращими побажаннями творчого зростання і нічого іншого.))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кузнєцова (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-14 14:29:32 ]
Дякую за побажання, пане Ярославе!)))Звичайно словами важко передати істинні почуття та переживання, і тут уже не останню роль відіграє побудова синтаксичних конструкцій, та й багатозначність слів і висловів ніхто не відміняв.))Але, може, ви й маєте рацію, і мені слід точніше підбирати слова, та все ж чим більше почуттів у поезії, тим вона справжніша...
Та як би там не було, дуже дякую Вам, пане Ярославе, що приділяєте увагу моїм творчим починанням!Мені це щиро приємно!