Мені подобається Ваш проект. Навіть тоді, коли ви пишете «В опозиції до правлячого режиму…».

Література, а особливо поезія, у всі віки і секунди історії завжди була в опозиції до правлячих структур, чи потрібно про це нагадувати раз по зраз, наче цим самим спонукуючи себе на подвиг? Любов – це хімія, краса – фізика, а поезія – це вся природа. І ніколи природа не стане допомагати штучним правилам будь-яких режимів, завжди буде вищим проявом розвитку людей, які створюють висновки на основі накопиченого досвіду.

Чомусь нагадалось надоїдливе: «Из всех искусств для нас важнейшим является…(рос.)» Далі писалися ініціали та псевдонім автора. І дійсно, люба творчість і діяльність людини при певній працездатності може перерости в мистецтво, а при належній увазі політиків – у мистецтво важливе. І тільки літературна не має мистецької класифікації, бо не є мистецтвом, а є літературою. І розпізнається література, її поетичне слово, за ознаками нації, народу, регіонального етносу, культурності общини, традицій сім’ї, і за іменем автора. Майстерність, яка притаманна літературі, може відшліфовувати слово і думку до стадії найякіснішого розуміння, а гран-прі автору – це коли його твори поширюються серед людей на будь-яких носіях інформації і хотілося б дуже, щоб без штучної підтримки будь-яких режимів, чи то правлячих, чи то після правлячих, чи то до правлячих.

Для мене Ваш проект «Поетичні майстерні» куточок щирості серед гумусу інтернетівських видань, це як у захламленому бурнодійному місті є чистий скверик із нехолодною лавкою. Будьте здорові!