Тих, кому бракує національного колориту, слід дипломатично, але КОЛОРИТНО запитувати, НАСКІЛЬКИ глибоко вони знають мову, наскільки майстерно володіють нею, що роблять такі висновки. Нехай хоча б кілька синонімічних рядів пригадають.
То що ж виходить: національна мова не передає національного ж колориту? Виходить, молочна суміш краща, ніж грудне молоко.А, може, колорит якийсь інший мають на увазі?

У тому-то й справа, пані Наталю, що моїй мові бракує автентичних українських слів і зворотів, що вона у мене занадто книжна і рафінована. Погодьтеся, українська в сільській глибинці значно відрізняється від української в обласному центрі чи столиці. В першому випадку мова є більш живою, ніби пам"ятає дух предків і не зазнала аж у такій мірі русифікації та інших -ацій.

Дякую, пане Вікторе!
Чомусь так складається, що останніх два рядки у вірші у мене зазвичай найпотужніші.

Вітаю, пане Богдане, на моїй сторінці!
Дякую за адекватну оцінку і розуміння - Ви сарийняли вірш саме так, як я і мала на увазі.

Та, мабуть, це проблема не лише української мови.
Ще навчаючись в університеті, якось прочитала, що британці стурбовані тим, що мова королеви зазнає спрощення. Як філолог за освітою, можу сказати, що знайома з проблемою деградації мов. Напевно, це неминучий процес.

Оленко! Мені до душі Ваша стурбованість…
Та не переймайтесь про колорит – енергія слова, відлита у вірш – сама зорганізує мовну стихію… Поет (справжній Поет – не версифікатор!) – частина мови… Головне – не розуміти колорит як нагромадження мовно периферійних лексем, навмисну етнізацію. Знаю таких, що вишукують у словниках архаїзми, діалектизми… -изми і тичуть їх у свої твори – конструюють вавилонські вежі… Мова – розумна, вона краще знає, куди і як текти – маленький струмочок стає рікою… У нашої мови – колосальний потенціал… Українці – правопівкулева нація – зараз цікавий процес «перегляду» словникових норм… Не бійтеся творити нові сенси (у т.ч. граматичні, фонічні, акцентологічні…), відмінні від закутих у словники…
Щиро
ДоДо

Дякую.
Ви дуже глибока людина.
Не сприймайте це як комплімент (ненавиджу крмпліменти, бо вважаю, що, роблячи їх, люди часто є нещирими і переслідують потаємні цілі).

Дякую, тезко!
А після цього зауваження людина, яка його зробила, принесла мені словник Грінченка і порадила почитати...
І знаєте, що? Це ціла галактика!
Тож розумію, що ця людина, що зробила зауваження, в дечому таки права.

Дякую, Маріє!
Але мені все ж простіше, ніж Вам, - я з західної України. Це Вам на сході - що самотньому воїну на полі бою.