ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.08.17 10:23
"Арсіноя. Забута тінь на сходах Артеміди"
Золоте сонце Егейського моря повільно занурювалося у воду, заливаючи передвечірнім світлом Ефес – одне з найвеличніших міст античного світу. З висоти пташиного лету воно здавалося розкішним мармуровим килимом, розгорнутим між зеленими пагорбами та гамірно

Тетяна Левицька
2026.08.17 09:07
Від злості, Боже, борони
Стрибнути вище голови
не вимагайте, люди.
В моїй ви шкурі не були,
не розтинали груди.

Та не пройшли моїх доріг,
нудотних хімій сорок.
Я бачила кривавий сніг

Віктор Кучерук
2026.08.17 06:45
* * *
Хоча іще квітують квіти
І сонцем повняться плоди, -
Уже тепла позбувся вітер,
А я менш пріє від ходи.
Уже геть зовсім непрозора
Поза рікою далечінь, -
Вже гублять листя осокори
І я лисію не один.

Тетяна Левицька
2026.08.16 23:54
Лірична соната
Гріховна та недосконала
На цій землі,
У склепах темних заховала
Гіркі жалі.

Можливо, ти не знала міри
Своїх бажань?
Пливла за привидами мрії

Ольга Садкова
2026.08.16 23:10
Пам'яті композитора і співавтора І. Ярового
Збирала в пригорщі слова,
звичайні й променисті,
щоб в них душа була жива
і поривання чисті.

І розсипала на столі
їх, друже, перед вами,
аби у вранішній імлі

Іван Потьомкін
2026.08.16 21:37
Дарунок з Миколаєва
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Терен у полум”

Охмуд Песецький
2026.08.16 21:21
Нічого не читатиму
Нічого і я не читатиму –
Ні батькового, ні материнського.
Скажу і про дідове з бабиним
У музи своєї під цицькою.

Ніхто і моїми поезами
Навряд чи будь-де зацікавиться.
Тож будьмо відверто тверезими

хома дідим
2026.08.16 19:58
* 175 *
як ми сиділи на трибуні
на стадіоні авангард
що також міг би зватись юність
в країні сумнозвісних рад
у день із дощиком серпневим
що до обіду вже ущух
як ми сиділи просто неба
усіх побачень і розлук

Євген Федчук
2026.08.16 19:03
Кубанська Україна
У Києві, москалів тим щоб подратувати,
Одну з вулиць ім‘ям новим рішили назвати –
Кубанської України. Москальщина злиться
І, хто знає, чим в майбутнім воно закінчиться.
Раптом вулицю назвали, ідею заклали
Й через роки Кубань, справді українська стала

Вячеслав Руденко
2026.08.16 18:41
Розпалився конюх у кошарі
Розпалився конюх у кошарі,
Затопив стоячою водою
Пічку, наче ковдру від клошарів,
В обладунках справжнього героя.

Був би Яковом,то мабуть мав би невід -
Пугачем співав на довгим ставом,
Хвилями біблійного сувою,

Артур Курдіновський
2026.08.16 13:52
Голос рідної землі (триКоло ронделів)
Милий Харкове! Ти Україні - не пасинок! Син!
Ти довірливий, саме тому і зализуєш рани!
На землі твоїй - кров, а тобі неймовірно погано...
Скільки буде червоних морів, океанів, краплин?

Я люблю тебе гірко! Плекаю... Ти в мене один!
Вічним феніксом з

Борис Костиря
2026.08.16 13:46
* * *
Прийшла весна, і споконвічна втома
На плечі сіла, як важезний птах.
Історію не сприймеш ти без брому.
Вона розвіється на злих вітрах.

Прийшла весна. Розтанула ґрунтівка.
Тече вода, а з нею і літа.
Так слово постає, немов гвинтівка,

Ірина Вовк
2026.08.16 11:06
"Чорний сніг Александрії" (продовження 10)
ЕПІЛОГ: На хвилях Великої Ріки (Минуло двадцять років.) Рік 30-ий до нашої ери. 12 серпня. На вцілілих білих сходах, що колись вели до величних залів Головної Бібліотеки, сидів старий Філоксен. Його обличчя було помережане зморшками, а слід

Віктор Кучерук
2026.08.16 06:40
* * *
Пів ночі за серце тримаюсь рукою,
Вслухаючись чуйно в розриви ракет,
Бо вибухи їхні звучать за рікою,
А десь наді мною стрекоче "шахед".
За вибухом вибух, гудіння "шахедів"
І свист, або шурхіт, всіляких ракет, -
У темному небі я добре розгледів

Ольга Садкова
2026.08.15 23:28
"Нам скоро з літечком прощатись..."
Нам скоро з літечком прощатись,
із сонцем лагідним, з теплом.
Нам скоро з осінню вітатись,
вона вже поряд із селом.

Несе з собою прохолоду,
рубінів кошик, бурштину,
бо має хист і є охота

Володимир Бойко
2026.08.15 23:15
Vagatio
Втрапивши у вир у плині часу
Захлиналась лінія життя.
Виходила дівчина на трасу,
Скерувавши шлях свій без пуття.

Бракувало їй дороговказу,
Завела стежина не туди.
Тим, що хочуть всього і одразу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Ткачук (1987) / Вірші

 ***
В барвінок пада небо слізно:
Хоча б у пісні залишись!
А що для мене материзна?
Трамвайне скиглення коліс,

Бетонні боки міста-місива,
Лінива й сонна біготня,
І екіпажі – всі колісні,
Й архівна пам’ять про коня.

Немов олія рафінована,
Мов дистильована вода,
Невже така у мене – мова?
І не одвернуться вуста?

Стерилізована освітою,
Законсервована в книжках.
Мов сонце, соняхом не світить,
І не святиться в рушниках.

І не мандрує у горнятку
У піч на спритних рогачах.
Не мріє взимку у зернятку
Про теплі руки сівача.

Вона у сіні не ночує
І не пітніє у жнива.
І на Різдво не колядує,
І обжинкових не співа.

І не пливе в майбутнє ночвами,
Й (не) наступає на граблі.
О, з України можна збочити,
Якщо далеко від землі!

2012.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-02-04 16:52:08
Переглядів сторінки твору 6052
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.143 / 5.5  (5.013 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.881 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.10.20 17:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2012-02-04 17:15:02 ]
Спочатку мені важкувато читалось, потім - легше. Сподобалось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2012-02-04 17:21:30 ]
Дякую.
А все почалося з того, що мені зробили зауваження, що моїй мові бракує національного колориту.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2012-02-04 17:39:59 ]
Тих, кому бракує національного колориту, слід дипломатично, але КОЛОРИТНО запитувати, НАСКІЛЬКИ глибоко вони знають мову, наскільки майстерно володіють нею, що роблять такі висновки. Нехай хоча б кілька синонімічних рядів пригадають.
То що ж виходить: національна мова не передає національного ж колориту? Виходить, молочна суміш краща, ніж грудне молоко.А, може, колорит якийсь інший мають на увазі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2012-02-04 17:53:02 ]
У тому-то й справа, пані Наталю, що моїй мові бракує автентичних українських слів і зворотів, що вона у мене занадто книжна і рафінована. Погодьтеся, українська в сільській глибинці значно відрізняється від української в обласному центрі чи столиці. В першому випадку мова є більш живою, ніби пам"ятає дух предків і не зазнала аж у такій мірі русифікації та інших -ацій.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2012-02-04 21:11:28 ]
У вірші бринять автобіографічні нотки і вони додають, Олено, твоїм словам справжності та невимушеності.
Останні два рядочки - супер!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2012-02-05 09:56:17 ]
Дякую, пане Вікторе!
Чомусь так складається, що останніх два рядки у вірші у мене зазвичай найпотужніші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-02-04 21:24:50 ]
За мовою сільської глибинки - майбутнє. Це закономірний процес у вільному суспільстві. На жаль, українську офіційну десятки літ намагалися наблизити до російської. Слава Богу, минулося... А вірш, Оленко, - глибокий!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2012-02-05 09:57:38 ]
Вітаю, пане Богдане, на моїй сторінці!
Дякую за адекватну оцінку і розуміння - Ви сарийняли вірш саме так, як я і мала на увазі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2012-02-04 22:54:50 ]
у глибинці ті ж самі метастази... -ацій = глобалізація :о(

хіба що фольклор - коли його не "підправляють" літературщиною...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2012-02-05 10:01:24 ]
Та, мабуть, це проблема не лише української мови.
Ще навчаючись в університеті, якось прочитала, що британці стурбовані тим, що мова королеви зазнає спрощення. Як філолог за освітою, можу сказати, що знайома з проблемою деградації мов. Напевно, це неминучий процес.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2012-02-05 11:30:03 ]
Оленко! Мені до душі Ваша стурбованість…
Та не переймайтесь про колорит – енергія слова, відлита у вірш – сама зорганізує мовну стихію… Поет (справжній Поет – не версифікатор!) – частина мови… Головне – не розуміти колорит як нагромадження мовно периферійних лексем, навмисну етнізацію. Знаю таких, що вишукують у словниках архаїзми, діалектизми… -изми і тичуть їх у свої твори – конструюють вавилонські вежі… Мова – розумна, вона краще знає, куди і як текти – маленький струмочок стає рікою… У нашої мови – колосальний потенціал… Українці – правопівкулева нація – зараз цікавий процес «перегляду» словникових норм… Не бійтеся творити нові сенси (у т.ч. граматичні, фонічні, акцентологічні…), відмінні від закутих у словники…
Щиро
ДоДо


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2012-02-05 15:57:26 ]
Дякую.
Ви дуже глибока людина.
Не сприймайте це як комплімент (ненавиджу крмпліменти, бо вважаю, що, роблячи їх, люди часто є нещирими і переслідують потаємні цілі).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-05 10:59:20 ]
Так, Оленко, це проблема не лише української мови. Але вона десь вирішується, і власне поезією, тому мені не дивне зроблене Вам зауваження! Значить Вас вирізняють і на Вас надіються. А вірш сподобався, живий він!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2012-02-05 16:01:45 ]
Дякую, тезко!
А після цього зауваження людина, яка його зробила, принесла мені словник Грінченка і порадила почитати...
І знаєте, що? Це ціла галактика!
Тож розумію, що ця людина, що зробила зауваження, в дечому таки права.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Берберфіш (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-05 12:23:55 ]
Актуальний та живий Ваш вірш, Олено. Важливими проблемами переймаєтеся. Розумію Вас і підтримую у Ваших переживаннях. Якщо є ще люди, яким не все одно, то не все втрачено. :-) Гарний вірш, мені до вподоби. Успіхів Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2012-02-05 16:04:38 ]
Дякую, Маріє!
Але мені все ж простіше, ніж Вам, - я з західної України. Це Вам на сході - що самотньому воїну на полі бою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Калиниченко (Л.П./М.К.) [ 2012-04-28 17:03:56 ]
Гарні у вас вірші, Олено. Ось цей дуже близький мені. Десь ми з вами перетинаємось )))
У вас великий потенціал! Бажаю успіхів на поетичній ниві!