ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Охмуд Песецький
2026.05.18 15:29
Довіра
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть вірша,
Хоча про Ксерокса можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.

І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,

хома дідим
2026.05.18 14:02
* 83 *
усі збираються за стіл
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад

Ірина Вовк
2026.05.18 13:36
А ВОДА ПО КАМЕНЮ... (продовження 5)
ВИШГОРОД: ЗИМОВИЙ СОН КНЯГИНІ ІРИНИ Коли осінь 1050 року позолотила кручі над Дніпром, велика княгиня відчула, як у її жилах стихає шторм північних морів – материнське серце, що тримало на собі дипломатію цілої Європи, почало втомлюватися. Вона об

Юрій Гундарів
2026.05.18 13:05
Я, сонце і весна
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.

Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,

Володимир Невесенко
2026.05.18 12:50
Звід небесний зірками іскрився
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...

Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,

Артур Курдіновський
2026.05.18 11:41
Записки дяді Жори. Записка 9. "Атестат"
Атестат КДБ, наперекір та попри,
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".

Борис Костиря
2026.05.18 11:32
* * *
Я іду в невідомість, забувши дорогу.
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.

Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння

Юрій Гундарів
2026.05.18 11:26
Той, хто прийшов у травень
Ось новий вірш Артура Курдіновського: Я ПРИЙШОВ У ТРАВЕНЬ Я прийшов у травень - він мені не радий, Я ж не вивчив досі теплу серенаду, Під яку дерева щиро зеленіють, Сповнені кохання, віри та надії. Я прийшов із січня, там, де холод лютий, Зму

Іван Потьомкін
2026.05.18 11:02
***
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує

Вячеслав Руденко
2026.05.18 09:22
У день Перемоги за яром глибоким
Відчувши як сяє травневий півмісяць,
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу

Тетяна Левицька
2026.05.18 09:16
Щасливі
Благословенних видно по ясних очах —
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.

Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах

Віктор Кучерук
2026.05.18 06:16
* * *
Звуки засинають уночі,
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...

Володимир Бойко
2026.05.18 02:38
Нетривіальні думки –6
Чи не кожен шнурок уявляє себе великим змієм. Насвинячити здатна лише людина. У собачої радості людське обличчя. Не все те зелень, що у салаті. Ціна питання зняла питання ціни. Від зайвої чарки ніхто не застрахований. Гірше за погану гор

Вікторія Лимар
2026.05.17 23:32
Травневі дні
Бузок розквіт у травні.
Сусід  його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.

Занадто  в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно 

Артур Курдіновський
2026.05.17 22:24
Я прийшов у травень
Я прийшов у травень - він мені не радий,
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.

Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Змучений, самотній, усіма забутий,
Стелить нескінченний безнадійни

Володимир Невесенко
2026.05.17 19:38
А мати жде
Тремтить на взгір’ї стиха яворина,
здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Ткачук (1987) / Вірші

 ***
В барвінок пада небо слізно:
Хоча б у пісні залишись!
А що для мене материзна?
Трамвайне скиглення коліс,

Бетонні боки міста-місива,
Лінива й сонна біготня,
І екіпажі – всі колісні,
Й архівна пам’ять про коня.

Немов олія рафінована,
Мов дистильована вода,
Невже така у мене – мова?
І не одвернуться вуста?

Стерилізована освітою,
Законсервована в книжках.
Мов сонце, соняхом не світить,
І не святиться в рушниках.

І не мандрує у горнятку
У піч на спритних рогачах.
Не мріє взимку у зернятку
Про теплі руки сівача.

Вона у сіні не ночує
І не пітніє у жнива.
І на Різдво не колядує,
І обжинкових не співа.

І не пливе в майбутнє ночвами,
Й (не) наступає на граблі.
О, з України можна збочити,
Якщо далеко від землі!

2012.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-02-04 16:52:08
Переглядів сторінки твору 5953
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.143 / 5.5  (5.013 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.881 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.10.20 17:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2012-02-04 17:15:02 ]
Спочатку мені важкувато читалось, потім - легше. Сподобалось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2012-02-04 17:21:30 ]
Дякую.
А все почалося з того, що мені зробили зауваження, що моїй мові бракує національного колориту.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2012-02-04 17:39:59 ]
Тих, кому бракує національного колориту, слід дипломатично, але КОЛОРИТНО запитувати, НАСКІЛЬКИ глибоко вони знають мову, наскільки майстерно володіють нею, що роблять такі висновки. Нехай хоча б кілька синонімічних рядів пригадають.
То що ж виходить: національна мова не передає національного ж колориту? Виходить, молочна суміш краща, ніж грудне молоко.А, може, колорит якийсь інший мають на увазі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2012-02-04 17:53:02 ]
У тому-то й справа, пані Наталю, що моїй мові бракує автентичних українських слів і зворотів, що вона у мене занадто книжна і рафінована. Погодьтеся, українська в сільській глибинці значно відрізняється від української в обласному центрі чи столиці. В першому випадку мова є більш живою, ніби пам"ятає дух предків і не зазнала аж у такій мірі русифікації та інших -ацій.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2012-02-04 21:11:28 ]
У вірші бринять автобіографічні нотки і вони додають, Олено, твоїм словам справжності та невимушеності.
Останні два рядочки - супер!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2012-02-05 09:56:17 ]
Дякую, пане Вікторе!
Чомусь так складається, що останніх два рядки у вірші у мене зазвичай найпотужніші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-02-04 21:24:50 ]
За мовою сільської глибинки - майбутнє. Це закономірний процес у вільному суспільстві. На жаль, українську офіційну десятки літ намагалися наблизити до російської. Слава Богу, минулося... А вірш, Оленко, - глибокий!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2012-02-05 09:57:38 ]
Вітаю, пане Богдане, на моїй сторінці!
Дякую за адекватну оцінку і розуміння - Ви сарийняли вірш саме так, як я і мала на увазі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2012-02-04 22:54:50 ]
у глибинці ті ж самі метастази... -ацій = глобалізація :о(

хіба що фольклор - коли його не "підправляють" літературщиною...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2012-02-05 10:01:24 ]
Та, мабуть, це проблема не лише української мови.
Ще навчаючись в університеті, якось прочитала, що британці стурбовані тим, що мова королеви зазнає спрощення. Як філолог за освітою, можу сказати, що знайома з проблемою деградації мов. Напевно, це неминучий процес.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2012-02-05 11:30:03 ]
Оленко! Мені до душі Ваша стурбованість…
Та не переймайтесь про колорит – енергія слова, відлита у вірш – сама зорганізує мовну стихію… Поет (справжній Поет – не версифікатор!) – частина мови… Головне – не розуміти колорит як нагромадження мовно периферійних лексем, навмисну етнізацію. Знаю таких, що вишукують у словниках архаїзми, діалектизми… -изми і тичуть їх у свої твори – конструюють вавилонські вежі… Мова – розумна, вона краще знає, куди і як текти – маленький струмочок стає рікою… У нашої мови – колосальний потенціал… Українці – правопівкулева нація – зараз цікавий процес «перегляду» словникових норм… Не бійтеся творити нові сенси (у т.ч. граматичні, фонічні, акцентологічні…), відмінні від закутих у словники…
Щиро
ДоДо


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2012-02-05 15:57:26 ]
Дякую.
Ви дуже глибока людина.
Не сприймайте це як комплімент (ненавиджу крмпліменти, бо вважаю, що, роблячи їх, люди часто є нещирими і переслідують потаємні цілі).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-05 10:59:20 ]
Так, Оленко, це проблема не лише української мови. Але вона десь вирішується, і власне поезією, тому мені не дивне зроблене Вам зауваження! Значить Вас вирізняють і на Вас надіються. А вірш сподобався, живий він!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2012-02-05 16:01:45 ]
Дякую, тезко!
А після цього зауваження людина, яка його зробила, принесла мені словник Грінченка і порадила почитати...
І знаєте, що? Це ціла галактика!
Тож розумію, що ця людина, що зробила зауваження, в дечому таки права.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Берберфіш (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-05 12:23:55 ]
Актуальний та живий Ваш вірш, Олено. Важливими проблемами переймаєтеся. Розумію Вас і підтримую у Ваших переживаннях. Якщо є ще люди, яким не все одно, то не все втрачено. :-) Гарний вірш, мені до вподоби. Успіхів Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2012-02-05 16:04:38 ]
Дякую, Маріє!
Але мені все ж простіше, ніж Вам, - я з західної України. Це Вам на сході - що самотньому воїну на полі бою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Калиниченко (Л.П./М.К.) [ 2012-04-28 17:03:56 ]
Гарні у вас вірші, Олено. Ось цей дуже близький мені. Десь ми з вами перетинаємось )))
У вас великий потенціал! Бажаю успіхів на поетичній ниві!