Дякую.
А все почалося з того, що мені зробили зауваження, що моїй мові бракує національного колориту.

Тих, кому бракує національного колориту, слід дипломатично, але КОЛОРИТНО запитувати, НАСКІЛЬКИ глибоко вони знають мову, наскільки майстерно володіють нею, що роблять такі висновки. Нехай хоча б кілька синонімічних рядів пригадають.
То що ж виходить: національна мова не передає національного ж колориту? Виходить, молочна суміш краща, ніж грудне молоко.А, може, колорит якийсь інший мають на увазі?

У тому-то й справа, пані Наталю, що моїй мові бракує автентичних українських слів і зворотів, що вона у мене занадто книжна і рафінована. Погодьтеся, українська в сільській глибинці значно відрізняється від української в обласному центрі чи столиці. В першому випадку мова є більш живою, ніби пам"ятає дух предків і не зазнала аж у такій мірі русифікації та інших -ацій.

Дякую, пане Вікторе!
Чомусь так складається, що останніх два рядки у вірші у мене зазвичай найпотужніші.

Вітаю, пане Богдане, на моїй сторінці!
Дякую за адекватну оцінку і розуміння - Ви сарийняли вірш саме так, як я і мала на увазі.

Та, мабуть, це проблема не лише української мови.
Ще навчаючись в університеті, якось прочитала, що британці стурбовані тим, що мова королеви зазнає спрощення. Як філолог за освітою, можу сказати, що знайома з проблемою деградації мов. Напевно, це неминучий процес.

Оленко! Мені до душі Ваша стурбованість…
Та не переймайтесь про колорит – енергія слова, відлита у вірш – сама зорганізує мовну стихію… Поет (справжній Поет – не версифікатор!) – частина мови… Головне – не розуміти колорит як нагромадження мовно периферійних лексем, навмисну етнізацію. Знаю таких, що вишукують у словниках архаїзми, діалектизми… -изми і тичуть їх у свої твори – конструюють вавилонські вежі… Мова – розумна, вона краще знає, куди і як текти – маленький струмочок стає рікою… У нашої мови – колосальний потенціал… Українці – правопівкулева нація – зараз цікавий процес «перегляду» словникових норм… Не бійтеся творити нові сенси (у т.ч. граматичні, фонічні, акцентологічні…), відмінні від закутих у словники…
Щиро
ДоДо

Дякую.
Ви дуже глибока людина.
Не сприймайте це як комплімент (ненавиджу крмпліменти, бо вважаю, що, роблячи їх, люди часто є нещирими і переслідують потаємні цілі).

Дякую, тезко!
А після цього зауваження людина, яка його зробила, принесла мені словник Грінченка і порадила почитати...
І знаєте, що? Це ціла галактика!
Тож розумію, що ця людина, що зробила зауваження, в дечому таки права.

Дякую, Маріє!
Але мені все ж простіше, ніж Вам, - я з західної України. Це Вам на сході - що самотньому воїну на полі бою.