ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.06.21 00:44
Осінній ґлінтвейн
Немає більше й сліду від бравади,
З якою в душу стукала весна.
Я п'ю ґлінтвейн, що пахне листопадом,
Дивлюсь на осінь зі свого вікна.

Самотня осінь - спогадів створіння,
Надії цукор, а на рану - сіль.
Я п'ю гіркий ґлінтвейн, напій осінній,

Володимир Ляшкевич
2024.06.20 22:09
Ти не один. Ти не одна
Тебе накриє у найважчу мить
тієї пісні давньої торкання,
і всутеніле серце звеселить
її давно забуте привітання.

Посеред полум’я і самоти,
на вістрі пострілу, снаги й знемоги,
тобі відкриється, що здатен ти

Іван Потьомкін
2024.06.20 21:20
Станіслав Єжи Лец
Щоб ускочить у прірву, не потрібен трамплін. *Як королі голі, то й лакеї здіймають лівреї. *Людина, як слимак, йде до себе кружним шляхом. *Великі лунатики не потребують Місяця. *Чимало хто жив не власним життям, прагнучи уникнути чужої смерті. *Не

Євген Федчук
2024.06.20 16:31
Як з’явилася на світі доморощена "еліта"
Сидять діди на колоді. Сидять, розмовляють.
А тут раптом хтось на джипі повз них пролітає.
Куряву здійняв велику, курей розполохав.
На Рябка, що зазівався, не наїхав трохи.
- Було дурне, - дід Микола промовив сердито, -
Дурним воно й залишилось, хоча

Самослав Желіба
2024.06.20 12:10
***
Тут були жарти,
Тут були приязності.
Добрі ми друзі,
Хоч і сварились часто,
Хоч не завжди й ладнали.

Ольга Олеандра
2024.06.20 10:37
Поговори зі мною...
Скажи, ти як? Я дуже хочу знати.
Прийшли, будь ласка, вісточку якусь.
Ранковим променем ти можеш обізватись
чи шепотом дощу.
Я вчусь
побаченням крізь видиму роздільність.
Пишу тобі повітряні листи.
Так хочу вірити, що це не безнадійно…

Володимир Каразуб
2024.06.20 09:21
Пожежа
Так звучить правда: поскрипом шафи до якої підійшла жінка.
Так звучить місто.
«Хіба не дивно, — казала вона розповідаючи про пожежу, —
Я почула голоси людей через вікно.
Вони кричали, аби я виходила, бо в домі щось загорілося».
«Виходь, Анно, пожежа

Віктор Кучерук
2024.06.20 04:36
* * *
Уже запахло розімліле літо
Густим настоєм липового цвіту,
А вітер намагається безсило
Випростувати б’уряни похилі.
Уже троянди ясним цвітом повні
Дрімають німо в тиші невимовній,
А розпашіла височінь безкрая
На хмари перламутрові чекає.

Артур Курдіновський
2024.06.20 01:50
Він та вона
Верлібром він ніколи не писав.
Увесь він був в рядках твердої форми.
Він вуха затуляв від крику горну,
У септимах він бачив міць октав.

Вона любила тільки вільний стиль:
По склу металом, крилами по небу.
Метафори складні - лише про себе...

Микола Соболь
2024.06.19 20:21
Питаннячко
Цікаво Редакція майстерень желібу на місце поставить чи пальчика посмокче і зробити вигляд, що все добре?

Іван Потьомкін
2024.06.19 17:33
З голосу Езопа
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся

Самослав Желіба
2024.06.19 17:18
***
Я всміхнувсь тобі,
І ти мені зненацька,
На єдину мить.

Світлана Пирогова
2024.06.19 13:43
Розчарувався (секстина)
О, як же на душі буває кепсько,
Коли розчарувався у любові,
Неначе дощ химерний б'є в обличчя.
Байдужий вітер виє й гірко кличе
Туди, де загубили, ніби кепку,
Чуттєвості дарунок, ніжне слово.

Дорога вже закидана камінням,

Юрій Гундарєв
2024.06.19 09:26
Читацький щоденник-9. Володимир Дубовець
Лети, мій вороне, лети крізь наш одвічний лютий. Обабіч смерті, вздовж мети. Наші гріхи спокутуй. Крізь вщент посліплих янголят, крізь згарища та хащі. Через засніжені поля, де міцно сплять найкращі… Цю сторінку мого щоденника присвячую поету з Черн

Микола Соболь
2024.06.19 06:39
Південне місто
Водограй струмує прохолоду.
День липневий – це суцільний пал.
Із жагою п’є голубка воду,
потяги приходять на вокзал.
Від жари зомліли геть таксисти,
ціни різко вгору поросли,
вже п’ятсот, кого везли за триста,
прибуває поїзд із Москви.

Віктор Кучерук
2024.06.19 04:42
* * *
Щоб порушити морок мовчання
Та прогнати з душі чорний сум, -
Розбуди мене світлом світання
І позбав нісенітниці дум.
Доторкнися до тіла рукою,
Опісля порожнечі розлук, -
Притулися до серця щокою,
Щоб почути тепло його й стук.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Олекса Скрипник
2024.06.20

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юрій Лазірко / Вірші

 Вибити тишу
Eternal_Silence ...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-05-04 19:23:29
Переглядів сторінки твору 7067
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.044 / 5.64)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.060 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.726
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Епітафії
Автор востаннє на сайті 2024.03.29 20:39
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-05-04 19:34:01 ]
Сумно, але таке воно життя)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-04 20:26:45 ]
таке як є -
біжить і кров з нац п`є :)
Дякую!
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-05-04 19:34:51 ]
Сумно, Юріє! Ніби й весна, а вірш такий болючий.
Вдумливо і щиро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-04 20:29:43 ]
Моя мама відійшла саме весною, хоча це було давно...
Це просто певний мікс минулого і побаченого не так давно.
А так - дійсно - весна!!! і Світло!
Спасибі вам, Наталіє, наступний віш буде веселіший.
Щиро,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-05-04 20:22:36 ]
Не можу, щоб не зупинитись на деталях.
"Думки й слова" я замінив би на "думи і слова". Бо ДУМА:
1. Те саме, що думка 1—4. Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене При лихій годині (Тарас Шевченко, II, 1953, 7); Нестір із дружиною перемовляється, повіря свої думи (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 28); Як орлині крила В синій висоті Ленінові думи В нашому житті (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 47); Українська поезія періоду війни правдиво відображала думи і почуття радянських людей, що стали на захист Батьківщини (Історія української літератури, II, 1956, 233).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-04 20:35:54 ]
Yes "думи"- rulzzz!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-05-04 20:44:19 ]
We can do it :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-05-04 20:28:44 ]
Який приємний наголос...
А кількість складів і стоп...
та хто коли їх підраховує, декламуючи про себе твої вірші? Та ніхто.
І мені якось "не теє" римування "марш-марш".
Може, "наш" чи "ваш"?
Бо він коли-небудь стане нашим.
та я нічого не раджу, бо млію від захоплення.

З повагою,
Г.С.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-04 20:35:27 ]
Хороші ідеї - беру на озбоєння.
Дякую, Друже - змінив.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2012-05-04 20:30:38 ]
"...коли так низько прилягає твердь,
коли немає світу – для очей і вух..." -
ця твердь видалася /нмсд/ лебединим фундаментом вашого вірша.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-04 21:25:44 ]
Мусить бути твердь, коли потрібно до чогось дійти.
Спасибі, Марійко.
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-05-04 21:26:01 ]
важкувато в теперішньому варіанті давляться думи й слова)
у ній так легко давляться і думи і слова?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-04 21:30:28 ]
then:
"так легко давляться і думи і слова."
ok?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-05-04 21:35:46 ]
ok!!!
і ще одне, а може розділити комами, для підсилення
похоронний, наш,

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-05-04 21:32:21 ]
Я пропонував слово.
А Юрій зробить все, що треба.
Може, не з першої спроби :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-04 21:42:55 ]
Додав коми....
"Може, не з першої спроби " - тобто ще не так як пропонувалося?
Я щось гальмую... :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-05-04 21:56:01 ]
Не гальмуєш.
Це,так би мовити, заспівні рядки.
Якщо додати склад, то, можливо, доведеться додавати у наступних.
Але існує вільний вірш. Не верлібр, а з різною кількістю стоп.
Цю тишу раптом вбито – і вже не гробова,
І борсаються в тиші і думи, і слова.
....
Я хотів сказати, що цей рядок від тебе нікуди не дінеться.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2012-05-04 22:03:15 ]
Гіркий вірш, бо в ньому говорить-плачеться душа і не залишає читача байдужим... Дякую, Юріє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-05 00:06:40 ]
Спасибі, Вячеславе.
Дещо змінив ритміку...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-05-04 22:16:01 ]
Цю тишу раптом вбито – вже не гробова - червона нитка вірша, і не тільки...
Дуже і дуже образно!
Мої вітання, Юро!