Edmund Spenser

Amoretti

III
Thou sovereign beauty which I do admire,
Witness the world how worthy to be praised:
The light whereof hath kindled heavenly fire,
In my frail spirit by her from baseness raised.
That being now with her huge brightness dazed,
Base things I can no more endure to view;
But looking still on her I stand amazed,
At wondrous sight of so celestial hew.
So when my tongue would speak her praises due,
It stopped is with thought's astonishment:
And when my pen would write her titles true,
It ravished is with fancy's wonderment:
Yet in my heart I then both speak and write
The wonder that my wit cannot indite.

Олено, чудово! Оригінал в ПМ традиційно пишуть відразу після перекладу.

Дякую, Богдане, за увагу до перекладу! Щодо оригіналу - ПМ рекомендують виносити його у коментарі і це слушно. Після своїх попередніх публікацій я переконалася, що програма вираховує "коефіціент прозорості" разом із текстом оригіналу. У цьому випадку він набагато нижче і люди можуть подумати, що я безграмотна :)

Оленко, як завжди, молодчинка!

Дякую, Лесю! Мені дуже приємно :)

Дякую, пані Олено! Приємно, що Вам сподобалось.

Сприйняв як хороший вірш!!!

Дуже примітно і знаменно, що Ви взялися за Спенсера, чий авторський варіант сонета вкрай складно переладати із таким химерним римуванням. Переклад, як на мене, гарний, проте деякі слова можна дещо більше "оукраїнити", хоча б замість "оціпеніння" зробити "заціпеніння". І останній двовірш дещо задалеко відбіг від оригіналу. Бо там таки і говорять, і пишуть - але в серці Yet in my heart I then both speak and write