ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!

Тетяна Левицька
2026.01.28 20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.

Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.

Микола Дудар
2026.01.28 20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже

Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу

Вероніка В
2026.01.28 19:15
сидить у мене птекродактиль на даху
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...

і в птеро лиш одна турбота

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати

Ірина Білінська
2026.01.27 11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?

Борис Костиря
2026.01.27 10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.

Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,

Микола Дудар
2026.01.26 21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле

Ігор Терен
2026.01.26 18:45
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.

***
А лінія життя, що на долоні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші / "Джерело у ясних ясенах" (2000)

 Перемінився цілий світ

Комуною називався хутір,
де пройшло моє дитинство

...
перейти до тексту твору

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Анатолій Криловець 7 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Марія Туряниця 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-05-04 12:42:45
Переглядів сторінки твору 2583
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 5.640 / 6.25  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2025.05.04 08:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Туряниця (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-04 14:40:47 ]
я в захваті, чудесний виклад думок.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-04 21:17:47 ]
Я рада, що Ви, Маріє, у захваті від цього вірша.
І Ви своє захоплення довели оцінкою 5.25)))
Дякую за відгук.
Сподіваюся, Ви знайомі також і з правилами сайту..)
Щасти Вам у всьому.
Бачила Вас в Однокласниках. Усе добре ) Веселих свят!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-05-04 19:10:39 ]
...дякую, Лесю, за вірша... настроєвий такий, мені під настрій, взагалі під настрій Україні, не дарма ж під рубрикою "Україні з любов’ю". А таки ж не дарма, бо плаче Україна... Плаче тихо віршами Низового, послизається на власній сльозі, хоч і ховає їх, сльози, від натовпу... Натовп не бачить і не чує, кожен вирішує свої проблеми як уміє... поодинці. Сам на сам. Назва як висновок. Перемінився цілий світ. Жаль тілько, що не в кращу, а в гіршу сторону.
"....Таку підшукуючи риму,
Щоб громом гримнула в кінці
Трагедії!.."
Низький уклін ПОЕТУ, що бачив цю трагедію ще з колиски. Адже - село це колиска України, народу, нації. І зумів правдиво, як поет, як поет від народу, як громадянин України, донести це до народу. правда, народу, не так багато в цій країні... А її, колиску і країну, нагло знищують і тепер. Свідомо знищують.
Я ставлю високу оцінку цій поезії свідомо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-04 21:26:14 ]
Людмилко, рада тебе бачити!)
Куди зникла?! Знаю - читала твій учорашній вірш...
Усе буде добре! Я з тобою.

Величезне спасибі за такий надвичерпний коментар - усе ти відчуваєш і знаєш, і все тобі також болить і пече..; і таке високе поцінування цього твору.
Це важливий для мене вірш...бо знаю якою кров"ю він написаний...
Спасибі, люба моя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-05 00:05:57 ]
Зі святом вас, любі дівчата - Маріє і Людмило!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-05 01:05:16 ]
Як же болить душа за тим, чого вже не вернути!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-05 15:28:22 ]
І як же було боляче татові... Мені болить, коли читаю... А як йому...це ж його колиска...там витоки...коріння роду...заклався світогляд...там усе життя була його душа...

Спасибі, Галюню.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Криловець (М.К./М.К.) [ 2013-05-05 10:04:00 ]
Це нестерпно для людини - бачити пустку там, де колись любилося, жилося... Вірш викликає повні груди болю - і все.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-05 15:37:10 ]
Дуже нестерпно, Анатолію. І цей біль майже в кожному вірші, присвяченому рідній Комуні.
Тато був щасливий, що зміг влітку 2011-го востаннє побачити батьківщину. І я вперше тоді відвідала місця, де народився мій прекрасний тато, де пройшло його дитинство. Батько показав мені все-все...
Спасибі за відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-05-06 22:46:03 ]
Я " послизнулась на сльозі"...Дякую.Лесю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-07 14:15:48 ]
Спасибі, дорога Світланко, за Ваше чуйне серденько!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-06-24 16:29:59 ]
Не вперше хотілось зупинить свою т.з. "літературну діяльність", бо іноді вдавалось, нмсд, створить вірш, який гідно би виглядав останнім на моїй авторській сторінці. Принаймні, він мені тоді здававсь (ввижавсь) саме таким.
Навідається читач - і вірш перед ним. Саме цей, мій, найкращий, останній на сторінці, а водночас перший у сенсі подальшого перегляду. І дума: "О, який вірш. А які инші?"
І ознайомлюється. Вірші починають жить другим, третім, шостим, -надцятим життям. Згодом, може буть таке, що і цей читач кому-небудь порадить, або за руку приведе: "Поцікався і ти. Мені подобається. Це - саме те. Це - Поезія."
Такі от вірші І.Н.
Кожним можна закінчить, з кожного можна починать.
Вони гідні читацької уваги. А Поезія існує хіба не для цього?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-06-25 11:51:55 ]
Спасибі Вам, Семене, за такий коментар!
З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-06-25 12:09:09 ]
Уклін вам обом з батьком, Лесечко...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-06-25 13:32:14 ]
Іннусь, спасибі велике.