ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
***
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
* * *
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Осіння замальовка
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
Як демократія із носа лізе
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Страх безконечності
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Диригент
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
***
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби…
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
Не беріть на кпи
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Нагадування собі
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші

 Осіннє
Образ твору ...
перейти до тексту твору



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-09-03 12:13:09
Переглядів сторінки твору 3721
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.722
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Низовий (М.К./М.К.) [ 2013-09-03 12:34:31 ]
І жайвором до хмар
шугне з-під тиску ніг
бажання жити далі,
бо серце є,
душа іще болить,
і не загусла кров.
Хай знову буде сніг,
холодний сніг реалій,
до денця п’є
душа журливу мить -
не бійся підошов,
бо шрам у шрам йдемо
у почутті і слові,
ми прес-реліз…

Таню, мені справді навіть важко виокремити щось, що найбільше різануло моє серце...
Усе так.
Дякую щиро!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-09-03 12:36:36 ]
Таню, вибач, що від тата. Так сталося. У цьому щось є. Бо сьогодні підбираю саме такі теми, як у тебе...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-03 17:26:53 ]
Лесю, не вибачайся. Мені так тепло стало від того, що це сталось. Подумалось, що, можливо, Іван Низовий заговорив до мене твоїми вустами... Я не люблю плакати,і не вмію писати коментарі поетам, котрі вже не зможуть відповісти... але зараз у мене на очах сльози...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-09-04 12:10:43 ]
Танечко, дякую..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2013-09-03 13:02:44 ]
"Мінливий час тече".
Ми вкотре зустрілись з основоположним діалектічним положенням, за яким ніщо не залишається у спокої, але все, подібно до річки, знаходиться в постійному русі. Щоправда, у положенні йдеться виключно про ВСЕ.
Тут я бачу справжній модернізм у моєму розумінні цієї буржуазної течії у мистецтві.
Ці обставини водночас наближають Вашу поезію до найкращих взірців філософської.
Де, як не на цвинтарі, знаходить підтвердження наступна думка - думка про те, що шукали чи не шукали, хотіли чи не хотіли, встигли чи не встигли і минулому особи (люди, персони), а нині небіжчики зі стажем чи ні?
Лише 5 рядків вірша, а скільки у них змісту...
Наступні рядки - це вже, нмсдд, домішок поетизованого бла-бла-бла у найкращому розумінні цього поняття. А без нього поезія, нмсдд, неможлива та, нмсдд, мертва.
Також сподобалась метафора про реалії. Вони, дійсно, діють досить часто саме так, як змалювано у вірші. Та не всі це відчувають, якщо тепло вдягаються у кожухи своїх переконань щодо своїх успіхів - будь-де. Особливо, нмсдд, щодо своєї творчості.

Мають місце критичні збіги приголосних.

Не ставлячи собі за мету детальний розгляд вірша, я подякую - і зупинюсь.

З повагою і без викрутасів,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-03 18:44:39 ]
Гарріо, коли я щось друкую, у мене вже азарт, я вже чекаю Вашої реакції... Я навіть не знаю, на скільки реальні усі ті вирази обличчя Вашого аватара, які малює моя уява, але це так кумедно...:) Це побічний ефект від перебігу виказаних Вами думок, у котрих я завжди знаходжу щось для себе цікаве.
Як я воювала з тими капосними збігами!Як Шаріков з кішками.:)Але часом Поліграфу Поліграфовичу легше присутність кішки витримати, аніж мені від тих збігів позбавитись.:)
А от щодо цвинтаря, то, сподіваюсь, моєму ЛГ до нього ще далеко. Просто він так довго тікав від осені, що, коли вона таки постукала йому у скроні і він зрозумів, що від неї ніяким кадилом не відмахаєшся,у нього сталась криза, йде переоцінка поглядів ... Так часто буває, особливо з чоловіками. :)
З вдячністю за увагу,
Т.Р.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2013-09-06 14:58:13 ]
Мені теж цікаво друкуватись.
І у дивний спосіб збігаються наші з Вами помисли.
Мене цікавлять коментарі авторів, які можуть скільки завгодно читати серцями або лише очима, при цьому не забуваючи про зміст, про засоби художнього відображення і про питання технічної досконалості.
У принципі, можна скільки завгодно щемно пригадувати сільську кладку через рівчак, на якій тебе хтось колись поцілував уперше або, не доведи, Господь, востаннє. А можна не менш чутливо і захоплено милуватись сучасними магістральними мостовими переходами через, наприклад, Гудзонів пролив, якщо тебе з ними ніколи ніщо не пов'язувало. Бо це і краса, і технічна досконалість, якою б мертвою вона не була.

З вдячністю за довіру до читача,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-09-04 12:39:52 ]
Танечко, вірш - живий, а скільки технічно досконалих, але - мертвих...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-04 19:56:11 ]
Дякую, Іннусю. Оце тут ми з моїм творінням, схоже, схожі: недосконалі.:))) залишається відкритим питання хто з нас живіший... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2013-09-06 15:29:50 ]
З легкістю і без образи приймаю цей закид на свою адресу.
Десь у 2004-2006 р.р., коли я уяви не мав про таку науку як версифікація, я писав, так би мовити, "серцем". Мої вірші дуже подобались і мені, і моїм читачам. Деякі з особливо чутливих дівчат мені освідчувались у коханні. Залишалось лише зустрітись для апофеозу найвищого прояву любові (розвіртуалитись).
Я торжествував перемогу. Я вже збирався друкуватись. Та не вийшло. Мої вірші переглянув справжній поет, думці якого можна було довіряти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2013-09-05 17:46:51 ]
Мені вірш видався органічним і глибоким! А збіги рано чи пізно порозбігаються.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-06 09:09:48 ]
Дякую, Богдане. Для мене кожне слово має своє емоційне забарвлення. І при виборі слова це має більше значення, аніж збіги, тому навряд чи я їх колись позбудусь остаточно, адже для мене важливіша музика сенса, думки, аніж мелодійність звукоряда. У Оленки Осінь є вірш, котрий зачарував мене тим, як саме збіги домальовували картинку, надаючи неперевершеної виразності...