ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2026.02.24 22:40
Лютий
Цей місяць лютий, він такий важкий.
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.

Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...

Володимир Невесенко
2026.02.24 21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.

Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,

Іван Потьомкін
2026.02.24 19:33
Надлюдина - нелюд (з Овідієвих "Метаморфоз")
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало

Артур Курдіновський
2026.02.24 18:35
Скасуймо! Забудьмо! Спалімо!
Розквітла троянда красива,
І сонечко світить палке!
Не треба нам тут негативу,
Тож геть все мінорне й гірке!

Цю темряву, сум і химери
Готові здолати? Авжеж!
Скасуймо сонети Бодлера

Тетяна Левицька
2026.02.24 14:08
На денці океану
Хоч топить ніч квапливо
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.

Микола Дудар
2026.02.24 13:53
Одного разу
Одного разу кілька раз
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…

Ігор Шоха
2026.02.24 13:09
Хто є хто
Я одинокий менестрель
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,

Юрій Гундарів
2026.02.24 12:50
Рік Червоного Вогняного Коня
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…

Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі, 

Ірина Вовк
2026.02.24 12:13
Стоїть хата-ковчег...
На узліссі часу, де весна цілує холодні шрами землі,
Стоїть хата -- ковчег, обвітрений бурями, але міцний, як віра.
За вікном Марена ще розкидає пригоршні мокрого снігу,
Намагаючись забинтувати льодом те, що болить і ятриться,
Але під корінням саду вж

Борис Костиря
2026.02.24 11:28
Повернення
Відбудеться повернення по колу
До форм старих, сонетів і октав.
І мадригал воскресне, що ніколи
Свою величність, гордість не втрачав.

Те, що було банальним і затертим,
Відродиться у виявах нових.
Старі метафори, від холоду затерплі,

С М
2026.02.24 05:30
Плач, бейбі (Janis Joplin)
Плач, бейбі
Плач, маленький
Ось ти і вдома

Вона казала
І я знаю, казала, кохає
Значно більш, аніж я
Та пішла від тебе

Вікторія Лимар
2026.02.23 23:31
ОСТАННЯ ДЕКАДА ЛЮТОГО
У ЛЮТОГО знайшлась відрада,
бо вже завершує ходу.
Остання почалась декада
із хуртовиною в ряду.

Ще вчора вранці -- все в порядку.
Відмиті під дощем дахИ.
Та ні!!! Прощальну треба згадку:

Микола Дудар
2026.02.23 21:19
***
Чи матюкаюсь я? Так, але нині рідше, а ось в старі часи ого-го! Згадав, дай, думаю, в кілька слів про красивий матючок...
***
Не "Йоханий Бабай" твій однокурсник...
Згадав однако, йоханий бабай,
Котрийсь із нас, я думаю, паскудник...
Щось тут не те

Юрко Бужанин
2026.02.23 17:04
***
Уперто нас минає брудершафт.
І зустрічі – неспалені мости…
Чому тоді до Вас у своїх снах
Я з легкістю звертаюся на "Ти"?!

Чому швидким у снах є перехід
До поцілунків від торкань легких?
Чому умовностей і

Артур Сіренко
2026.02.23 16:41
Краплі бруслинового меду
Над рікою, що зветься Турбота
Поводирі бредуть з учора в сьогодні,
Костуром, що зветься Чужа Радість
Торкаючись м’якої землі і гіркої трави
Торішньої.
А тим часом на досвітках
Зима вмирає в самотині,
Як померла колись в самотності

Артур Курдіновський
2026.02.23 16:20
Як помирає дитинство
Пішов за обрій січень кришталевий,
Сумний король дорослої зими.
Дитинство помирає не миттєво,
Не від важкого подиху пітьми.

Все менше діамантів, більше - стразів,
Яскраво не всміхається зоря.
Дитинство помирає не одразу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Оксана Рибась (1989) / Вірші

 без назви
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-10-23 21:11:07
Переглядів сторінки твору 5208
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / 0  (4.770 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.470 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.01.23 13:20
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дубініна (Л.П./Л.П.) [ 2013-10-23 21:29:24 ]
"Є моє кохання,
тож і я жива.
З ним я гіркотую.
Та без нього – гірше." - гарно... і так знайомо...
З теплом, У.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Рибась (Л.П./М.К.) [ 2013-10-23 21:37:39 ]
Дякую за розуміння...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2013-10-23 22:50:08 ]
О, яке цікаве слово - гіркотую - яке точне, виразне! І весь вірш - наче пульсування крові - насиченими, короткими поштовхами стукає в скроні... Гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Рибась (Л.П./М.К.) [ 2013-10-24 21:48:12 ]
Дякую, пані Любов!
Так і є - пульсування, пульсація...
Натхнення Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Багрянцева (М.К./М.К.) [ 2013-10-24 09:50:14 ]
знайома тема трамваїв і депо :) гарний вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Рибась (Л.П./М.К.) [ 2013-10-24 21:48:44 ]
Якщо знайома - то це ж чудово :) Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-10-24 11:14:25 ]
Сподобалось!
З власних спостережень: на світанку трамваї їдуть не У депо, а виїжджають ІЗ депо (принаймні так є у Львові :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Рибась (Л.П./М.К.) [ 2013-10-24 21:50:10 ]
Дякую за відгук!
Згодна, але ж вірші не написано, що трамвай іде у депо, а лише, що він там є :)
"У депо трамвай".
Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-10-24 23:31:21 ]
Трохи смішна ця трамвайна тема, але, якщо йдеться про нічне депо, то чому там тільки один трамвай, а не трамваЇ? І, без Вашого пояснення, а тільки з тексту вірша годі уявити, що ЛГ спостерігає за нічним депо)) Більш узагальненою і зрозумілою є ситуація, коли закінчення чи початок руху трамваїв є часовим орієнтиром у добі, зокрема у нічний час.
Крім того у тій строфі є рух - душа мандрує, тому я там і побачила співзвучність руху трамваю і душі ЛГ, а не протиставлення...
Не сприйміть мій розлогий коментар за прискіпування, просто така маленька деталь, як однина чи множина іменника, часом для читача вимальовує дещо іншу сюжетну картину, аніж та, якою її малював автор.
З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-10-24 23:49:55 ]
Пробачте, що знову на ту ж тему, але перечитала знову і знову Вашого вірша, дійшла висновку, що корінь нашого різного сприйняття, очевидно, у відмінності графіків руху трамваїв у Львові і Києві)))) У нас вони починають їздити приблизно з 6 ранку а припиняють - о 23. А в Києві, очевидно їздять цілу ніч. Тобто цілодобово. Тоді не зрозуміло - яка різниця між нічним і денним трамваєм, і чи може він бути часовим орієнтиром?)) Хіба що мірилом впертості, як у Вашому вірші )
Ото вже понаписувала! (Якщо Вам, Оксаночко, мої коментарі видадуться зайвими і безпредметними - видаляйте).
Натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Рибась (Л.П./М.К.) [ 2013-10-25 11:39:38 ]
Ну що ж, кожен побачить у написаному своє. І я дякую за Ваш розлогий коментар, він показує Ваше.
Трамвай тут, як на мене, не є головною дійовою особою, а лише мірилом часу і впертості, дійсно.
Якщо згадка про трамвай відволікає від суті, то даруйте. Але що можу сказати точно, що ЛГ не "спостерігає" за трамвайним депо, а лише фіксує рух трамваю, як показник руку в зовнішньомуу світі. Виразником руху в світі внутрішньому є втілений душевний порив.
Дякую за увагу і коменти!