ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.11.24 13:21
Андрія Боголюбського вважають москалі
Найпершим поміж всіх великоросів.
І носяться з тим виродком ще й досі.
Чим цей «герой» прославивсь на землі?
Жорстокий був і лютий, наче звір,
Не то чужі, свої його боялись,
З підступністю й жорстокістю спізнали

Микола Дудар
2024.11.24 09:26
Коли я вийду з темноти
Ковтнути жменьку Світла
Чи хвилюватимешся ти
Що то не я, а вітер…
Чи уявлятимеш, що в ніч
Лише одне бажання
Почути знов: « не в тому річ…»
І буде ще питання:

Тетяна Левицька
2024.11.24 08:07
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий Сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер

Козак Дума
2024.11.24 07:56
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…

Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Гора (1964) / Проза

 Цікава розмовлялка про кредо по життю

"Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі,
Що вмерти мушу я, що строки в нас малі:
Того, що суджено, боятися не треба.
Боюсь неправедно прожити на землі."

Омар Хайям

...
перейти до тексту твору




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-07-28 10:07:05
Переглядів сторінки твору 1894
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.401 / 5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.05.03 17:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Евгения Суликовская (Л.П./Л.П.) [ 2014-07-28 14:58:44 ]
КРЕДО ЖИЗНИ.
"Истина есть, дорогой мой! Но "учения", которого ты жаждешь, абсолютного, дарующего совершенную и единственную мудрость,- такого учения нет. Да и стремиться надо тебе, друг мой, вовсе не к какому-то совершенному учению, а к совершенствованию себя самого. Божество в тебе, а не в понятиях и книгах. Истиной живут, ее не преподают."
Герман Гессе
Есть такая знаменитая "Изумрудная скрижаль" Гермеса, трижды рожденного, великая заповедь:"Как внизу, так и вверху, как вверху, так ивнизу". И есть высазывание Шанкары(индийского религиозного философа, реформатора индуизма) о том, что "нирвана- та же сансара, а сансара- та же нирвана". "Великий квадрат,- говорил Лао-цзы(китайский философ, живший IV-IIIв.до н.э. и считающийся основателем даосизма),- не имеет углов".
Эти три высказывания об одном и том же. Мы привыкли располагать события, ценности, переживания, даже время своей жизни по вертикали: это выше, это ниже... Практически никто не задумывается над тем, что такой способ взаимоотношения со своей жизнью лишает нас всяких шансов на то, чтобы обнаружить единство жизни и бытия. И даже сами эти выражения, как "обыденная жизнь", "быт", "повседневность", внутри себя имеют оттенок "печальной такой необходимости". Всякий "энтузиазм" длится не более трех месяцев. Три- это ритм нашего сознания. Это такое свойство нашей психики- "в ритме вальса". А остальное- дырки, т.е. повседневность, не заполненная экзотикой. Жизнь мы можем "проспать", радуясь отдельным эпизодам, считая прожитую жизнь подготовкой к этим "мгновениям".
Оказывается, самое трудное, и самое интересное, и самое загадочное, и самое мистическое, и самое парадоксальное- это ЖИТЬ!!! И есть смысл научиться этому!
ЖИЗНЬ ПРЕКРАСНА ВО ВСЕХ ВЫРАЖЕНИЯХ!!!
Есть ситуации, где самое аккуратное высказывание кажется очень грубым и ранящим ткань жизни. Лелеять себя какой-либо изысканной мотивацией, не сразу убирать всю вертикаль, а постепенно сближать Небо с Землей, верх и низ, сансару с нирваной... Это здорово хотя бы потому, что ничего не следует забывать ни сознательно, ни бессознательно. Здорово, потому, что сам живой и вокруг все живое! Смысл открывается буквально во всем:"Бог во всем..."- это живой смысл всех знаменитых высказываний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Евгения Суликовская (Л.П./Л.П.) [ 2014-07-28 14:59:06 ]
Будда показал свой "БЛАГОРОДНЫЙ ВОСЬМИУГОЛЬНЫЙ ПУТЬ" избавления от страданий через честные намерения, верные цели, правдивые речи, справедливые действия, праведную жизнь, правильные усилия, истинную заботливость, полную сосредоточенность...но ведь не в том дело, чтобы избавиться от чего-то... Как можно из мира что-то изъять? Будет ли это лучше и совершеннее? Попытка изъять- это всегда рана. Чтобы принимать мир и жизнь во всей полноте, и имеет смысл проснуться.
Если вы проснулись, если действительно живете каждый момент своей жизни, то вам от чего тогда избавляться? От жизни? Жить- это ЖИТЬ! и тогда "ВЕЛИКИЙ КВАДРАТ НЕ ИМЕЕТ УГЛОВ"!
Есть живая ткань жизни. Все сводится к тому: спит человек или живет, хочет ли он жить. Не отказался ли он от дара:"Всякий человек от Бога, всякая душа от Отца..." Все мы посвященные, только не все об этом знаем или не хотим знать. Родиться и жить- это и есть высшее посвящение!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Евгения Суликовская (Л.П./Л.П.) [ 2014-07-28 15:15:59 ]
Ты когда - нибудь чувствовал - рушится мир.
И его не собрать и не склеить никак.
И тебя от тоски, от сумы, от тюрьмы
Не спасает ни чья-то любовь, ни рука.
Это словно беспомощно падать с горы,
Не молясь ни о чем и не ведая дна.
И когда ты не знаешь чем сердце укрыть,
Чтоб открытая рана была не видна.
Ты пытаешься кутаться в ауру лжи,
Говоря про свои острова и моря.
А в спине своей носишь большие ножи
Тех, кому абсолютно во всем доверял.
Когда хочешь клубочком свернувшись, уснуть,
Чтоб в размытости сна отпустило слегка.
И напиться вина.
И забыть про вину.
И про то что ни с кем.
И про то что никак.
Что сюжет твой банален, смешон и избит.
Бестолковый сценарий.
Бездарна игра.
И уходят кого ты так сильно любил.
Кто - к хорошим другим, кто - за вечности край.
Ты когда - нибудь чувствовал в сердце волчат,
Что в тебе до волков продолжают расти.
Если да, то тогда приходи помолчать...
И молчаньем меня, от меня же спасти!