ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!

Тетяна Левицька
2026.01.28 20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.

Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.

Микола Дудар
2026.01.28 20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже

Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу

Вероніка В
2026.01.28 19:15
сидить у мене птекродактиль на даху
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...

і в птеро лиш одна турбота

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати

Ірина Білінська
2026.01.27 11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?

Борис Костиря
2026.01.27 10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.

Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,

Микола Дудар
2026.01.26 21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле

Ігор Терен
2026.01.26 18:45
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.

***
А лінія життя, що на долоні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Гренуіль де Маре / Вірші

 Котячий сон у літню ніч




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-08-07 15:44:34
Переглядів сторінки твору 6877
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.893 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.901 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.31 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2015-08-07 17:58:08 ]
Про котяааару.
Ех, а я ж йому досі ліверку несу. Все забуваю )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-08-07 18:03:02 ]
Юль, йому 15-й рік пішов. Можеш і не донести...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2015-08-07 23:45:12 ]
Головне, що я його самого тобі донесла


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-08-07 23:56:32 ]
Мовчи, бо щас тапками шпурлятися почну...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-08-07 18:28:27 ]
15 років на людський вік - це сотня. Довгожитель. Має добру господиню, живе, мабуть, як в Бога за пазухою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-08-07 19:21:59 ]
Це треба в самого кота спитати - може, у нього купа скарг за ці роки зібралася ;) Але не буду будити, бо дрихне он під вентилятором (як жара допекла, то він цей агрегат нарешті оцінив і перестав боятися), а я перед головою котячою подушечку поставила - щоб у вушка не надуло :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-08-07 20:17:15 ]
Подушечка, вушка... Усе зрозуміло, я не помилився, навіть кота не треба питати. Може у нього спання - найбільша радість залишилася, якщо не брати спілкування з господинею, звичайно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-08-07 20:27:30 ]
Та у нього взагалі небагато радостей - глухий від народження, так що на вулицю - тільки щоб посидіти на лавочці біля мене. І то боїться всього на світі, весь час оглядається: а чи не йдуть за котом?! І бігом тікає до дверей, тіпа "пустіть мене назад у мою камеру!" :) Отак усеньке життя на вікні й сидить, спостерігає. Філософ :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-08-07 20:43:41 ]
Тепер зрозуміло, звідки береться філософія у ваших віршах. Від кота набралися. А що, коту глухота у молоді літа заважала до кицьок залицятися? Якщо так, то тільки і залишається, що філософськи світ споглядати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-08-07 23:32:13 ]
Котові всю охоту до залицянь ще у 8 місяців відтяли (( Отака се ля ві (( І не схочеш, а філософом станеш... ну, або мізантропом ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-08-07 21:24:05 ]
Я вам тут нашвидкуруч переспів написав. Подобаються такі вірші, як у вас.
Білий кіт п’є з відра не з похмілля, а просто, бо хоче.
Він не любить калюж, де немає плотви, карасів.
Сотню років живе, майже стільки на вушко муркоче
Господині своїй, що на Канта конкретно підсів.

Річці сниться вода, захворіло гарячкою літо.
На городі трава перестала буяти, рости.
Кіт пускає у сон не хазяйку, а Муру-кобіту.
Відчуває вину і мурчить: люба Грені, прости…



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-08-07 23:35:18 ]
Класно - особливо перший рядок )) Насміялася, спасибі ))
Нехай до нього, бідного, та Мура хоч у сон прийде...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2015-08-07 21:52:18 ]
на віконечку лєжіт
чудо-юдо риба-кіт...

о метаморфози метемпсихозу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-08-07 23:49:21 ]
...А лежати надоїсть -
покричить або поїсть...

Отаке воно різноманітне, котяче життя )) А в минулому житті він, по-моєму, гірким п'яничкою був. Бо коли ми з дочкою сідаємо удвох на диван, він тут же біжить і моститься коло нас, а якщо сидимо поодинці - ніколи не прийде, кличеш - морду верне і робить вигляд, шо "моя твоя нє понімай". То звідки, питається, оця звичка "бути третім"? Тільки з минулого життя... ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2015-08-08 00:18:46 ]


Й коні мчать сідока,
хай і риб'ячі коні, - над літом,
на той бік, на той берег,
де муркає зваба давно,
він ввійде в неї стрімко,
всією душею своєю,
та підступна коханка
опустить хвоста на замок... (


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-08-08 00:22:37 ]
Хотіла б я побачити тих "риб'ячих коней" )) та й взагалі цю всю картину ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2015-08-08 00:24:39 ]
)) Романтичні сни так важко втиснути в наші крейзові обставини (


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2015-08-08 21:34:35 ]
Об’єднує не містика, а карма.
Пантагрюель і мрія золота.
Ви явно уявляєте для шарму
рибиною лінивого кота.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-08-08 23:54:22 ]
Кіт, між іншим, за "лінивого" образився і просив передати, що він не лінивий, а енергоощадливий ))