Edmund Spenser

Amoretti

XLI
Is it her nature or is it her will,
To be so cruel to an humbled foe?
If nature, then she may it mend with skill,
If will, then she at will may will forgo.
But if her nature and her will be so,
That she will plague the man that loves her most:
And take delight t'increase a wretch's woe,
Then all her nature's goodly gifts are lost.
And that same glorious beauty's idle boast,
Is but a bait such wretches to beguile:
As being long in her love's tempest tossed,
She means at last to make her piteous spoil.
Of fairest fair let never it be named,
That so fair beauty was so foully shamed.

Переклад високого рівня! Хочеться такі переклади перечитувати.

Такі слова, певно, не втрачають своєї актуальності ніколи.
Чудова робота, Олено, - текст читається легко й охоче.

Ціную перекладацьку діяльність Олени. Одначе у мене ця праця(викладений вище новий переклад), як і багато інших перекладів Спенсера, не викликає захвату. Тло сонета - згущення надмірної кількості штришків, котрі маскують зміст твору. Немає чіткості, як, наприклад, у сонетах Шекспіра. Одначе я Олени не звинувачую. Цілком очевидно, що це вина самого Спенсера. На слух - твір взагалі не сприймається...
Наважусь припустити,що такі твори для надто обмеженого кола читачів.