Світлано, чесне слово, я не розумію, чому Ви так зосередилися на моєму вірші? Вам не подобається. Ви не сприймаєте. Є як є. До чого тут - порівнювати? Як взагалі можна порівнювати? І робити висновки з порівняння? Уявіть собі, що порівнюють потретри в стилі реалізму, Пікассо і "Чорний квадрат". Уявіть собі, що порівнюють тундру і субтропіки. Уявіть собі, що порівнюють м'ясо з гострим соусом, з солодким соусом і будь-яке м'ясо у сприйнятті вегетаріанця. Що буде отримано у результаті? Що картина - не картина, земля - не земля, а м'ясо - то миш'як, що не має права на існування?
Я щиро, роками вже, не можу збагнути, чомиу люди порівнюють і чому імперативно висловлюють свої думки, виходячи із власних вподобань. І виходить, що або верлібр - не вірш, або силаботоніка мерва; або написання довгим рядком - то проза, ще й недолуга, або класика - нафталін; або все має бути прозоро, або - навпаки.
Щодо прозорості, я особисто ненавиджу це поняття, а Ваші повтори щодо "прозорості" мені надмірні. Прозорою буває дитяча збочена порнографія в риму. Прозорою буває підліткова кров-любов. Прозорими є ті ж підліткові, або, навпаки, пенсійні описи, написані до 8 березня, 9 травня, Шевченкових роковин тощо. Чи стають вони поезією завдяки "прозорості"? (Я вже мовчу, що особисто мені це слово пахне "прозорими виборами" і "прозорим електронним декларуванням", від чого конкретно нудить). І, навпаки, - чи прозорі, як на Вас, вірші Целана чи традиційні японські хокку (якщо не знати специфіки та історії написання)? Куди поставити російських футуристів?
А щодо глибини скаламученої та висоти печерної, які Ви розділяєте, то "Глибина, вона що ж? - потойбічна сестра висоти".

Щодо решти - окремо.