А чому саме Пастернак?
Я заптую з цікавості, і без підтексту. Смішно, що мені цікаво було б місцями, щоб сказав Гумільов, бо тут є точка мінімального перетину)

Світлано, чесне слово, я не розумію, чому Ви так зосередилися на моєму вірші? Вам не подобається. Ви не сприймаєте. Є як є. До чого тут - порівнювати? Як взагалі можна порівнювати? І робити висновки з порівняння? Уявіть собі, що порівнюють потретри в стилі реалізму, Пікассо і "Чорний квадрат". Уявіть собі, що порівнюють тундру і субтропіки. Уявіть собі, що порівнюють м'ясо з гострим соусом, з солодким соусом і будь-яке м'ясо у сприйнятті вегетаріанця. Що буде отримано у результаті? Що картина - не картина, земля - не земля, а м'ясо - то миш'як, що не має права на існування?
Я щиро, роками вже, не можу збагнути, чомиу люди порівнюють і чому імперативно висловлюють свої думки, виходячи із власних вподобань. І виходить, що або верлібр - не вірш, або силаботоніка мерва; або написання довгим рядком - то проза, ще й недолуга, або класика - нафталін; або все має бути прозоро, або - навпаки.
Щодо прозорості, я особисто ненавиджу це поняття, а Ваші повтори щодо "прозорості" мені надмірні. Прозорою буває дитяча збочена порнографія в риму. Прозорою буває підліткова кров-любов. Прозорими є ті ж підліткові, або, навпаки, пенсійні описи, написані до 8 березня, 9 травня, Шевченкових роковин тощо. Чи стають вони поезією завдяки "прозорості"? (Я вже мовчу, що особисто мені це слово пахне "прозорими виборами" і "прозорим електронним декларуванням", від чого конкретно нудить). І, навпаки, - чи прозорі, як на Вас, вірші Целана чи традиційні японські хокку (якщо не знати специфіки та історії написання)? Куди поставити російських футуристів?
А щодо глибини скаламученої та висоти печерної, які Ви розділяєте, то "Глибина, вона що ж? - потойбічна сестра висоти".

Щодо решти - окремо.

Помилково написала коментар не туди (див вище).
Що стосується російськомовних віршів - звичайно, вдячна, що в перервах у підготовці нової книги Ви знайшли час щось почитати. Але - Ви серйозно можете робити висновки про російську чи українську, виходячи з двох текстів? Я від початку писала російською. Текстів - сотні, в інтернеті чи не в інтернеті. Щодо них я систематично отримувала відгуки на кшталт "что курит автор", "о чем стих" і т.д. Про що це говорить? Про "рідну мову" чи підхід до написання?
Окрім того, кожна притомна людина розумію, що коли не-носій мови говорить тою чи іншою мовою, він тяжіє до спрощення. І на виході отримуємо граматичні чи орфографічні, чи орфоепічні, чи інші помилки, але - прозорість і розуміння. Проводити аналогії, гратися словотвором, омоформами тощо - завдання, якого не можна виконати, не володіючи мовою.

І, наршеті, що стосуєтьчя збігів. Викладаючи цей текст, я знала, що вони - є, і що в критиці це можуть озвучити. Так само, як і те, що цей конкретний випадок не вважаю вдалим чи досконалим, чи який там ще може бути інший епітет. Проте особисто я не ставлюся до збігів чи то пак уникнення збігів як до самоцілі. І в класичній, і в сучасній літературі є сила-силенна віршів зі збігами, альтернативними наголосами і т.і. І читач їх любить. І слухає чи читає.

У якості постскриптуму: сад - то чудово. Але - то Ваш особистий підхід. Який, до слова, також з каламуттю, оскільки сади є українські, стрижено-англійські, та камінні японські, що уособлюють той самий хаос, який вам так не до вподоби, як самобутнє, створене природою, - на противагу грубій гармонії, змодельованої людиною.