Щир Вам дякую! Люблю віддавна ці короткі, але багатозначні форми хокку...
Ваше теж таке ніжно-тремтливе...

Ви знайомі з такими народними піснями як "А під Хустом ворон кряче","Ворон кряче в вишині", "Із-за гори ворон кряче"? Це наша українська традиція вже й не знаю якої давнини. Та й взагалі забийте в гуглі цей вираз і буде у багатьох літераторів, а у вас лише качки крячуть, мо часу самому повчитися треба? ...))))А щодо погребальний, то цей "русизм" можете найти в академічному тлумачному словнику української мови та й теж в інших літературних та наукових текстах. Щодо скула, то невже не зустрічали в літературі "скуті інеєм дерева", скута морозом земля"? А ще таке "О, слово рідне, орле скутий" О. Олесь. Невже не чули? А може Вам не тільки так активно писати, а іноді почитувати треба? Шановний Олександре, я коли пишу, то маю звичку слова, які викликають сумніви звіряти зі словниками, шукати аналогів... І Вам пропоную теж робити, особливо коли коментуєте, а також подумати над ампутацією своїх текстів в одній публікації.

Із словника приклади: Та не втечеш, — кричить [Турн], — паничу!.. Тебе я швидко повінчаю І воронів потішу стаю, Коли начнуть твій труп клювать (Іван Котляревський, I, 1952, 263); Вся земля заколихалась, Стая пугачів зібралась На оселях в хуторах (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 81); Стоять на Карловім мосту гігантські скульптурні постаті, суворі святі і воїни, дивляться на яскраво прикрашені набережні, на спокійні води синьої Влтави, на білокрилих чайок, що стаями віються над нею (Олесь Гончар, III, 1959, 457);
// чого, перен. Велика кількість, скупчення чого-небудь. Там устигли вже чорниці обрости цілі стаї зрубу (Лесь Мартович, Тв., 1954, 303).
Хочете посперечатися з ними?))

Неписьменні мужики вже укладають сучасні словники ))) Академічний тлумачний словник української мови. Зверніть уваги, що ваш приклад з качками йде лише 3 пунктом, тож може трохи попусте))) А ні, негайно пишіть в інститут української мови НАН, може вас послухають і негайно всі інші вилучать )))) Ну і зверніть увагу на приклади, там навіть про жабок і уявіть собі про маму йдется! )))) Може ті автори для вас теж не авторитети?
КРЯКАТИ, крякаю, крякаєш і крячу, крячеш, недок.

1. Видавати звуки «кря-кря» (про птаха родини воронових); каркати (у 1 знач.). Убрався між ворони і крякай як вони (Номис, 1864, № 5880); На стрісі.. Сів ворон та й кряче, недолю віщує (Іван Франко, XIII, 1954, 94); Стало чуть, як гайвороння кряче, Ворушачи.. гілля дібров (Микола Бажан, Роки, 1957, 228).

2. перен., розм. Віщувати, накликати нещастя, невдачу. — Журно! — промовила [мати], — все думається.. Та ще й сон такий бачила сю ніч.. Поганий сон, сину! — Ат, не крякайте, мамо! (Андрій Головко, I, 1957, 69).

3. Видавати звуки «кря-кря» (про качок); кахкати. За городом качки пливуть, Каченята крячуть (Українські народні ліричні пісні, 1958, 203); Там лиски чорніють, Там крижні крякають у ситняках, — І так щодня (Максим Рильський, I, 1956, 76).

4. рідко. Те саме, що квакати; кректати (у 2 знач.). Сова З-під стріхи в поле вилітає, А жаби крякають, гудуть (Тарас Шевченко, II, 1953, 16); Десь за Россю на болоті крякали жаби (Нечуй-Левицький, I, 1956, 62).

5. тільки крякаю, крякаєш і т. д. Те саме, що кректати 1. Демид Пампушка, слухаючи [Оврама], аж підстрибував од нетерплячки, аж крякав басом (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 268); Дзвеніли чарки, .. захмелілі друзі, випиваючи ще по одній, крякали (Петро Колесник, Терен.., 1959, 41).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 379.

Щодо стаї, то це справа смаку, в літературній мові слово є.
Скула, звісно наголос на У, а що бетежить? Якщо іменник, то це звичайні омоформи.
Звісно можна знайти ліпше, але це як на чий смак. не Немає меж досконалості з одного боку і всім не вгодиш з іншого.
Погодьтеся, що скутий чоловік не зовсім те, що скований. На те багатство синонімів аби додати відтінків. Мені це слово відповідне тут за своїм двозначним змістом. Скути від дієслова кувати. Паморозь міцно
скула кленові руки. Ховаю свої....
Звісно в кожного свій смак, своє відчуття. Ви з тих авторів, чиї вірші читаю з задоволенням, але теж не завжди розумію логіку вжитих слів. Проте коли вони літературні, в правильній граматичній формі і відповідають змісту то розумію що це авторське бачення.
Завжди вдячна за увагу!

1. — Та не втечеш, — кричить [Турн], — паничу!.. Тебе я швидко повінчаю І воронів потішу стаю, Коли начнуть твій труп клювать (Котл., І, 1952, 263); Вся земля заколихалась, Стая пугачів зібралась На оселях в хуторах (Бор., Тв., 1957, 81); Стоять на Кардовім мосту гігантські скульптурні постаті, суворі святі і воїни, дивляться на яскраво прикрашені набережні, на спокійні води синьої Влтави, на білокрилих чайок, що стаями в’ються над нею (Гончар, III, 1959, 457); // чого, перен. Велика кількість, скупчення чого-небудь. Там устигли вже чорниці обрости цілі стаї зрубу (Март., Тв., 1954, 303). Не авторитети? у то переверште їх ) А якщо серйозно, то не вихолощувати мову потрібно до одного слова, а вживати якнайбільше синонімів. Так що без стаї і інших чудесних аж ніяк. Хоч Ви, особисто можете й обходитися, мені байдуже)

Сонце Місяць вдячна за тепло й увагу...

Творчість завжди процес...

Ваше хокку надихає:

***
кінохроніка
життя снігопадами
вже відкружляло

Саме СкУла, з ритмом те все нормально, це ж хокку, а не силаботоніка, тому й дивне зауваження. ) А чому скула, а не скувала я пояснила ))

Ну, а щодо словників, то я завжди правопис перевіряю і мене не про не незнання слово йшлося, а про контекст де вжито )

Вашу думку я почула. Дякую! Але тут йдеться лише про смак.
А суперечка гарна справа, без суперечок не ростуть.
Щодо Майстерень то я тут рідко, тому щодо рангів.... ) Та й чи всі тут є і чи всі відповідні...