Дякую, я старалась.

Дай Боже!

"повЕрнуться" -- вплив галицького діалекту, не завжди можу передбачити, де "вискочить".

Дякую, Тетяно. Такі сайти створюються нібито з конкретною метою – бути місцем, де люди вдосконалюють свою поетичну майстерність, але люди -- істоти соціальні, і через деякий час ці сайти неминуче стають соціальними клубами із (майже) особистими зв’язками. Читаєш – і пробуєш здогадатись, що стоїть за рядками, що являє собою особа автора, яке в нього (неї) життя...Автори зникають із різних причин. Хтось перестав писати або пішов на інші пасовища, але мені більше шкода тих, кого силоміць витіснили або тих, кого навіть не помітили і вони втомились чекати на увагу. Щодо останніх – нічиєї особливої провини немає. Ми не можемо реагувати на все, що зустрічаємо у сучасному віртуальному світі, особливо якщо воно нас не «зачепило» або якщо зауважень стільки, що навіть не варто починати. Інтернет вчить бути обережним і трохи «товстошкірим», економити свої сили. Усе ж, коли випадково натрапляєш на минулі сторінки вже не діючих авторів, із віршами, а також коментарями, дискусіями... – це скидається на зачарований ліс, який непорушно застиг у часі. Ліс стоїть собі, а ті, хто його насадили, невідомо де. Бути доглядачкою чужих скарбів -- і сумно, і приємно водночас, так що я не скаржусь.

Ох, пані Світлано...Я волію залишити собі, хай і застарілу, точку зору. До того ж, я нікого не кпинила, а усього лиш висловила свою точку зору, бо кожен має право як мати, так і висловлювати свою точку зору.
Як вам бути на сайті? То ваша справа. Як по мені, то не вам, і, до речі, не мені також закидати тим, що гризуться, бо я багато чого пам'ятаю, що тут було. Коли я тільки прийшла сюди, у мене були такі великі-великі рожеві окуляри - і мені їх швиденько розтрощили в друзки. Ні, вбити у мені дитину з великими очима нікому не вдасться, але окулярів таки шкода. Бо того, що виявилось за ними, я сама не очікувала:))) Я стала досліджувати коментарі. Тож скажу: суперечки тут були завжди. І завжди хтось не хоче зауважень. І завжди хтось вважає свої зауваження такими цінними, наче то порада Бога. Тож у цьому плані нічого не міняється. А як не міняється, то, може, справа у тому, що «люди як люди»? І нічого насправді складного, просто треба дозволити іншим бути самими собою? І не звинувачувати без крайньої потреби, і не ненавидіти, а намагатись любити навіть під час жорсткої суперечки стосовно того чи іншого питання? Знаєте, який комплімент я нещодавно отримала? «Ох ти ж і стерво» - і це був таки комплімент, бо я знаю, що саме у ці слова було вкладено. Тому я ніколи не шмагаю словом з усієї сили, принаймні, коли справа стосується суперечок навколо віршів. Позаяк бути стервом – то таки перевага над чутливими і вразливими. А ще тому що таке правило входить у моє розуміння «бути людиною».
Стосовно «іншого клімату, розвою» - то хіба тут цього не було? Були цікаві автори, що писали гарні поезії. Кожен зі своїм, часто-густо не дуже зручним характером. Але наявність власного характеру забезпечує власне бачення світу, а без цього гарного автора не буває. Де зараз ці автори і чому вони не тут? Ви знаєте відповідь. Звичайно, якщо можете бути відвертою сама із собою. Це, на жаль, вміє робити меншість. Я тільки намагаюсь цьому навчитись.
Штиль… Штиль для ПМ і є катастрофою. Бо життя завжди вирує. А без життя не буде і справжньої поезії. Будуть відполіровані до сонцеподібного стану купки мертвих слів, вдало прилаштованих одне до одного. Штучні квіти завжди досконаліші за справжні – ось це я і намагаюсь не забувати, коли мандрую чужими рядками. Бо хочу спочатку знайти душу, а потім уже розглядаю, у які шати зі слів її одягнено. Мені тут ніхто не заважає. Тому що я знаю, що справжня досконалість – прерогатива Бога, у котрого я не вірю. А тому мене може кпинити будь-хто, бо поки це відбувається – я жива людина і мене такою визнають інші. Отже, намагаються зробити досконалішою.:)))

....у продовження...
то що ж робити... в анотації написано, що поезія досконала. Мабуть, така є. Вікторія має мою книгу. Зробить висновки.
Ні віку не знаю Вашого, ні симпатій, пані Тетяно... Ми всі ніби ж цього прагнемо: щоб нас любили...берегли... розуміли... А самі здатні любити, шанувати майстерніших... яскравіших...сміливіших? Ми всі ранимі, переважно - амбіційні.
Ви хочете лишитися такою, ЯКОЮ ПРИЙШЛИ...
Так і я волію лишитися собою. Але відполірувала до блиску написане - і знаю, чого варта праця. Лишати сирими поезії не варто... Мені сайт дещо дав: коло спілкування, зростання коефіцієнту прозорості, я давно найбільш рейтингова після Домініка Арфіста... , до речі... А тому увага неабияка і не завжди здорова.
Не я розбивала рожеві окуляри... Я сама у них довгенько жила... тримала ще й фіолетові про запас... Та й ПМ не є пісочницею чи садочком. Майстерні. Тобто демонстрація творчих полотен. Мені тут - визнаю - стало не комфортно. Я не запитую порад: як мені тут бути... це риторичне запитання. Я переросла сайт, як і більшість відомих поетів. Жива людина чи "мертва"...як це вирішити... Я жива дуже, бо не байдужа і самостійна. Таким тут наче нічого робити. Писати не перестала, є причина лишити сайт, готувати час книгу.
Не знайома з Вашою творчістю, тому не варто дискутувати про "купки слів"...а ще я віруюча...отже...нема нам про що.....ліпше помовчимо,
та й сторінка Вікторії не для дискусії. Критики на сайті ніколи не любили, а нині це головна причина драчок. Будеш автором, що вибивається з шеренги і хоче вказати на огріх... - потенційно ворог... ворогиня. Наостанок - дуже чесно: мене стомило перебування на сайті, не хочу ні повертатися, ні задарма псувати собі нерви. Переписувати чуже, правити...читати...нове публікувати...
Мені досить власної творчості. Певно, я надто зріла і самодостатня. Хто потребує оточення, вихваляння, коментування, той все таке матиме на порталі. Нині пм нагадує сторінку фейсбучну, де все мішма. Чи переймається хто ростом майстерності авторів?
Для самовдосконалення, маю підстави думати, сайт нинішній менш привабливий, ніж років 6-9 тому. Не хочу дискутувати, прозоро висловилася. Не хотіла образити категоричними судженнями, з теплом приходила і пішла. Мені комфортне оточення приємніше, ніж перманентне поле бою...та й за що? Бажаю всім насолоди від творчості.

Пані Майє, із Вами вчинили несправедливо. Редакція повиннна була захистити Вас від відвертого хамства, але вона цього не зробила. Якщо Вам дійсно комфортніше більше на сайт не приходити, то одна справа, але якщо ви все ж відчуваєте потребу...Ви виконували тут корисну роботу своїми порадами й настановами. Ваші зауваження були слушними. Тут є багато авторів, на яких ніхто не звертає уваги через брак часу — бажання — вміння. Багато з них навіть не афішується, бо не здобули потрібних балів, але вони раді будь-якій увазі. Вибирайте тих, хто Вам вдячний за роботу і обходьте стороною тих, хто – ні. Ігноруйте особисті випади, не дозволяйте втягувати себе у скандали. Я десь читала жарт, що у сучасному житті справжня сила волі у тому, щоб мати в голові їдку відповідь своєму опоненту в Інтернеті, але стриматись і піти спати. У цьому є доля правди. Якщо ви відчуваєте потребу передавати комусь свій поетичний досвід, повертайтесь, але тільки якщо Ви зможете ігнорувати скандалістів, які одразу активізуються.

Перепрошую, я тільки зайшла. Зараз розберуся, як вимкнути цю функцію.