ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.02.16 22:56
Ти поміж мрій застряг навічно
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.

Ігор Шоха
2026.02.16 20:51
На зламі долі як і мій народ,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.

Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,

Іван Потьомкін
2026.02.16 20:36
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води

Олександр Буй
2026.02.16 20:35
Зима тече струмками у весну,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.

Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,

В Горова Леся
2026.02.16 17:42
Стече переболілими обрАзами
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.

Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,

Борис Костиря
2026.02.16 12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.

Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей

Віктор Кучерук
2026.02.16 07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.

Микола Дудар
2026.02.15 23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…

С М
2026.02.15 17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні

Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Вадим Структура
2026.02.07

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць / Проза / Кипарисові дні

 *cheps

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-02-10 05:14:59
Переглядів сторінки твору 11607
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.682 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.625 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.02.16 19:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2020-02-10 09:37:47 ]
Щонайменше мікс.
Поки що згадую дещо та ознайомлююсь в цілому.

Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-02-10 09:58:53 ]


це якби фінальний епізод, так що



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2020-02-10 10:12:54 ]
справді досить змістовний текст. а читач наразі не має особливо значної можливості пройтися, тбм, хвилями пам'яті. Послухати, зібрати докупи.
Перше враження було таке, що читач помилився бібліотекою. Бо не ті книжки. Але у нього той вік. Тобто, все стане на свої місця і воно вже стає.
Бібліотека таки та. І не музей, в якому є книга відгуків відвідувачів - таких от формальних, штибу "був бачив".
Читач
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-02-10 11:33:33 ]
Бібліотека дуже така Le Charme discret, але буває часом & горор

не в цей раз, хоча кому який горор горор, тут безперечно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2020-02-12 21:46:16 ]
Цікаво, скільки часу автор витратив на створення цього тексту? Бо одна читачка, себто я, на упізнання невідомих мені персонажів (хвала і дяка за сіє ґуґлу) потратила десь із годину (бо їх же ого-го скільки). І хоча після такого культпросвітнього марафону силоньки на отримання власне насолоди від тексту практично не лишилося, я все ж старалась, і в особливо вдалих (нмсд) місцях навіть усміхалася ))
І ось ще: якщо автор в останній фразі хотів обіграти деяку співзвучність слів mulier і Мюллер (чи мені здалося?), то, може, варто було те прислів’я дати повністю? Не всі ж латину вчили - ну або не всі такі дотошні, як я… хоча на фоні решти матеріалу – яка вже різниця… ех, житіє моє ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-02-13 07:36:08 ]
ну, текст можна колись й перечитати, хіба ні
наваяв протягом трьох вечорів поспіль, у вільніші години, приблизно рівними порціями
скільки я це, навіть не все, а там, ескіз ~ попередньо обдумував, ну, це велике питання
тут важко бути навіть суб’єктивним

знічев’я & на рівному місці нічотакого не твориться, а
всякий більш-менш досвідчений автір базується на своїх знаннях, досвідові,
на ґрунті системних & не особливо системних соціокультурних уявлень
етика, естетика тощо

звісно, можна забабахати лекцію, яким приблизно чином появилися на вірт.світ
всякі ідеї загалом & зокрема, й чому саме такої реалізації набули. . . . (якщо таки потрібно)
тобто, направді можу й забабахати


щодо (lorem ipsum) ~ осьтут насправді такий нічогенький навіть символізм
який, сказав би, свідчить про первинність візуального сприйняття
на противагу будь-якому іншому, й певним чином підсумовує сам оцей ’фінал’

обігрується, прикладом, теза, що ’все є текст’ (танцює від ’напочатку було слово’)
або як можна сміливо висловлюватися на теперішний час, ’все є гіпертекст
& без ґуґля ну геть ніяк
& до речі, типажі могли б бути набагато езотеричнішими запросто — —


я не бачу сенсу в примітках чи зносках щодо всякого штибу значимих слів, як оце часом
творчі (чи там, аля) ~ особистості старанно виносять під свої тексти
авжеж, це якби виставляти самого себе в невигідному світлі, чи то навіть у комічному

так ніби інші читають це все не в інтернеті, де можна просто два раз клацнути на
будь-якому слові, щоби дізнатися що завгодно, або почати дізнаватися


(lorem ipsum) ~ це є елементарний прикладний момент гіпертексту
без контексту він не означає нічого, бо це навіть не словосполучення латиною,
але просто півтора слова, навіть не два слова

omne animalium triste est ~ такий самий, хоч дещо змістовніший елемент, але так само
намірено фрагментований, можна сказати й пазлований наміром, або ж, символічний, еге




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2020-02-13 21:16:33 ]
Можна й лекцію, чом би й ні, почитаю з радістю, просвіщатися - так просвіщатися. Головне - аби я там хоч щось втямила )
Якраз із історією (do)lorem ipsum я вже ознайомилася, правда, легше від цього не стало )
З одного боку - сама історія дивна і туманна, бо неясно, для чого було так нівечити початковий текст. Ну і смисл усієї фрази (якщо, звичайно, переклад правильний) додає моторошності - це ж треба на чисте, порожнє поки що місце ліпити текст про біль, наче заклинання нехороше якесь: "Ніхто не любить свій біль, ніхто не шукає його й ніхто не хоче його мати. Просто тому, що це біль". Якщо Всесвіт частку "не" ігнорує, то виходить, що самі програмуємо той біль - ніби його в житті ще мало...
З іншого боку - в твоєму тексті (навіть після пояснень) остання фраза мені незрозуміла: слово "оніроліричний" незнайоме абсолютно, а слово "канон" теж ясності не додає, бо воно кілька значень має, у т. ч. це і музичний термін - а від тебе, музиканта, всього чекати можна ))
А от за Богарта ("погляд скаліченої дворняги") таки обідно - люблю цього актора ) Хоча сміялася щиро, бо дуже влучно підмічено ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-02-14 20:04:25 ]
трохи поґуґлив щодо... ну ок, наприклад, отут:
http://enc.com.ua/medichni-termini/olig-orto/94537-onir-oneir-onirooneiro-.html
щоправда там вважають належним писати ’ониро-’
але мені здається якщо вже це грецький дискурс,
то можна влізти в щось типу такого як оце вже було із
’кир’є елейсон’

а ще можна писати ’онейро’, чого би ні

’в каноні’ це скоріше гумор, але це якби на совість автора
автор міг би сказанути & ’в парадигмі’, подумаєш)

узагалі-то оніроліричне, як багато що, звичайно ж,
було вже & не так далеко, прикладом отут:
http://maysterni.com/publication.php?id=136918


стосовно Боґарта, то він якби законний типаж
та й всі інші діючі особи якби типажі
це такий прикладний поетичний метод компресії, угу

замість тощо, щоби писати ’назустріч мені
йшла жіночка, хвороблива охлялість рис обличчя якої
нагадувало класичні художні зображення смерті’
пишуть ’я тут стрів смерть, за рогом, тікішо’

або, сусіда справа подібний на Жана Маре,
а сусіда зліва на Луї де Фюнеса, робиш таку примітку,
а дальше можеш вживати як еліси. дуже навіть зручно

чому саме такі типажі -
бо звісно, можна було би набрати відомих фейсів звідусіль
або й вітчизняних, чи там російських -
тут вже мабуть кожному своє, як не тривіально

& використовувані мною типажі не є надто езотеричними -
але це вже було зазначено вище