ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Кока Черкаський
2025.12.31 05:51
Не всі поети
Складають сонети,
Не всі Грети
Є Тунберг Грети.

Ті- люблять сигари,
А ті – сигарети.
Я люблю стейки,

Іван Потьомкін
2025.12.30 22:09
Хай лишиться підтекстом
Те, що назовні рветься.
Те, чим обох обдарувала ніч.
Від чого на душі так затишно і тепло,
Що знову кличе летіть навстріч
Одне одному. І то не гріх,
Що станеться між вами,
Що не вдається відтворить словами...

Світлана Пирогова
2025.12.30 21:55
Зима притихла, у якійсь мовчанці.
Не хочеться чомусь їй говорити.
Нутро холодне і холодні ритми,
То ж невідомо, що в небесній склянці?

Коктейль ігристий у флюте-фужері?
Нам, мабуть, не дано дізнатись вчасно.
Міркуємо...і каганець не гасне.

С М
2025.12.30 21:21
Якби ти був птахом жив у висоті
Тримався за вітер якщо налетить
Вітру казав що відносить ген
”Ось куди я би гайнув у цей день“
Знаю що ти присутній зі мною весь час
Знаю що ти присутній зі мною весь час

О гірська весна кохання

Тетяна Левицька
2025.12.30 15:56
Безсоння з небом сам на сам
у серці лють пригріло,
та на поталу не віддам
лихому душу й тіло.

Ти хто такий, і звідкіля —
чорт з табакерки, наче?
Як носить праведна земля

Борис Костиря
2025.12.30 13:45
Коли вже звик до зими,
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.

Олександр Сушко
2025.12.30 07:48
Антитеза

Білий аркуш паперу -
Дивочуд кистеперий,
Поле мінне. Там спалені нерви
В німоті нищать власні гріхи.

А каміння ще доста.

Володимир Бойко
2025.12.29 23:44
Війна – найогидніший засіб розширення територій, але нічого ефективнішого людство ще не вигадало. Історію України (за Винниченком) не можна читати без брому. Всуціль сфальшовану історію росії краще не читати взагалі. Путіфренія – тупикове відгалужен

Олександр Буй
2025.12.29 22:11
Коли світло здолає пітьму
І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.

Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде,

Юрко Бужанин
2025.12.29 14:56
Баба стогне третій день –
Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.

Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав

Борис Костиря
2025.12.29 13:44
Білий аркуш паперу -
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано

Сергій Губерначук
2025.12.29 13:10
Чому з небес не впали оксамити?
Чому зірки, немов голівки цвяхів,?
тримають шлейф, земну частину ночі,
пришпиленим з космічною пітьмою?
і не згинаються, з орбіти не щезають,
аби був дунув день і північ скрасив день??

Два білі олені блищать очима в

Віктор Насипаний
2025.12.29 00:56
Питає вчителька: - Де був учора ти?
- Та на уроки йшов, але не зміг прийти.
До школи ліз, вернувсь, бо завірюха зла.
Що роблю крок вперед, то потім два назад.
Згадав, що ви казали в класі нам нераз:
Природа мудра, дбає, думає про нас.
Не наробіть

Тетяна Левицька
2025.12.28 22:35
Небритої щоки торкнувся спокій,
вгортає рунами — душі мембрани.
Мій соколе, ясний, блакитноокий,
чом погляд твій заволокли тумани?

Судоми крутенем зв'язали мозок,
встромили рогачі у м'язи кволі.
Зурочення зніму із тебе. Може,

Ярослав Чорногуз
2025.12.28 22:17
Всіх читав та люблю я
Більш Рентгена - Пулюя.

Ніж Малевич - Пимоненко --
Рідний, наче люба ненька.

Скорик більш, ніж Дебюссі -
Почуття хвилює всі.

Олег Герман
2025.12.28 16:43
Місто пахло стерильністю та озоном. У 2045 році ніхто не будував хмарочосів — вони були надто агресивними. Будівлі зберігали свої величезні розміри, однак втратили шпилі та будь-які гострі кути. Архітектуру тепер створювали алгоритми «Комфорт-Плюс», що м’
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Реквієм осені




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-09-04 12:59:57
Переглядів сторінки твору 563
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.701 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.701 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.808
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2025.12.30 21:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-09-04 13:00:42 ]
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-12 22:20:39 ] - відповісти
Вітаю, пане Ярославе!
Славний реквієм.

Любите осінь, еге ж?

В природі - спокій,
Осінь у журбі
замислилась
і тихо так
зітхнула...
Хотіла би
вернути
журавлів,
що за весною
в ірій
полетіли.
З повагою,
Оксана

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-12 22:32:00 ] - відповісти

Взагалі люблю березень, ранню весну. Але чи не найкращі, найглибші вірші написав саме восени. Дійсно, пора поезії. Дякую за гарні рядки. Друкуйте їх у себе.


Отправить
Світлана Лавренчук (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-12 22:34:36 ]

... а я завжди весну вважала сестрицею поезії


Отправить
Світлана Лавренчук (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-12 22:25:17 ] - відповісти

гарний вірш; навіть дощ, який вже так набрид, у цій поезії доречний


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-12 22:33:52 ] - відповісти

Радий, що Вам сподобалось, Світлано.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-12 22:54:08 ] - відповісти

Всі пори року по-своєму прекрасні.
...Бо чи ж забудеш свіжість ранню
І ті невидимі стрибки,
Що зайчик сонячний кохання
В повітрі робить залюбки.

Бо в зрілості не так кохаєш.
Нехай цвітінням все буя,
О березню, ти вже минаєш,
Неначе молодість моя.

Це у мене - про весну.


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-12 23:11:46 ] - відповісти

І у Вас реквієм, ай-йа... "озерове русло" - чогось засумнівалася у правильності вислову. І спитати немає у кого...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-13 18:18:56 ] - відповісти

Світланко, світлосте, дякую, виправив.


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-11-12 23:36:19 ] - відповісти

Привіт, Ярославе, Ви такий як і я.... Тільки я ніч не спав. Усе переживав. Гарний вірш...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-12 23:43:36 ] - відповісти

Вітаю, Вітре! Помер Ваш земляк, а мій друг, письменник Олексій Дмитренко, от і реквіємно якось на душі. Дякую на добрім слові. Одсипайтеся на здоров"я.


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-11-12 23:47:08 ] - відповісти

Усі ми... Нехай пухом...


Отправить
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-11-12 23:51:39 ] - відповісти

Ярославе, болісно втрачати друзів.
Вірш Ваш ридає, це відчувається в кожній фразі.
Обіймаю, співчуваю,
Тетяна


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-11-13 00:23:50 ] - відповісти

Щемливо і душевно... Благородний сум... Дуже гарна поезія!


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-11-13 08:17:54 ] - відповісти

тихо флажолети мене якось так заманили

впочіпки скрадається за мною
жах як тінь як осінь дощова
реквієм за моцартом у кожнім...


світлішого суму Вам

С*


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-13 18:21:58 ] - відповісти

Всім дякую сердечно за відгуки і співчуття, колеги.


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-13 22:12:26 ] - відповісти

Сонце-Місяць-Сальєрі закотився за хмару, а я тим часом скажу, що Вам вдалося знайти вдалу заміну "руслові". Перечитую і перечитую :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-13 22:24:51 ] - відповісти

Завдяки Вам росту, сонечко. Дякую. Скажіть щось про "Туман", невже він такий невдалий, як написав Костя?


Отправить
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-11-19 13:49:40 ] - відповісти

Гарно... Про що тільки осінь не переплаче, а нам на душі легше.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-10 19:27:09 ] - відповісти

Якщо Олені Осінь моя осінь припала до вподоби, тоді це вірші - найвищої проби!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-09-06 00:22:49 ]
Цікаво, що читала свій відгук на цей вірш, Ярославе, написаний багато років тому і здається, що не зрозуміла змісту!)))) Так смішно зараз від своєї наївності! Що ж, тоді ще не могла оцінити образність, емоційність, глибини, і унікальність фрази:
"Реквієм заграє пізня осінь
Тихо флажолетами дощу." Браво!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2023-09-30 01:39:55 ]
Ну чого ти так, Танечко сама на себе... Тоді помер мій друг і в мене дійсно був стан реквіємний, і ти поспівчувала... Прониклася моїм болем, - нормально! А зараз ти вже на іншому рівні, то змогла і образність вірша оцінити, за що тобі щиро вдячний, натхнення невичерпного хичу!)))