ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Буй
2026.01.21 21:17
Бувало, пишався, куражився,
Бувало, на щось не наважився –
А підсумок буде простий:
Красива життя ораторія
Завершиться у крематорії.
Як кажуть, «хоч падай, хоч стій»...

Траплялося, жили розтягував,

Сергій Губерначук
2026.01.21 20:10
Я доторкнувся думкою до тебе.
Від тебе я іще не відчахнувся.
Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
щоб я забув тебе, тебе позбувся.

Я що завгодно ладен сотворити,
щоб пам’ять стерла всі твої принади,
щоб і не бачити тебе, не говорити…

Олена Побийголод
2026.01.21 18:50
Із Леоніда Сергєєва

В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.

В зеніті буйствує загрозливе світило.

Ярослав Чорногуз
2026.01.21 18:43
Я закоканий в Тетяну,
От мені морока -
Заражать її не стану --
Власним гоноркоком.

Вірш писати поможу я --
Бліх половлю поки.
Хіть свою я замаскую --

Кока Черкаський
2026.01.21 14:36
Пливу Ахеронтом у тихім човні,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.

Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,

Микола Дудар
2026.01.21 14:24
Обіцянки... обіцянки
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…

Федір Паламар
2026.01.21 11:50
Ти не думала зовсім про нього,
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.

Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку

Борис Костиря
2026.01.21 10:34
Повалені дерева, немов царі полеглі,
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.

Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс

С М
2026.01.21 05:30
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись

її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є

Артур Курдіновський
2026.01.21 01:09
Начувайтеся, поети!
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.

Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують

Артур Курдіновський
2026.01.20 16:41
Хоча б краплинку справжнього знайти
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.

Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,

Артур Сіренко
2026.01.20 15:48
Накликали літній прозорий дощ:
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний

Ярослав Чорногуз
2026.01.20 12:40
Поїхати б в Арабські Емірати,
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.

Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.

Микола Дудар
2026.01.20 11:42
В ніч на двадцяте січня не спалося. Серіали по ютубу не заходили. Задрімав. Очнувся. О другій ночі почалось. Сирена, гул, свист… ба-бах. Я в дерев’яній хатині 1937 року. Погріб поруч, але в хаті тепло і більш спокійно… Кілька разів йокнуло, стіни затремті

Вероніка В
2026.01.20 10:44
сніг білозубо всміхається
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком

Борис Костиря
2026.01.20 10:41
Розчарування роздирають вкотре
У людях ненадійних і гнилих.
Розчарувань, немов піщинок, сотні,
І хочеться не думати про них.

Розчарування душать, і турбують,
І спати рівномірно не дають,
І б'ють розпачливо у грізний бубон,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Аліна Гурин
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Реквієм осені




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-09-04 12:59:57
Переглядів сторінки твору 583
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.701 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.701 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.808
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.01.21 21:28
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-09-04 13:00:42 ]
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-12 22:20:39 ] - відповісти
Вітаю, пане Ярославе!
Славний реквієм.

Любите осінь, еге ж?

В природі - спокій,
Осінь у журбі
замислилась
і тихо так
зітхнула...
Хотіла би
вернути
журавлів,
що за весною
в ірій
полетіли.
З повагою,
Оксана

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-12 22:32:00 ] - відповісти

Взагалі люблю березень, ранню весну. Але чи не найкращі, найглибші вірші написав саме восени. Дійсно, пора поезії. Дякую за гарні рядки. Друкуйте їх у себе.


Отправить
Світлана Лавренчук (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-12 22:34:36 ]

... а я завжди весну вважала сестрицею поезії


Отправить
Світлана Лавренчук (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-12 22:25:17 ] - відповісти

гарний вірш; навіть дощ, який вже так набрид, у цій поезії доречний


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-12 22:33:52 ] - відповісти

Радий, що Вам сподобалось, Світлано.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-12 22:54:08 ] - відповісти

Всі пори року по-своєму прекрасні.
...Бо чи ж забудеш свіжість ранню
І ті невидимі стрибки,
Що зайчик сонячний кохання
В повітрі робить залюбки.

Бо в зрілості не так кохаєш.
Нехай цвітінням все буя,
О березню, ти вже минаєш,
Неначе молодість моя.

Це у мене - про весну.


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-12 23:11:46 ] - відповісти

І у Вас реквієм, ай-йа... "озерове русло" - чогось засумнівалася у правильності вислову. І спитати немає у кого...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-13 18:18:56 ] - відповісти

Світланко, світлосте, дякую, виправив.


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-11-12 23:36:19 ] - відповісти

Привіт, Ярославе, Ви такий як і я.... Тільки я ніч не спав. Усе переживав. Гарний вірш...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-12 23:43:36 ] - відповісти

Вітаю, Вітре! Помер Ваш земляк, а мій друг, письменник Олексій Дмитренко, от і реквіємно якось на душі. Дякую на добрім слові. Одсипайтеся на здоров"я.


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-11-12 23:47:08 ] - відповісти

Усі ми... Нехай пухом...


Отправить
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-11-12 23:51:39 ] - відповісти

Ярославе, болісно втрачати друзів.
Вірш Ваш ридає, це відчувається в кожній фразі.
Обіймаю, співчуваю,
Тетяна


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-11-13 00:23:50 ] - відповісти

Щемливо і душевно... Благородний сум... Дуже гарна поезія!


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-11-13 08:17:54 ] - відповісти

тихо флажолети мене якось так заманили

впочіпки скрадається за мною
жах як тінь як осінь дощова
реквієм за моцартом у кожнім...


світлішого суму Вам

С*


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-13 18:21:58 ] - відповісти

Всім дякую сердечно за відгуки і співчуття, колеги.


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-13 22:12:26 ] - відповісти

Сонце-Місяць-Сальєрі закотився за хмару, а я тим часом скажу, що Вам вдалося знайти вдалу заміну "руслові". Перечитую і перечитую :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-13 22:24:51 ] - відповісти

Завдяки Вам росту, сонечко. Дякую. Скажіть щось про "Туман", невже він такий невдалий, як написав Костя?


Отправить
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-11-19 13:49:40 ] - відповісти

Гарно... Про що тільки осінь не переплаче, а нам на душі легше.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-10 19:27:09 ] - відповісти

Якщо Олені Осінь моя осінь припала до вподоби, тоді це вірші - найвищої проби!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-09-06 00:22:49 ]
Цікаво, що читала свій відгук на цей вірш, Ярославе, написаний багато років тому і здається, що не зрозуміла змісту!)))) Так смішно зараз від своєї наївності! Що ж, тоді ще не могла оцінити образність, емоційність, глибини, і унікальність фрази:
"Реквієм заграє пізня осінь
Тихо флажолетами дощу." Браво!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2023-09-30 01:39:55 ]
Ну чого ти так, Танечко сама на себе... Тоді помер мій друг і в мене дійсно був стан реквіємний, і ти поспівчувала... Прониклася моїм болем, - нормально! А зараз ти вже на іншому рівні, то змогла і образність вірша оцінити, за що тобі щиро вдячний, натхнення невичерпного хичу!)))