ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2024.12.21 12:07
Володар на ґанку,
Свого звісно замку,
Тризубом вже зранку
розбив забаганку:

вже годі вам жерти,
вже досить їх жертви,
вже геть протиріччя –

Микола Дудар
2024.12.21 10:49
Дивуєте мене, мадам Принада!
Дивуєте щоразу… вчім секрет?
З якого джерела ота бровада…
Невже причина все той же інтернет?..

З якого ваші щупальці ресурса?
Хто викладач, чи визначений курс,
Чи може, всього навсього це - бурса?

Віктор Кучерук
2024.12.21 05:07
Морозним ранком темно-синім
Я дім утеплений покину
І лижі прикріплю до ніг,
Щоб рух мій не сповільнив сніг.
Гайну туди, де безголосно
Сніжинки вихряться на соснах
І де змарніле та худе
Зайча на подарунок жде.

Борис Костиря
2024.12.20 19:28
Минає час. Безжальний біг
Скажених коней в безум ночі.
Хтось вийде на святий поріг
У лапи темені. І очі
Зануряться в нове буття,
В нові простори і закони.
Двох вимірів жахне тертя
Спроможне стерти перепони

Артур Сіренко
2024.12.20 17:10
Смугасті кіклопи
Вистрибують з текстів Гомера,
Копають рів
Навколо непорушних Мікен духу,
Навколо Аргосу диких жадань.
Наповнений мушлями келих*
Моря кам’яних вусатих котів
(Для кентаврів –

Шон Маклех
2024.12.20 16:09
Маленький крук
Завбільшки з око левіафана
Став чужинцем на руїнах Лариси
І співає пеани пеласгів
(Тільки його слова і ноти
Не розуміють папуги,
Яких привезли на Самос,
Чи то на Родос, чи то на Лесбос

Ігор Шоха
2024.12.20 15:04
                    І
Чекає Україна Вашинґтона
і, взявши свої голови до рук,
обдумують заручники закону,
куди подіти неуків наук.
Така ремінісценція у мене
Тарасова... така у дні війни
реакція на нице і зелене,

Леся Горова
2024.12.20 13:09
Даруй, нічко, мить мені
хай зомліє серденько,
Затріпоче пташкою
і заб'ється солодко.
Даруй, нічко, сон такий,
Люба нічко-сестронько.

Я скажу про все йому,

Микола Дудар
2024.12.20 10:58
Ні ні, не бідкаюсь, живу
А бідкаюсь впереміж
І помираючи, не мру —
Супротиви безмежні…

Ні - ні, у черзі місць нема.
Блукальцям тут не раді
Хіба, що ви сосун-комар

Світлана Пирогова
2024.12.20 10:42
Думками у зірчастості небесній...
І хоч не зірка, а проста людина,
Я згадую свої колишні весни,
Що цвітом облетіли, мов пір*їни.

Гарячим було літо до нестями,
Проміння-щастя огортало серце.
Кохання обіймало почуттями,

Віктор Кучерук
2024.12.20 06:18
Це щастя – бути нещасливим,
Але співучим, наче дрозд, –
На світ дивитися журливо
І співом тішити когось.
Яка це радість – привикати
Серед людей до самоти, –
Спокою вчитися у брата,
В сестри – утішливе верзти.

Сонце Місяць
2024.12.19 22:44
Торгівля фотками повішаних
Коричневі паспорти
Салон краси де всі матроси
До міста в’їхав цирк
Заходить комісар сліпий
У трансовому стані
Правиця у зв’язці з линвоходцем
Лівиця десь під трусами

Іван Потьомкін
2024.12.19 18:31
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам

Євген Федчук
2024.12.19 17:34
Розказував дід Гарвасій на лавці в неділю,
Як вони зі своїм кумом на війну ходили.
- Було то все, люди добрі, за царя Миколи.
Якось так, мабуть, непевно повернулась доля,
Що мене і кума Гната в армію забрали.
Забрали з села та й пішки у безвість погн

Микола Дудар
2024.12.19 14:34
Вернись і виправ. Все правимо.
І більше цього не роби…
Не запивай горілку пивом
Аби… аби.
Присядь навколішки. Уголос
Не вимовляй своїх потреб.
І зачекай, щоб охололо,
Проте… проте

Микола Соболь
2024.12.19 06:11
Солодким нектарином ранок
стікає з обважнілих хмар,
туман сьогодні на сніданок
і це не кара – Божий дар,
від лісу глицею запахло
і ніжним повівом грибів,
для когось запах надто затхлий,
я ж аромат цей полюбив,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Єлизавета Катрич
2024.12.18

Віталій ШУГА
2024.12.13

Нікому Невідома
2024.12.03

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Аксія Рудай
2024.11.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Вірші

 тимчасом



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-10-09 21:14:32
Переглядів сторінки твору 645
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.674
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.12.21 14:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2024-10-10 19:16:06 ]
Це важко уявити, а не те що вже - пережити...
Ще не розгадана доконечно гра полярності і нею закручені - і енергетичні, і матеріальні шторми, але кажуть, що по розрусі виростають нові та сильніші пагони. Дякую за ці спережиті, виглиблені із самої серцевини рядки. Все буде - і буде добро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2024-10-10 20:20:18 ]


також дякую, не прагну жодного разу травмувати або вбивати словом, або
реальних страждань і скорбот досить є
& на кожного вистачить
& ще лишиться

використовувати травматичні враження, власні чи із новин
задля марнославства якби-от привласнювати їх, задля лайків ~
таке й взагалі відштовхує

їх зовсім і небагато цих текстів
бували моменти, які складалися у певну мозаїку чи пазл
можна було знайти навіть слова, хоч ці тексти
інтроспективні насамперед і важчі, для сприйняття
й якщо загалом поезії прагнуть легкості, навіть надлегкості
то ці не прагнуть, перетікають в якусь принагідну форму
ховаються за неманірними каменюками такими
затихають собі

& навряд чи радість комусь від того, атож можна було би і не чіпати їх
та вже оскільки ПМ дав мені можливість просто публікуватися
без будь-яких зауважень чи критики чи позірного приціновування
(як правило)
чому би не опублікувати все, що ще лишилося, без сортування
хай може хтось в цім щось побачить, а нє, то нє

зазвичай читаюча авдиторія місцева приходить красти якісь слова
бо ж писання щоденне вимагає розходного матеріалу
дехто так прямо і висловлюється, мовляв пишіть, ага, побільше
все піде в хід, кожен щось собі потягне
це як у вимираючому селі, коли хтось лишає хату і переїжджає до міста
за декілька місяців все цінне, що можна було якось потягти або й відірвати
потягнуть і повідривають
хоч би навіть хату полишили не назавжди

але тут вже для всякого свій окремий категоричний імператив & карма абощо