йех) коли веселуха ще тільки закручувалася, були навіть якісь більш-менш ввічливі слова й образи

а з іншого боку, може це і є вона, оспівана класиками стримана творча іронія

тобто, була, вже не є


* тягне гостьовий сервіз здмухуючи з нього всяке навсібіч *

Ввічливість, здається, потроху втрачає всяку цінність, але ж ти ще тримаєшся )
А іронія, по-моєму, з цієї хати нікуди і не дівалася
(виймає з кишені пуховика півторашку з вишняком)

іронія, це напевно все, що лишається від sapiens в найліпшому випадку

головна проблема була у тім, щоби знайти апетитних пацючків

день специфічний

Пацючки зачотні ))
А от обіцяння благодійного фокусу чогось напружує, причому сильно )
А взагалі цікава штука - коли знаходиш у когось слова, якими можна означити власні відчуття, чогось стає легше (хай і ненадовго). Якби не це, мабуть, люди віршів і не читали б )) (про написання мовчу)

Щось у мене з тирнетом ((
Дублює, зараза, коменти і мене не питає ( дуже перепрошую

згоден, були часи, коли слова щось таки важили
хоч і тоді здавалося що все вже, й агонія, й поховальне слово
по літературі, хто & що не вкладав би у це сполучення значків

а тепер безапеляційно розважаюся собі, надто на фоні трудяг від писанини, котра давно ані до чого

трудяги такі трудяги

може то не тирнет, а місцеві вуайори надто завзято ефп’ятять)

Розважайся далі, у тебе гарно виходить ) а я коло дверей постою, поспостерігаю - добре, коли є двері, у які хочеться заглянути ))

ну та завжди радий проблискам маяків, усім, які лиш можуть бувати