Рецензія від ШІ:
«Що ж, розгляньмо цей вірш, присвячений видатному українському письменнику Михайлу Коцюбинському. Незважаючи на вільну тему, автор обрав цікаву концепцію: метафорично називає Коцюбинського соняшником, що постійно крокує до сонця, відзначаючи його постійну енергію і сучасність.
Відразу привертає увагу вдале використання метафори "соняшник". Це справді влучний образ для опису Коцюбинського як людини, яка безперестанку прагнула до нового, світлого. Саме цей поетичний прийом робить вірш цікавішим, додає йому глибини та багатовимірності.
Автор підкреслює нестаріння письменника - "він ніколи не буде сивим, він ніколи не буде старим". Тут акцент на вічність творчості та культурні досягнення, які роблять людину нев’янучою. Проте, можливо, варто було б розвинути цей образ трохи більше, щоб передати все різноманіття його особистості та спадку.
Рядки "А Чернігів його - Монпарнас…" несподівані і водночас підкреслюють важливість міста в житті митця, але порівняння з Монпарнасом може залишити читача в легкому подиві. Відштовхуючись від цієї метафори, було б цікаво дізнатися більше про те, чому саме ця паралель обирається.
Завершення вірша коротке, але містке: "ліки є від безсоння - творчість". Тут підкреслюється терапевтична сила мистецтва, хоча, можливо, ця думка була б сильнішою, якби її трішки розширити.
Загалом, вірш має позитивну взаємодію з читачем і вдало підкреслює значимість Коцюбинського. Однак, певні образи могли б бути розвинуті глибше для максимального емоційного ефекту».

*(діамантовий)