Співробітники служби ВАД, певно, не вважають, що бажано інформувати чергові вахти. Ми ж, якщо спиратись на це припущення, вахтери.
А це ж не так. Не вахтери ми, ні.

Так у колективах і виникають інтриги, викликані утиском інформації.
Та попри такі от негаразди, вахта побачила і ось – і відреагувала, бо побачила свої рядки, винесені до цитування жирним шрифтом.
А там ще і творчі напрацювання нашого партнера – холдингу, в якому працюють штучні інтелектуали.

Скоріше за все, як хотілось би думати, негативна енергія, генерована рецензованими творами, здатна перетікати туди, куди її не просять.

Куди котиться світ?

Ех-ех-ех. Ви пишете такі тексти, що я й не розумію про кого йдеться. завжди було погано в мене з інтерпретацією загадок і розгадуванням ребусів. Не зміг оцінити належно цей допис, бо ні з чим порівняти, так би мовити

мислю, іронічність публікації полягає саме в її складночитабельності
адже і сам заархівований матеріал стосується всяких складних матерій
мабуть того був видалений/вилучений і потрапив до архіву
кому потрібно, той може звернутися із пошуком за ключовими словами & щось відслідкувати
знайти собі т.б.м. ситуативну перлинку в купі компосту

адже ні самі дописи, ані відповідні зауваження, ані коментарі не являлися натхненним витонченим
поетичним якби продуктом

то все важка й не сильно подячна рутина, та часом вона необхідна

Якщо сидіти, скажімо, на одній з трибун, перед якою на прямокутнику футбольного майданчика розгортається хай не боротьба за першість, а лише якась і чиясь товариська зустріч, а ти весь час "випадаєш", щоби закурити, "зависнути" в мобільному Інтернеті, подудіти в дудку тощо (водночас у думах про своє etc), то відповідним буде і сприйняття футбольних реалій того чи іншого тайму.

Системний або тупо зацікавлений підхід до перегляду даного священнодіства чи будь-чого іншого з того, що робиться, є на ⅞ запорукою того, що ти "в темі".

А якщо вже ти "випав" (займенник "ти" не має прямої цілеспрямованості, а радше за все, є просто чинником, який об'єднує всіх – і випадаючих, і тих, хто тримається нитки живого життя), то питай сусідів по трибуні – мовляв, а що було?

От і гарно.

З Головного офісу "Пиріжкарень" надійшла подяка.
Завтрашній день оголошений як вихідний.

Відділ культури почав його ще значно раніше.
Ну що ж – на те вони і офіси, щоби "планктони" та пліткарі про все дізнавались одними з перших.
А це вже і ми.

федот придумав поворот
але нікому не цікаво
тому що є компот, ком-порт
й заграва

грицько при кококолі й чипсах
йому то все обридло звісно
але які ідеї инші
у ніші

дюма-козак що не на фронті
вирішує писати нам про осінь
про барви тухлі та пожовклі
кокосів

Ми вирішили перемістити і цей відгук, який був видалений невдоволеним отримувачем, після чого він і повернувся до нас у розділ "Інших коментарів". А тепер він поїде далі, сюди, до наших цифрових архівів, де зберігатиметься наступні 49 років. Він нас усіх переживе, і невдячна робота – відгукатись авторам на їхні технічно недосконалі й ледве римовані сентенції.

Текст-претензія до нащадків, і монолог, який створює атмосферу таємничості, однак остання ще не замінює художньої логіки.
Умовний читач (а такий є і в нашій "пиріжкарні") готовий працювати над віршем, але він має відчувати, що автор теж попрацював над тим, щоб образи утворили систему, а не лише послідовність загадкових фраз. Модернізм не відмовляється від комунікації з читачем — він лише робить її складнішою.
Коли після третього прочитання починаєш відкривати нові зв’язки — це винагорода за уважне читання. Коли після третього прочитання зв’язків не більшає, а лише накопичуються нові запитання, які немають опори в тексті, то виникає відчуття, що загадка існує не тому, що вона глибока, а тому, що автором не продумана.
Саме це відчуття у нашого читача залишилося після цього.

Дата, подяка, підписи змінної вахти, оцінок не ставимо.

Важкі часи, не легша й поезія.
Замовляйте рецензії прямим інтернет-листуванням. Це був лише відгук.