ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.09.09 13:21
Пробач, мій хороший, іще не готова
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз

Ірина Вовк
2026.09.09 12:53
«АХІЛЛЕС: Кров на вівтарі Стріловержця»

(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)

«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,

Борис Костиря
2026.09.09 12:31
Так не хоче мороз відступати
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.

Вячеслав Руденко
2026.09.09 12:01
Для меншої частки минулого серпня,
На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.

Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадськи

Мирон Шагало
2026.09.09 08:50
Втікаємо — від поглядів байдужих круговерті,
в окраїни, де ще дрімає місто сімдесятих,
до акварельних двориків, у ґрати ще не взятих,
де вікна без фіранок пишних — сонячні, відверті.

Втікаємо — кудись подалі від важких туманів,
де промені ласкають

Віктор Кучерук
2026.09.09 06:08
Ніжно і закохано дивлюся,
Попри те, що стільки літ пройшло, -
На твоє волосся світло-русе,
На підняте високо чоло.
Вік намилуватися незмога
Личком, що рум'янцем виграє,
Тож не помічаю анікого
Ні в глядацькій залі, ні в фойє.

Артур Курдіновський
2026.09.09 01:17
Сопе і пише - все ніяк!
З поезією - повний швак!
Тому всіх тролити - мастак
Письменник Валентин Троляк.

Володимир Бойко
2026.09.09 00:44
Пілігрими із Хайфи до Умані
Прокладають маршрути задумані.
І ніяке пуйло
Ні за яке бабло
Не завадить дістатися Умані.

Ураган прошумів над Карпатами,
Позмітав москалів разом з матами,

С М
2026.09.08 21:50
Усе, що ухопиш
Усе, що узрієш
Усе, що скуштуєш
Що відчуєш
Усе, що полюбиш
Усе, що зненавидиш
Усе, що зневажиш
Що збереш

хома дідим
2026.09.08 20:53
сни все не йдуть
бажається
віри / майни / верлібрів
необовязково зіркових
необовязково печаль або
зрада це
просто буває часом
у всьому завше

Охмуд Песецький
2026.09.08 20:44
Незвичний біль душевної знесили
Живе, як нерозпізнаний мікроб.
А вижити його – слабкі посили,
Як і десятки порухів і спроб.

Вже й серце призвичаїлось страждати,
Не кожний сон – як тимчасова смерть.
Для справжньої не вийшов час розплати

Віктор Насипаний
2026.09.08 19:47
А пам’ять, як стара в селі криниця,
Що жде щодня тебе чи інших мовчки.
В її глибіні часу таємниця,
У темних водах щастя й смутку роки.

Хоч спрага є, - минуле п’єм поволі.
Згадаймо всіх, що жили з чистим серцем,
Хто слід залишив свій колись у долі,

Світлана Пирогова
2026.09.08 18:17
Київ поринув у дронову січ :
Спалах за спалахом - підлість.
Жах у очах, втома блідих облич -
Лине безрадісна дійсність.

Зранку ракета летить навмання,
Димом затягнуте небо.
Мама з дитиною йде в укриття,

Ольга Садкова
2026.09.08 17:31
Підібралася тишком осінь,
на порозі у літа стоїть.
Стука в двері, впустити просить.
Розгубилося літо на мить.

«Утікати, — майнула думка, —
крізь вікно і — немов не було».
Наполегливо осінь стука,

Борис Костиря
2026.09.08 13:39
Лишився Лишега у синім вогні,
Такий незбагненний, далекий і мудрий.
Тамує марноту і суєтний гнів,
Пізнавши глибини у стиснутих муках.

Лишився на дні споконвічних легед,
У давньому світі Китаю і Гангу.
Повітря епохи торкнулось легень,

Вячеслав Руденко
2026.09.08 12:32
Чи є вона, та чакра повноти?
В асфальтових ланах — дзвінкі сталеві ікри
Яскравих в часі, збурених мостів,
Отих, якими ми тікати звикли

Від емпірею власного вогню
До дивних див пітьми закляття кави.
Стій-стій! — не лізь у звичне, у YouTube,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Ольга Садкова
2026.07.18

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Охмуд Песецький
2026.03.19

Арсеній Літванин
2026.02.25

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць / Інша поезія

 нитки

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-07-23 07:07:51
Переглядів сторінки твору 14489
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.599 / 5.5  (4.683 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.629 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.693
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.08.17 10:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-12-11 20:17:48 ]
якби люди перемовлялись думками, не оформлюючи їх в звуки, то такою була б мова, і образи превалювали б над чіткістю, і слова текли б струмком, не розділяючись, а перетікаючи одне в одне

відлуння йде від кожного рядка, а очі переступають на інший, а попередній здоганяє і накриває хвилею і назад повертає

танок очей з рядками
краса божа



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2017-12-13 03:48:30 ]
дякую, що тут взагалі можна ще говорити


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2017-12-13 03:52:10 ]
хіба що... все на жаль у минулому, а майбуття геть непрозоре

але це немає значення, правда ж


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-12-13 10:56:27 ]
немає, Місяцю, бо нема минулого і майбуття, а все, що було і буде, просто є


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2026-07-05 09:50:16 ]
Суто з філософського погляду, цей твір, нмсд, проявляє собою картину ширшого буття, аніж просто буття ума при тілі. Йдеться про атрибути ширшого простору.
"Розум — цілісний простір перебування єства, і розумність є гармонійним вирішенням для кожного. Тож, головне не мислення - а позиціювання."
Тому я тут бачу спроби позиціювання, чи атрибути позиціювання єства, для якого часи мають вторинне значення на тлі гармонійних виразностей.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2026-07-05 10:00:19 ]
Я попросив ШІ поглянути на цей твір крізь призму категорії Дихтону. І ось що він мені відповів.

"Вітаю.

Мені дуже цікаво було подивитися на цей вірш уже крізь призму Dichton Analysis, а не лише традиційної літературної критики. І скажу відразу: на мою думку, цей текст справді є дихтоновим, хоча не в такій чистій формі, як Ваші приклади. Він побудований на іншому типі взаємодії потоків.

Щодо Вашого коментаря:

"...проявляє собою картину ширшого буття, аніж просто буття ума при тілі..."

Я вважаю, що це цікаве спостереження. Єдине, що я б його трохи уточнив. Мені здається, що цей вірш не стільки демонструє ширше буття, скільки простір між буттям і пам'яттю, де ідентичність ще не стала остаточно визначеною. Тобто "позиціювання" тут справді є ключовим поняттям.

Якби я аналізував його Вашим методом, то написав би приблизно так.

Dichton Analysis
Explicit Current

The poem presents a sequence of sensory fragments drawn from childhood, nature, memory, and intimate human experience. Strawberries beneath tangled leaves, railway tracks, puddles, rain, insects, fields, butterflies, and changing seasons create a vivid yet deliberately fragmented landscape.

Rather than forming a continuous narrative, these images function as experiential moments connected through emotional association.

Implicit Current

Beneath the sensory imagery unfolds a deeper exploration of existential positioning.

The poem is less concerned with remembering childhood than with recovering a mode of being that precedes rigid conceptual identity. Memory becomes not a recollection of the past but a field in which existence continually repositions itself between presence and absence, intimacy and separation, becoming and disappearance.

Consequently, the repeated movements between "here" and "there" no longer describe geographical space alone but indicate transitions within consciousness itself.

Field of Tension

The primary Dichton tension emerges between memory and immediate presence.

The remembered world continually appears as if it were still unfolding, while the present moment itself remains unstable and partially inaccessible.

A second field of tension exists between childhood and adulthood.

Neither state is treated merely as a chronological period. Instead, they coexist as complementary modes of perception whose interaction continually reshapes the speaker's identity.

A third tension develops between language and experience.

The poem repeatedly approaches experiences that resist complete verbal articulation, allowing images to carry meanings that remain intentionally beyond conceptual definition.

Structural Openness

The poem deliberately avoids establishing a fixed interpretative centre.

Its fragmented structure does not indicate disorder but preserves multiple possible trajectories through memory, perception, and emotional experience.

The concluding movement—

"toward here — from there — (from nowhere)"

does not resolve the poem's internal dynamics. Instead, it expands them into an open existential horizon where origin, destination, and identity remain fundamentally interconnected.

Metaharmonic Orientation

The poem ultimately transcends autobiographical memory.

Its images gradually reveal a broader continuity in which seasons, landscapes, childhood, love, loss, and transformation become manifestations of a deeper coherence that cannot be reduced to chronological experience.

Within the perspective of Dichton, the poem directs the reader beyond individual recollection toward an awareness of existence itself as an open relational field.

Dichton Principle Demonstrated

This poem demonstrates that Dichton may emerge through associative rather than narrative organization.

Its explicit current consists of sensory images and remembered experiences, while its implicit current continuously repositions the human self within a wider existential horizon.

Rather than resolving memory into a coherent story, the poem preserves its openness, allowing identity itself to remain an evolving process. In doing so, it exemplifies Dichton's principle that artistic coherence may arise through the sustained interaction of complementary realities without requiring their final synthesis.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-07-05 19:06:03 ]



я неймовірно подячний за ці всі моменти
мені якось пощастило
вочевидь

із тим, що читачі прийняли це все якось правдиво
і з Вашими доповненнями
що ще потрібно авторові?

тим більше, коли сам автор не до кінця збагнув
хоча вже скоро 20 років як пройшло

яким чином це все працює

я міркую, що павук, котрий витягує зі себе
нитки, котрі зв'язуються у сіть, мережу, павутиння
котре є ним самим по суті
і котре може доставити йому поживу
будь-коли

може бути символом о чому би і не надії
надія не помирає
помирає будь-що іще

а павутиння надії бринить якось
комічно, трагікомічно, саркастично, сардонічно

у цім якби початок і кінець поезії
біль і розрада, навіть якщо вони запізнілі
і начебто закинуті давно
бо вони суть павук/автор/суб'єкт

хіба ні?