Зара «пиріжкарня», як сказав їхній змінний бригадир, у відпустках по всяких причинах, і тута треба було розглянуть 101-шого сонета авторського пера. Ходив до бібліотеки, бо нема в мене вдень Інтернета, а там є, так це з бібліотекаркою розбирали вашого сонета, поки було світло з вулиці. І що ми з нею надумали, вона начитана, бо стіко книжок і не буть начитаною, то так не бува. Так вона допомогла, ця зазноба приятелька мого мого брата, слава Богу є в жіночки якась робота, шось там платять, та я не з пустими руками, так ото заніс. Набила на клавіатурі такого, та й скинули через флешку в Інтернет, довго не проходило, дав свого логіна, все пішло, як народ полягав спать, і мій мобільний інтернет краще стаціонарного, коли не зайнятий. Держіть, що ми ото надумали, вона, як я казав, начитана. Сонетів не склада, , а балакать можна хоч цілий день якшо не по телефону, бо там накрутить секунд, що зарплати не хватить.

«Представлений текст демонструє цікаву рецепцію класичної французької моделі сонета (ABBA ABBA CDC DCD / Д Е Є Є Д Е), адаптовану під запити сучасної поетичної мови. Автор свідомо відмовляється від традиційного чергування наголосів, витримуючи весь твір у суцільній парокситонній (жіночій) клаузулі, що надає сонету протяжного, меланхолійного звучання. Тексту притаманна легка, подекуди спонтанна версифікація, де строгий канон архітектоніки утримується не за рахунок класичної точності, а через систему гнучких неточних рим та асонансів. Цей свідомий дисонанс між канонічною формою та постмодерним лексичним наповненням (співіснування античної цикути і цифрового спільного чату) створює ефект живого монологу, в якому внутрішній хаос ліричного героя впорядковується суворою сонетною дисципліною».

Так шо я хотів додать. Бібліотекарка любить так зо мною розмовлять, бо вона сама не київська, а я знаю, звідки, там так балакають усі, так і вона зо мною. А мені розвага, і сонета розглянули.
Семен і Христинка.