Борисе, дякую, так, тут і філософія, окрім іншого

зазвичай в книжках чи статтях на цю тему прийнято писати,
що Бітлз пародіювали популярний на той час у Британії музичний рух (або хвилю)
вітчизняних блюзменів, які були схильні до надмірної
драматизації у текстах, заради сильнішого ефекту
хоча приклади не наводять
але вірогідно, що десь-подібне могло відбуватися

недавно ще натрапив не альтернативний погляд:


«Я такий самотній, що хочу померти» – він справді мав це на увазі
«Кумедно те, що в таборі Махаріші, хоча він був дуже красивим і я медитував близько восьми годин на день, я писав наймізерабельніші пісні на землі. У «Yer Blues», коли я написав: «Я такий самотній, що хочу померти», я не жартував. Я почувався саме ось так» – Джон Леннон
На початку 1968 року Бітли були оточені гімалайською красою, вегетаріанськими стравами та тривалими медитаціями в Рішікеші. Але для Джона внутрішній спокій був недосяжним.
Поки інші писали про природу, духовність і саморозкриття, сам Джон виявив, що транслює примітивне відчуження. Yer Blues, з його палючими звуками гітар та вокальним завиванням, не був пародією – це була блюзова пісня в найпевнішому сенсі, огорнена в дисторшн Білого Альбому.
Доріжка звучить так, ніби її записали в шафі (насправді так і було — в одному із тісних ізольованих закапелків студії Abbey Road) і визначаєтсья як одна з найважчих, найвідчайдушніших пісень у каталозі The Beatles.
Медитаційний табір міг здаватися сповненим миру на поверхні. . . але із-під пера Леннона тим часом народжувалася набагато темніша історія.


“I’m so lonely I want to die” – and he meant it
“The funny thing about the Maharishi’s camp was that although it was very beautiful and I was meditating about eight hours a day, I was writing the most miserable songs on earth. In ‘Yer Blues’, when I wrote, ‘I’m so lonely I want to die,’ I’m not kidding. That’s how I felt.” – John Lennon
In early 1968, the Beatles were surrounded by Himalayan beauty, vegetarian meals, and long meditation sessions in Rishikesh. But for John, inner peace was elusive.
While others were writing about nature, spirituality, and self-discovery, John found himself channeling raw isolation. Yer Blues, with its searing guitars and howled vocals, wasn’t parody – it was a blues song in the truest sense, dressed in White Album distortion.
The track sounds like it was recorded in a closet (it nearly was – in a cramped Abbey Road annex) and stands out as one of the heaviest, most desperate songs in the Beatles’ catalog.
Meditation camp may have been serene on the surface. . . but Lennon’s pen told a much darker story.


https://www.facebook.com/AbbeyRoadTribute/posts/pfbid0DYqCJ9T5YeKt4fffgrnk1CAez7X3xYNgiqT9TyhSvoTwUL5Ss7MiAcT4SBWdW6o7l