ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.28 21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну

Іван Потьомкін
2026.04.27 22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні

Світлана Пирогова
2026.04.27 21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.

За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.

С М
2026.04.27 20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно

Немає часу любити, і себе розкрити

Володимир Невесенко
2026.04.27 19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»

Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно

Охмуд Песецький
2026.04.27 16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги 
колись молодої води.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Мацуцький / Вірші

 Усі крадуть у цій країні - 2

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-06-28 15:18:00
Переглядів сторінки твору 5046
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.634 / 5  (4.708 / 5.22)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.698 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2026.04.25 10:37
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-28 15:23:42 ]
Оце правильно п. Володимире. $60 за секунду крав Вітя Фєдя по словах Святої Юлії. Вона так переживає, бо їй мало що дісталося. Різниці між ними ніякої.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./М.К.) [ 2008-06-28 17:13:40 ]
Олександре, українська ментальність така: «немає людини краще за мене». Назвіть, будь ласка, джерело, з якого Ви берете звинувачення на адресу Ю. В. Тимошенко. Звідки така злість проти людини, яка працює на державу. Данні про «60 доларів за секунду» я почув від Голови комісії з перевірки державних підприємств (зафіксовано розкрадання на 10,2 мільярда грн. при владі уряду Януковмча). Але не в тому річ, хто це озвучив. Подивіться навколо себе, як я це роблю. Там де я живу, у мене з-під ніг крадуть мою українську землю, український ліс, українські водойма, українське повітря. А Ви, вже вкотре, намагаєтесь захищати крадіїв.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./М.К.) [ 2008-06-29 19:36:08 ]
Олександре, перечитав Ваш коментар і зрозумів, що не зрозумів його. Тому прошу вибачити. З повагою, Володимир.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кириченко (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-28 21:08:53 ]
"КПСС - ум, честь и совесть"

Розум вбили жахливим цинізмом
Честь отримала свій ешавот
Совіть стала давно атавізмом,
Як і кожна із списку чеснот. (с)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кириченко (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-28 21:09:14 ]
ешафот, пардон

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./М.К.) [ 2008-06-29 19:38:01 ]
Нажаль, це так. Міркую вголос: що може примусити українську владу жити по правді? Християнська релігія? Ні. Не можна ввійти два разу в ту ж саму річку. Ми вже входили в це православ’я, яке завжди було проросійським.
Саме з проросійським православ’ям боровся і Тарас Шевченко, і Леся Українка, і Іван Франко. Залишаються: технічний прогрес, національна культура, національна релігія з національним Богом. Скільки треба часу для цього, і що далі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кириченко (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-29 22:26:38 ]
Я думаю, що ніхто і ніщо не зможе примусити владу, бо вона є закономірним відображенням духовного рівня народу.

Ні прогрес, ні культура, ні релігія тут не допоможуть до тих пір, поки вони самі не будуть засновані на абсолютних цінностях. Бо інакше прогрес породить монстрів від науки, національна культура, - нацизм, релігія, - фанатизм.

Але як це зробити, - у мене немає відповіді. Тут хоча б втілити обрані цінності у своєму власному житті, хоча б вплинути через це на власне оточення...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./М.К.) [ 2008-06-30 12:12:47 ]
Я б з Вами погодився, якби Ви не обізвали національну культуру - нацизмом. Без національної культури немає нації, немає нації – немає народу (є натовп людей), немає народу – немає держави, немає держави – немає країни (є територія). Нацизм, як ярлик, дуже застарілий. «Гражданіном міра» може бути тільки та людина, яка поважає свою націю, культуру, мову, і поважає інші нації.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кириченко (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-30 21:09:00 ]
Цілко з вами згоден.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кириченко (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-30 21:08:34 ]
Володимире, у нас з вами десь тут непорозуміння вийшло (лікаре, мене ігнорують :) )

Повторюю ще раз, - до тих пір, поки центром національної культури не будуть абсолютні цінності (щирість, чесність, самоповага і повага до інших ... і т.д. по списку), можливі різні збочення. І нацизм в тому числі.

А поки що маємо такі перли народної творчості як "хай відсохнуть руки, що гребуть від себе."

Досить точний діагноз для стану теперішнього суспільства, чи не так?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./М.К.) [ 2008-06-30 22:17:20 ]
Саме так. Але я не уявляю собі українців нацистами. Націоналістами, в кращому розумінні, так. Більш того, вважаю, що здоровий націоналізм допоможе українському народу стати з колін. Ми на якомусь етапі пригноблення чужинцями і своїми запроданцями загубили шану до себе. Відродити її дуже важко. В цьому може допомогти тільки національна свідомість, яка відроджується національною культурою, знанням національної історії і т. і. А «монстрів» і зараз багато, і всі вони в апогеї розвитку, далі вже нікуди. Українця вже не залякаєш монстром. З повагою, Володимир.