Приводжу цитату про діамант, аби було зрозуміло про що йдеться :)

"...взагалі, старий поет повинен бути старим, коштовним діамантом, і виглядає на те, що навіть і просто добре ограненим діамантом хорошої чистоти, бо яке має значення вік для діаманта? Головне, щоби поет добре пропускав крізь себе світло. Подумай над цим, а ще над тим, чи є поетом той, хто не є діамантом. "Майстерні" - листи

Що ж до ваших зауваг пане Владиславе, то, як на мене, ви яскраво зуміли передати своє бачення. :) І важливо, що без грубощів і без образ. І віршик цікавий вийшов, змістовний і, водночас, в авангардному стилі 20-х років минулого сторіччя.
І тут важко з вами сперечатися, заперечувати ваше бачення - молодих авторів із не модно нереволюційними поглядами в природі не існує. Хоча справжні зрілі поети дуже (теж, як на мене) схожі між собою. Це вже я кажу про приведену вище цитату "з діамантами" - про схожість. Схожість між собою? - Ні, схожість з Чимось Іншим, до Чого діаманти теж мають певне відношення.
Краще за все про цю схожість сказав наш Тарас Григорович Шевченко -

"Ми восени таки похожі
Хоч капельку на образ божий,
Звичайне, що не всі, а так,
Хоч деякі..."

і трохи далі, в тому ж вірші:

"Думи душу осідають,
І капають сльози.
І хочеться сповідатись,
Серце розповити,
І хочеться... Боже милий!
Як хочеться жити,
І любити твою правду,
І весь світ обняти!"

Успіхів вам, Владиславе!