ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.11.15 22:56
Поміж негоди, поміж невзгод
Поміж свого і чужого
Кожне життя — це лиш епізод
В Книзі Буття Неземного

Поміж замовин, поміж бажань
Поміж данини за спрощу
Кожне життя — аванс без питань

Микола Соболь
2024.11.15 17:30
«Па хахлам! Агонь!» – 
А далі що? Тут пів години лету.
Ця ніч комусь остання на землі.
Переплелись бездушна лють ракети
та вбивча бездуховність москалів.
А з ким Господь? Наразі невідомо.
Щоб не було, тримати, друже, стрій.
Ті нелюди порушили свідо

Ігор Шоха
2024.11.15 14:51
Росіє малохольна,– ух ти! Де ти?
Куди ти лізеш – у... чи на..? Межа
між нами є, але на жаль
ти хочеш на... бо ми, таки, планета
в якій і на якій ти нам чужа..

Ой, ненажера! Як її розперло
і як іще витримує земля

Володимир Каразуб
2024.11.15 14:46
Покинь обладунки свої в кімнаті з товстої романіки,
Свою недолугу, видовжену тінь спускаючись долу
У внутрішній дворик з колодязем,
замок порослий травою між кам'яною бруківкою, покинь
Куртуазний апостроф розкішних жіночих грудей
І готичне небо,

Іван Потьомкін
2024.11.15 11:40
Юдейська непорочна Діво,
Даруй, що руки опускаю в розпачі безсило,
Бо неспроможен відтворить належно
Твоє замилування світом...
...То був печальний і прощальний погляд
Бо ж до пуття ти ще не знала,
Чи Ерец- Їсраель побачиш знову.
“Елі, Елі

Віктор Кучерук
2024.11.15 07:33
Жбурляю камінь, як гранату,
В той бік, де взявся жаром схід, –
Чиню сусідові відплату
За покалічений мій рід.
Прокльони шлю і тичу дулі
У бік того, хто дотепер
Живе безрадісно минулим
І в кім інстинкт тварин не вмер.

Микола Соболь
2024.11.15 07:03
Зимові сни рум’янцем на щоці.
Їх не лякає втомлена завія.
Метелиця під вікнами засіє
і ти заснеш із книгою в руці.
Борвій завиє під твоїм вікном,
гілки зашкряботять посеред ночі,
але безсилі духи поторочі
перед зимовим, найсолодшим сном.

Микола Дудар
2024.11.15 06:51
Умовно кажучи — капець
Теплу жовтневому… теплу
Он навіть вибіг вітерець
В похилу змочену хулу…
Ще тільки бавився теплом
Учора з дітьми залюбки,
Тепер не вітер, вітролом
Не вистачає коцюби…

Світлана Пирогова
2024.11.14 20:30
Небеса дриготіли - прорив залізяччям,
Яке несамовито мчалось до когось.
Враз вдалині вибухало зовсім незряче,
У полі голім, чи десь за сивим рогом.
А часто летіло оскаженіло-бридко
І падало, - розриваючи будинки.
Лилися сльози дощами по мідних ринва

Євген Федчук
2024.11.14 16:17
У теремі і тихо, й прохолодно.
Промінчик сонця біга по стіні,
Крізь дірку пробиваючись в вікні,
Що наглухо завішене сьогодні.
Аби ніщо завадить не змогло
Йому прийняти рішення важливе.
Душа його то закипа від гніву,
У пустоту вихлюпуючи зло,

Юрко Бужанин
2024.11.14 15:18
О Небожителько, зійди в мої обійми!
Богине, на мої молитви відгукнися!
Ти б знала, люба, як набридло бути сильним,
Як серце рветься твоїй волі підкоритись.

Блаженством є відчуть твої, кохана, руки
У себе на долонях і кожен пальчик твій
Зацілувати

Микола Дудар
2024.11.14 08:57
До моря я не встиг. Ріки оминав.
І пристало горе. Себе пізнавав…
Тиха заводь поруч — тема для казок…
У відлунні «небож» чути слово «Бог».
Скільки треба «того», щоб «проснувся» світ?
Знов не та дорога… знову абеліт…

Абеліт - вибухова суміш

Віктор Кучерук
2024.11.14 05:09
Уже сказати, певно, треба,
Що, свій прискорюючи плин,
Я так наблизився до неба,
Що чую шурхоти хмарин.
Зневіра, туга і розпука
Мене терзають без пуття, –
Не можу вирватися з муки
Свого стражденного життя.

Сонце Місяць
2024.11.13 21:10
моя ненависть тиха & беззбройна
сезон осінній час реприз
еринії збирають вогкий хмиз
іржавіє усе зелене щойно

жнива на заході на сході форс мажор
неконвенційні офензиви
підносить свій ліхтар осяйний діва

Борис Костиря
2024.11.13 19:29
Дерева облисіли, і крізь них
Ми бачим сутність світу первозданну.
І крізь туман у муках неземних
Народжується істина, як панна.

Удалині палахкотять вогні
Домівок в тиші чистім узбережжі.
Так прагнення щоденні та земні

Іван Потьомкін
2024.11.13 16:30
Лиця українські в юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться.
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь.
Дороговказом узяв собі
Одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леся Романчук (1961) / Вірші

 Батурин




Найвища оцінка Василина Іванина 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Жовтий Колір 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-08-24 15:37:58
Переглядів сторінки твору 8564
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.227 / 5.67  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 5.055 / 5.5  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гуменюк (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-24 17:37:38 ]
Пані Лесю,дуже доречно при святі звернутися до теми Батурина, дай нам, Боже, з розумом переосмислити свою історію. Щиро вдячна Вам за привітання,зичу здоров’я ,радості і щастя вам і світлого шляху нашій державі


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жовтий Колір (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-24 17:43:48 ]
Мені сподобався зміст тексту.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-08-24 21:11:21 ]
Лесю, широ вітаю Вас зі святом, дуже вдячна за добрі слова на мою адресу. Ваш твір, хоча і нагадує про трагічні події та трагічну долю патріота, все ж звучить оптимістично і додає сил .
З вдячністю НТ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-08-24 22:16:03 ]
Дорога Лесю, сердечно вітаю і бажаю Вам перш за все здоров’я, захоплююся Вашою мудрістю і мужністю. Радісно відчувати Вашу підтримку і розуміння. Так прагнеться світлого свята, але...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-08-25 13:08:18 ]
А ще була, Лесю, про нашого Гетьмана і така вистава у Львові, здається у 2002.
http://www.ukrart.lviv.ua/theatr1.html

"ОФІРА" - Прем'єра і перша вистава приватного театру "НЕБО" - Поетична драма. Містерія.

За творами Юрія Липи.
Режисура - Тарас Жирко.
Сценографія - Марія Верес.

ЮРІЙ ЛИПА І ГЕТЬМАН МАЗЕПА НА ЛЬВІВСЬКІЙ ТЕАТРАЛЬНІЙ СЦЕНІ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрко Семчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-30 10:27:00 ]
Офіра Івана - висока, бо Ваш рядочок, пані Лесю: "що за неї я упав очима до неба" - то найвища шана! гідних нащадків Великого Гетьмана.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-09-29 11:21:16 ]
А панове подумали - в маєток від царя Великого краще ніж на мури. Б"ються хай хлопи. По цей день. Не так?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2009-02-04 20:36:31 ]
... сидить у своїй тепленькій нірці 80- річний
саша комаров і посмикуючи себе за пейсики реагує на кожну патріотичну публікацію на сторінках ЛМ антиукраїнськими випадами...
Схоже .. що платний філер.. дуже схоже..
Але, ну його до біса!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-02-04 22:58:42 ]
...я не знаю, але чогось пригадався Франко, пам’ятаєте: "... я ж гавкаю раз в раз, аби вона не спала...", не знаю, але це зразу ж мені спало на думку; ну і його ж "я не люблю русинів", тільки це треба велику цитату, а я все точно зараз не відтворю... І сама не знаю, чого б це


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-02-06 20:44:36 ]
Люди добрі, хто мені нагадає, з якого приводу конкретно і якими аргументами Франко запевняв. що він не любить русинів?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-02-06 22:05:03 ]
«Дещо про самого себе»: «Насамперед признаюся в тому гріху, що його багато патріотів вважає смертельним моїм гріхом: не люблю русинів. Так мало серед них найшов я справжніх характерів, а так багато дріб'язковості, вузького егоїзму, двоєдушності й пихи, що справді не знаю, за що я мав би їх любити, незважаючи навіть на ті тисячі більших і менших шпильок, які вони, не раз з найкращим наміром, вбивали мені під шкіру. Зрозуміло, знаю між русинами декілька винятків, декілька осіб чистих і гідних усякої пошани (говорю про інтелігенцію, не про селян!), але ці винятки, на жаль, тільки стверджують загальний висновок.

Признаюсь у ще більшому гріху: навіть нашої Русі (України. — Авт.) не люблю так і в такій мірі, як це роблять або вдають, що роблять, патентовані патріоти. Що в ній маю любити? Щоб любити її як географічне поняття, для цього я занадто великий ворог порожніх фраз, забагато бачив я світу, щоби запевняти, що ніде нема такої гарної природи, як на Русі. Щоб любити її історію, для цього досить добре її знаю, занадто гаряче люблю загальнолюдські ідеали справедливості, братерства й волі, щоб не почувати, як мало в історії Русі прикладів справжнього громадянського духу, справжньої самопожертви, справжньої любові Чи, може, маю любити Русь як расу — цю расу обважнілу, незграбну, сентиментальну, позбавлену гарту сили й волі, так мало здатну до політичного життя на власному смітнику, а таку плідну на перевертнів найрізноріднішого сорту? Чи, може, маю любити світлу будущину тієї Русі, коли тої будущини не знаю і для світлості її не бачу ніяких основ?»


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-02-06 22:26:39 ]
Дякую гарно. де ж Ви так швидко знайшли? Тепер розумію, чому це мене вчепилося. аж випирало десь із закапелок пам’яті :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-02-06 22:32:37 ]
З цього приводу була відома дискусія Юліана Романчука з Франком (тому й тримаю напохваті оригінал). Клювали, звісно, Романчука, бо як смів сперечатися з класиком. А я б посперечалася.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-02-06 22:46:07 ]
ще спало на гадку : "...від сорому, який нащадків пізніх палитиме, заснути я не можу...", Нє, Франко мав рацію, треба соромитися, ой треба – сором допомагає стати іншими


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-02-06 22:54:22 ]
А ніколи не спадало на гадку, що буває й навпаки: "Якщо так сказав сам Франко, то куди нам, грішним. складімо лапки, так воно і є!"
Якщо цікавить моя думка, я категорично проти насаджування ідіотського биття себе у груди - всі ми, українці, такі. Я відповідаю так - якщо ти такий - брехливий, зрадливий, заздрісний - не перекладай свої особисті вади на мій народ, а борося з тими індивідуально і змінюй себе!"
Соромити нас є кому, а вчити пишатися собою - лише одна Ліна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-02-06 23:07:26 ]
та ж правильно, Лесю, йдеться не про народ, а про особистості, але таки народ складається із особистостей. І не про биття в груди. а про те, що ганебне треба сприймати як ганебне і прагнути позбутися його


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-02-06 23:14:26 ]
...а Лінин Степан із "Боярині" – не про сором хіба йдеться?
якщо ж брати те, що я бачу навкруг себе, воно примушує мене дуже соромитися, і далеко не через мої особисті вади (хоча і таких у мене вдосталь :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-02-06 23:25:34 ]
А я бачу безліч такого, що змушує мене пишатися моїм народом і прагнути допомогти йому стати кращим. звісно шляхом подолання вад, і не гіпертрофії їх і возведення у ранг національних ознак.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-05 09:23:31 ]
Треба було зразу сказати. Пані Лесю, Ви не думали ніколи чому після Полтавської битви вся еліта українського народу в неостанню чергу патріотична до істерики за кілька днів до того, дружно і безповоротно пішла служити царю Петру? Ваша думка мені була б не просто цікава. Ще задав би кілька коректних питань, але промовчу, бо Ви не тільки поет, а в першу чергу жінка.
Серед Ваших прихильників бачу є люди, які вважають себе самими розумними і знаючими. Це не біда, це півбіди. Коли вони не знаючи людини складають враження це вже трохи більше за півбіди. Це геніальність. Середнього роду.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-02-06 21:05:39 ]
Угу, я теж думаю, що не варто, не знаючи людини, виносити присуд безапеляційний (утім, і знаючи, не завжди варто поспіхом це робити)