"кільце" - це обручка (каблучка.), чи перстень?
Не розумію - навіщо було писати усе великими літерами?
"ДАРУЭШ" ??? - поставте "є" з голови на ноги...
Про інше - краще промовчу...

1)це подарований на згадку близькою людиною перстень
2)З великої,бо вкладені великі,просто неземні почуття:)
3)дякую, змінила
4) "Про інше - краще промовчу..." А ви не мовчіть, цікаво послухати, які страшні недоліки вам так недовподоби..! Думаю, я зможу вам раціонально прокоментувати свої рядки!

Юліє, у нашого редактора, мабуть, слів забракло, хоча у віршах набагато сильніших йому вистачає принциповості. Я ж вам можу сказати лише неприємне: те, що ви пишете - поки що ніяким боком до поезії не відноситься, це, скоріше, записи дівчинки у своєму дівчачому щоденнику. Чи варто таке виставляти на поетичному сайті?
Це, на жаль, стосується і решти вашого доробку.
Чому б вам спочатку не почитати інших поетів, краще не сучасних?
______
У мене невинне питаннячко до Редакції Майстерень з приводу оцінки цього твору. Можна пояснити, чим керувалася РМ?

Промовчати - це ще не значить піти проти власних принципів.
Часом втримати паузу є кращим...
Юліє, не хотілось Вас відразу "кусати", щоби Ви не злякалися... :)
Головне, що є хист і бажання. Коли Ви дійсно хочете якось
увиразнитись - забудьте про "желєткові" мотиви - на взірець -
"а я єво любіла - а його нема - і я тепер плачу до посиніння".
Я розумію, що це Ваші правдиві почуття і ви ділитесь папером
з ними. Але читач сьогодні вибагливий і хоче вільшого - хоче поезії,
а не просто римованих рядків.
"І БІЛЬ І ГОРЕ Й СУМ ВІДЧУЛА
ЗАЛИШИВШИСЯ БЕЗ ТЕБЕ В САМОТІ,
МЕНІ НІХТО ВЖЕ РАДІСТЬ НЕ ПРИНОСИТЬ,
НЕМАЄ ЩАСТЯ, ЩО ДАРУЄШ ТИ......" - це проза хоч рими присутні.
Поезія потребує образності, чогось - що ще мабуть до цього ніхто не казав,
або казав, але у Вас це вийшло зовсім по-іншому - по Юлієвому.

Ну наприклад щось таке - експронтом:

Відчути горе, відчути біль,
себе віддати самоті,
гарячі дотики оті
осушить вітер, всохне сіль.... і тд.

Юлю, з точки зору психології цей вірш цілком виправданий - словесне вираження емоцій, що переповнили душу. Такі вірші можна і навіть з точки зору психологів ТРЕБА писати, аби полегшало на душі. Але із жодної з точок зору НЕ МОЖНА друкувати. По-перше, такі емоції не варто виносити на люди, краще сховати під подушку або спалити папірець - біль піде разом із димом (це порада фахівця). По-друге - це, на жаль, не вірш.
Абсолютно підтримую обох критиків.
Читайте, вчіть мову, якщо вирішили друкуватися.
Не ображайтеся, бо вірш - суцільні "страшні недоліки"
Раціонально пояснювати поезію не треба.
"Если надо объяснять - то не надо объяснять".
З повагою - ЛР.

По перше, хочу сказати,що вірш ранній,тоді світогляд був зовсім інший і в головній героїні не я,а символічний образ закоханої людини.
моє право показувати такі почуття на розсуд інших,тим більше,що вони знайомі кожному і багато хто з ними стикався.Вчіть мову? Я прекрасно її знаю,посилено вивчаю,професія вимагає.В кожної людини є певні особливості в написанні віршів.
В моїй поезії присутня образність, тільки не кожен її бачить.Чомусь ви коментуєте лише те,в чому ви бачите недоліки,відсутність образності чи рими,зверніть увагу на й на інші вірші, не полінніться прочитати.
Хотіла додати, що цей вірш читався на сцені під музичний акомпонемент і викликам бурю позитивних емоцій та масу оплесків.
Ваша думка-суб"єктивна і на мій захист може стати велика кількість професіоналів у цій сфері.

Дякую! Часто моя впертість та "зубатість" - залог успіху!