ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.02.26 20:53
одягнись зі смаком
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах

Володимир Невесенко
2026.02.26 20:38
Місто щулиться, мов шкарбан ,
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.

Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь

Юрій Гундарів
2026.02.26 20:04
Відійшов у небуття видатний український диригент, який лише кілька місяців не дожив до свого 90-ліття…

До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз

Євген Федчук
2026.02.26 19:17
Сидять старі на осонні, кістки свої гріють.
Про те, про се розмовляють, про молодість мріють,
Коли ще було в них сили весь день працювати,
І до ранку до самого потім танцювати.
Сидять, курять самокрутки, мирно розмовляють,
Коли тут повз них Секлета –

Сергій Губерначук
2026.02.26 17:52
Я вигляну з віконечка –
маленька замальовочка!
Не там, а тут
увесь наш театральний інститут
розсівся в рамки портретів
відомих акторів і пасивних поетів.
Що вже тут їм викривати,
коли вже видно й так,

Юрій Гундарів
2026.02.26 12:22
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту: «Що бачить читач, який натрапив на публікацію

Микола Дудар
2026.02.26 11:49
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —

Борис Костиря
2026.02.26 11:47
Літо не відчувається,
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться

Світлана Пирогова
2026.02.26 09:38
Вчетверте лютий дихає вогнем,
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.

Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків

Тетяна Левицька
2026.02.26 09:12
Панічні атаки уже пережиті —
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.

До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози

Віктор Кучерук
2026.02.26 06:09
Старанно сповите туманом,
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.

Ірина Вовк
2026.02.25 18:41
ХОР ВОЇНІВ СВІТЛА:
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине

Артур Курдіновський
2026.02.25 18:23
Дратує душу тліюче багаття,
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!

Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.

Ігор Шоха
2026.02.25 17:32
                    І
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.

                    ІІ

Віктор Кучерук
2026.02.25 15:56
Не німіли в тужному мовчанні,
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.

Борис Костиря
2026.02.25 13:05
Непомітно літо підійшло,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.

Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ванда Нова (1982) / Вірші

 Талан

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Вероніка Новікова 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-12-11 15:32:38
Переглядів сторінки твору 10261
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.935 / 5.56  (5.084 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 4.945 / 5.58  (5.051 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
Автор востаннє на сайті 2012.04.25 12:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-12-11 16:17:56 ]
Цікаве бачення жінки, Вандо! Скільки асоціацій...люблю такі вірші!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-11 16:20:43 ]
Дякую, Ганю :) Така собі історія жінки, яка не знала міри...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-12-11 16:43:00 ]
А я думала- просто жінки! :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-11 17:11:08 ]
Безумовно, справжньої жінки, Ганю :) але, напевне, не просто...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-12-12 13:41:01 ]
ну, по-перше, ще раз - крутий вірш.
а по-друге, вітаю, хай і з запізненням (лише дізналась), з публікацією у "Київській Русі"!
і ти, і твої вірші варті лише найкращого!
гіп-гіп ((:


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-12-12 18:40:16 ]
Як на мене - вірш цікавий - і мені сподобався легкістю.
Перепрошую, що не прочитав коментарів, може в чомусь повторююсь.
Можливо у "з водою" - "з" - не потрібне?
"то жереб" - "не жереб"?
І ось є ніби розбіжність першої частини вірша з другою? У першій "її" - а в другій "тобі"?
Зрештою, відповідь на це питання і може максимально увиразнити два останні рядки?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-12 18:51:43 ]
Спасибі, РМ, за увагу :)
Щодо "її" і "тобі" - то дуже добре підмічено, може, вартувало б увиразнити, але вже із 2-го катрену автор настільки співпереживає зі своєю героїнею, то вона стає з 3-ї (віддаленої) особи, 2-ю (ближчою).
А "з водою"="вода і глибокий рів" - ?

Щодо жеребу, то тут трохи втрачається зміст - героїні уявляється, що мир - для невдах, а плавці - не гірше крил птаха, а море - це рів...Тому "не жереб" - зробить зміст протилежним.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-12-12 19:17:08 ]
Миром помазання для невдах? Необов'язково.
"це просто водою глибокий рів"? Так теж цікаво, ніби...
Тоді зближення можна зробити раніше - "і руки твої"?
Можливо додати ще один склад через "обличчя" в передостанньому рядку.
І замість "тріпочуть" - може щось на кшталт "здіймуться"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-12 19:41:59 ]
Звісно, що мир і миро - не для невдахи :) тут наводяться саме помилкові твредження, які і призвели - до двох ост. рядків...
Склад і справді випустила :) але зближення у 2-му рядку - надто раннє.

Щодо поблажливості - до улюблених авторів-коментаторів, та й взагалі до обгрунтованих коментарів - нема проблем :) А ця оцінка, як на мене, хуліганство, до того ж, нічим не обгрунтоване. У "Правилах оцінювання" чітко описане право автора вимагати справедливості ;)

Непорозуміння у творчому процесі - річ звична :) Головне, я гадаю, залишатися при взаємоповазі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-12-12 21:42:53 ]
Чомусь перше, що спало на думку,- доля Марії Стюарт...
Можна по-різному ставитись до таких відчайдушних, "безмежних і безкраїх" жінок, які, втім, перед плахою стають просто жінками, а також дискутувати з автором щодо ставлення до таких персонажів, але ніякої "чорноти" я не побачила. Скоріше, це вірш про "злу іронію долі".
Вандусь, прийми і мої поздоровлення! Дуже радію за тебе :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-12 21:54:23 ]
Чорі, саме так - Марія Стюарт, а ще Анна Болейн - найбільш яскраві приклади.
Стосовно закидів "чорноти", то щось це сильно нагадує інквізицію та "полювання на відьом" у темному Середньовіччі... ;)
Дякую щиро за поздоровлення! Це перша моя велика добірка у друці :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-12 21:57:16 ]
Нікусь, дяка тобі. То вже трохи давня публікація - з вересня, то вже трохи призабулося :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Завадський (Л.П./М.К.) [ 2008-12-13 00:18:55 ]
Звичайно, не чорний вірш, а металевий. Не про пекельно-чорну людину, а про сталево-вперту людину-ніж, людину-крицю.

Я хотів би прокоментувати образи, абстрагувавшись від безпосереднього значення тексту.
У перших двох рядках другої строфи стиснуто пружину болю. А коли вже понад біль, коли пружина розпрямлена, розверзається прірва - погляд з "вершечку світу" у "глибокий рів". І от найбільший кайф у вірші - це відчуття розгойданої метафізичної амплітуди, цей "вершечок-рів", який відлунює у "плавцях-птахах" і, як у зовнішніх дужках, - "рибині-воронячих перах". Відчуття "злету-провалля", відсутності грунту, стратосферної порожнечі.

Який ще "Чорний вірш"?!

Сподіваюсь, Вандо, що Ви пробачите такий явно некоректний підхід, адже слова, все-таки, насамперед означають те, що вони означають :)