ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ванда Нова (1982) / Вірші

 Талан

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Вероніка Новікова 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-12-11 15:32:38
Переглядів сторінки твору 9326
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.935 / 5.56  (5.084 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 4.945 / 5.58  (5.051 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
Автор востаннє на сайті 2012.04.25 12:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-12-11 16:17:56 ]
Цікаве бачення жінки, Вандо! Скільки асоціацій...люблю такі вірші!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-11 16:20:43 ]
Дякую, Ганю :) Така собі історія жінки, яка не знала міри...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-12-11 16:43:00 ]
А я думала- просто жінки! :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-11 17:11:08 ]
Безумовно, справжньої жінки, Ганю :) але, напевне, не просто...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-12-12 13:41:01 ]
ну, по-перше, ще раз - крутий вірш.
а по-друге, вітаю, хай і з запізненням (лише дізналась), з публікацією у "Київській Русі"!
і ти, і твої вірші варті лише найкращого!
гіп-гіп ((:


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-12-12 18:40:16 ]
Як на мене - вірш цікавий - і мені сподобався легкістю.
Перепрошую, що не прочитав коментарів, може в чомусь повторююсь.
Можливо у "з водою" - "з" - не потрібне?
"то жереб" - "не жереб"?
І ось є ніби розбіжність першої частини вірша з другою? У першій "її" - а в другій "тобі"?
Зрештою, відповідь на це питання і може максимально увиразнити два останні рядки?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-12 18:51:43 ]
Спасибі, РМ, за увагу :)
Щодо "її" і "тобі" - то дуже добре підмічено, може, вартувало б увиразнити, але вже із 2-го катрену автор настільки співпереживає зі своєю героїнею, то вона стає з 3-ї (віддаленої) особи, 2-ю (ближчою).
А "з водою"="вода і глибокий рів" - ?

Щодо жеребу, то тут трохи втрачається зміст - героїні уявляється, що мир - для невдах, а плавці - не гірше крил птаха, а море - це рів...Тому "не жереб" - зробить зміст протилежним.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-12-12 19:17:08 ]
Миром помазання для невдах? Необов'язково.
"це просто водою глибокий рів"? Так теж цікаво, ніби...
Тоді зближення можна зробити раніше - "і руки твої"?
Можливо додати ще один склад через "обличчя" в передостанньому рядку.
І замість "тріпочуть" - може щось на кшталт "здіймуться"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-12 19:41:59 ]
Звісно, що мир і миро - не для невдахи :) тут наводяться саме помилкові твредження, які і призвели - до двох ост. рядків...
Склад і справді випустила :) але зближення у 2-му рядку - надто раннє.

Щодо поблажливості - до улюблених авторів-коментаторів, та й взагалі до обгрунтованих коментарів - нема проблем :) А ця оцінка, як на мене, хуліганство, до того ж, нічим не обгрунтоване. У "Правилах оцінювання" чітко описане право автора вимагати справедливості ;)

Непорозуміння у творчому процесі - річ звична :) Головне, я гадаю, залишатися при взаємоповазі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-12-12 21:42:53 ]
Чомусь перше, що спало на думку,- доля Марії Стюарт...
Можна по-різному ставитись до таких відчайдушних, "безмежних і безкраїх" жінок, які, втім, перед плахою стають просто жінками, а також дискутувати з автором щодо ставлення до таких персонажів, але ніякої "чорноти" я не побачила. Скоріше, це вірш про "злу іронію долі".
Вандусь, прийми і мої поздоровлення! Дуже радію за тебе :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-12 21:54:23 ]
Чорі, саме так - Марія Стюарт, а ще Анна Болейн - найбільш яскраві приклади.
Стосовно закидів "чорноти", то щось це сильно нагадує інквізицію та "полювання на відьом" у темному Середньовіччі... ;)
Дякую щиро за поздоровлення! Це перша моя велика добірка у друці :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-12-12 21:57:16 ]
Нікусь, дяка тобі. То вже трохи давня публікація - з вересня, то вже трохи призабулося :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Завадський (Л.П./М.К.) [ 2008-12-13 00:18:55 ]
Звичайно, не чорний вірш, а металевий. Не про пекельно-чорну людину, а про сталево-вперту людину-ніж, людину-крицю.

Я хотів би прокоментувати образи, абстрагувавшись від безпосереднього значення тексту.
У перших двох рядках другої строфи стиснуто пружину болю. А коли вже понад біль, коли пружина розпрямлена, розверзається прірва - погляд з "вершечку світу" у "глибокий рів". І от найбільший кайф у вірші - це відчуття розгойданої метафізичної амплітуди, цей "вершечок-рів", який відлунює у "плавцях-птахах" і, як у зовнішніх дужках, - "рибині-воронячих перах". Відчуття "злету-провалля", відсутності грунту, стратосферної порожнечі.

Який ще "Чорний вірш"?!

Сподіваюсь, Вандо, що Ви пробачите такий явно некоректний підхід, адже слова, все-таки, насамперед означають те, що вони означають :)