ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.10.05
14:36
День весни новий лікує рани
Лагідніє небо голубе.
А кохання все цвіте, не в'яне,
Дай же, люба, обійму тебе.
ПРИСПІВ:
Березень дарує первоцвіти,
Розливає щастя навкруги.
Лагідніє небо голубе.
А кохання все цвіте, не в'яне,
Дай же, люба, обійму тебе.
ПРИСПІВ:
Березень дарує первоцвіти,
Розливає щастя навкруги.
2024.10.05
13:27
Я говоритиму так просто, наскільки зможу
Відкидаючи зайві слова з яких
Плелася кольчуга лускою дракона
Ховаючи серце, тебе
Від усіх.
Хай падають лунко мов дощ, срібним голосом
Розірвані кільця заковані в сни
І серце здригається звільнене радістю,
Відкидаючи зайві слова з яких
Плелася кольчуга лускою дракона
Ховаючи серце, тебе
Від усіх.
Хай падають лунко мов дощ, срібним голосом
Розірвані кільця заковані в сни
І серце здригається звільнене радістю,
2024.10.05
11:59
У мовчанні була глибина
І осіння строката варта.
Пригубили краплини вина,
Запалала тріскуча ватра.
Надчутливість у кожному з нас,
Позолота років і думок.
Безпардонні і вітер, і час.
І осіння строката варта.
Пригубили краплини вина,
Запалала тріскуча ватра.
Надчутливість у кожному з нас,
Позолота років і думок.
Безпардонні і вітер, і час.
2024.10.05
06:09
Пручатися долі,
хоч горя по вінця.
Питання: доколи
нас будуть вбивати?
Зросте хліб у полі
і ми – Українці,
голінних до волі
родила нас мати.
хоч горя по вінця.
Питання: доколи
нас будуть вбивати?
Зросте хліб у полі
і ми – Українці,
голінних до волі
родила нас мати.
2024.10.05
05:23
Нас снів позбавила весна,
А юність чарами кохання
Гуляти звала від темна
До блисків сяйного світання.
Цвітінням пахнули луги
І майоріли жовтим рястом, –
І панувало навкруги
Обох вдоволення та щастя.
А юність чарами кохання
Гуляти звала від темна
До блисків сяйного світання.
Цвітінням пахнули луги
І майоріли жовтим рястом, –
І панувало навкруги
Обох вдоволення та щастя.
2024.10.04
22:14
Напевно чув я у далекому дитинстві , але не придавав цим словам значення. «Змія підколодна»… А згодом, де б я не жив, зустрічав саме тих, кому моя мама їм посилала, хоча то були вже інші люди, інші міста, в яких я жив, інше середовище того всього, яке нар
2024.10.04
20:03
гаврило певно розуміє
чому не пишеться комусь
бо каже сам собі про рими
довбусь
про анекдот би той забути
йому не вдасться вже ніяк
там у героях родич давній
чому не пишеться комусь
бо каже сам собі про рими
довбусь
про анекдот би той забути
йому не вдасться вже ніяк
там у героях родич давній
2024.10.04
14:51
В боргах та позичках загруз
І борсається в скруті
Обставин виниклих дідусь,
Родиною забутий.
Зазнав приниження й відчув
Байдужість од родини,
Бо, кажуть, що не по плечу
Потратитися нині,
І борсається в скруті
Обставин виниклих дідусь,
Родиною забутий.
Зазнав приниження й відчув
Байдужість од родини,
Бо, кажуть, що не по плечу
Потратитися нині,
2024.10.04
13:33
Багатокрапка…
Це розділовий знак у вигляді трьох поставлених поряд крапок, яким позначають на письмі незакінченість або перерваність висловлення.
Перерваність…
Перерваний політ, перерване висловлювання, перерване життя…
Багато разів згодом склад
2024.10.04
08:52
Гойдається у ретро стилі осінь...
Той парк рудий із фейєрверком листя,
Той падолист триває наче досі,
І сонце те ж із променистим диском.
І кличе в юність неба сіть бездонна,
Під ним зустрілись очі сині вперше,
Не знаючи, що приготує доля,
Той парк рудий із фейєрверком листя,
Той падолист триває наче досі,
І сонце те ж із променистим диском.
І кличе в юність неба сіть бездонна,
Під ним зустрілись очі сині вперше,
Не знаючи, що приготує доля,
2024.10.04
07:48
Нічого в голову не лізе, нічого…
Усе, що міг, уже створив
Лишилось втілитись в німого
Вже й настрій втілень нагострив…
Нічого в пам’ять не заходить, нічого…
Дарма, мабуть, заглох двигун
Вернувшись з рейсу він з нічного
Усе, що міг, уже створив
Лишилось втілитись в німого
Вже й настрій втілень нагострив…
Нічого в пам’ять не заходить, нічого…
Дарма, мабуть, заглох двигун
Вернувшись з рейсу він з нічного
2024.10.04
07:10
Закрутить, захурделить, замете…
зима на сніг цьогоріч не скупа,
у хмаровинні сонце золоте,
ворона підлетіла до стовпа,
нема де сісти, скрізь біліє сніг,
посеред міста річки варикоз
її б уже і лід скувати міг,
аби хоч тиждень втримався мороз
зима на сніг цьогоріч не скупа,
у хмаровинні сонце золоте,
ворона підлетіла до стовпа,
нема де сісти, скрізь біліє сніг,
посеред міста річки варикоз
її б уже і лід скувати міг,
аби хоч тиждень втримався мороз
2024.10.04
00:09
В саду прекрасному моєму
Заснула осінь чарівна.
І золотаву діадему
Сховала в листячку вона.
І так поблискує лукаво,
Немов підморгує мені.
І стелить запашні отави
Заснула осінь чарівна.
І золотаву діадему
Сховала в листячку вона.
І так поблискує лукаво,
Немов підморгує мені.
І стелить запашні отави
2024.10.03
22:49
День поховала ніч,
ладаном пахне мла,
з Господом вч-на-вч
щирою не була.
Зиркаю в даль тепер,
бо припекло як слід.
Батько давно помер,
мати, як визрів глід.
ладаном пахне мла,
з Господом вч-на-вч
щирою не була.
Зиркаю в даль тепер,
бо припекло як слід.
Батько давно помер,
мати, як визрів глід.
2024.10.03
22:30
місяця оловоколиво
страви спішать униз
швейцар потира голову ~
ану неприязний сюрприз
історія трохи мелеться
& навіть герой колись
страви спішать униз
швейцар потира голову ~
ану неприязний сюрприз
історія трохи мелеться
& навіть герой колись
2024.10.03
19:36
Я дивлюся униз і вона відчуваючи погляд піднімає голову...
Крапля поту гарячим Нілом стікає глобусом голови,
Вона відвертає погляд, наче крутить материками
Тицяє пальцем влучаючи у завідомо вибраний
Острів своєї несвободи.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Крапля поту гарячим Нілом стікає глобусом голови,
Вона відвертає погляд, наче крутить материками
Тицяє пальцем влучаючи у завідомо вибраний
Острів своєї несвободи.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
2023.11.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Марія Кореновська (1974) /
Проза
Тетянчин сором
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тетянчин сором
Таня соромиться своєї мами: її зашкарублих од сапки і почервонілих од холодної води пальців, соромиться маминих нігтів на ногах, у які в’їлася земля з грядки, соромиться маминої згорбленої постави, її невпевненого погляду. Он довкола які гарні продавчині з гордо піднятими головами: і зачіски у них без сивини, і нігті намальовані яскравим лаком, на ногах – дороге взуття, а не старомодні мешти. Тетянина мама теж продавчиня, тільки не на «Даринку» торгує, а у «Сільпо» на касі покупцям товар відпускає. Мама вже, як той запрограмований робот: напрацюється, прийде додому, Тетяна їй на стіл вечерю зготує, мама поїсть і у відповідь машинально дякує доні: «Дякую за покупку. Приходьте ще».
Серед нахабних цін, дорогих речей, китайського лахміття вчорашня випускниця відчуває себе роздягненою. Наче хто заліз за пазуху і підгледів, які купюри сховані у гаманці її мами. Дівчина ніяково опускає очі, з усіх сторін її штовхають упевнені у собі зіваки. Напарфумлений здоровань боляче наступив на ногу і не вибачився, ще й обізвав. Мамі шкода доньку, вона ладна продати своє здоров’я, аби доня була щаслива. Здерти живцем із себе шкіру і відгородити, захистити своєю любов’ю дитину від усіх негараздів і вдовиного безгрошів’я, від горя, що ось-ось сльозою покотиться Тетянчиною щічкою.
Зупинилися біля відділу із сумками. Продавчиня скривилася, угледівши перед собою дешевий одяг, відсутність педикюру і затравленість у погляді змарнілої жінки. Кинула презирливо:
– Што іщєм? А подумки припечатала: «Тьху, какая ніщєта сюда пріпьорлась».
Тетянчина мама тихо відповіла:
– Нехай доня вибере сама, що їй сподобається.
Продавчиня вищерилася:
– Што?! У самой в карманє двєстє грівєн мєлаччю, а падавайтє «що спадобаєцьця»! Што, нє відна, здесь сумкі па тисячє грівен і више.
Наче не словами, а помиями облили. Дівчині боляче за свою маму. Вона взяла її, мов маленьку, за руку і повела до виходу. Тетянці соромно самої себе, свого безсилля, бо не змогла захистити найдорожчу у світі людину: змовчала у відповідь чорноротій столичній перекупці. Тетянці соромно, що вмовила маму поїхати на базар у неділю, замість того, щоби піти разом з бабусею до церкви.
– Мам, ти в мене – найкраща. Мам, чуєш, не плач. Пробач мені, що я тебе соромилась. Пробач.
2013..
Серед нахабних цін, дорогих речей, китайського лахміття вчорашня випускниця відчуває себе роздягненою. Наче хто заліз за пазуху і підгледів, які купюри сховані у гаманці її мами. Дівчина ніяково опускає очі, з усіх сторін її штовхають упевнені у собі зіваки. Напарфумлений здоровань боляче наступив на ногу і не вибачився, ще й обізвав. Мамі шкода доньку, вона ладна продати своє здоров’я, аби доня була щаслива. Здерти живцем із себе шкіру і відгородити, захистити своєю любов’ю дитину від усіх негараздів і вдовиного безгрошів’я, від горя, що ось-ось сльозою покотиться Тетянчиною щічкою.
Зупинилися біля відділу із сумками. Продавчиня скривилася, угледівши перед собою дешевий одяг, відсутність педикюру і затравленість у погляді змарнілої жінки. Кинула презирливо:
– Што іщєм? А подумки припечатала: «Тьху, какая ніщєта сюда пріпьорлась».
Тетянчина мама тихо відповіла:
– Нехай доня вибере сама, що їй сподобається.
Продавчиня вищерилася:
– Што?! У самой в карманє двєстє грівєн мєлаччю, а падавайтє «що спадобаєцьця»! Што, нє відна, здесь сумкі па тисячє грівен і више.
Наче не словами, а помиями облили. Дівчині боляче за свою маму. Вона взяла її, мов маленьку, за руку і повела до виходу. Тетянці соромно самої себе, свого безсилля, бо не змогла захистити найдорожчу у світі людину: змовчала у відповідь чорноротій столичній перекупці. Тетянці соромно, що вмовила маму поїхати на базар у неділю, замість того, щоби піти разом з бабусею до церкви.
– Мам, ти в мене – найкраща. Мам, чуєш, не плач. Пробач мені, що я тебе соромилась. Пробач.
2013..
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію