ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Гора (1964) / Публіцистика

 Бесіда Ісуса Христа із самарянкою (Основи віри)

Повертаючись з Юдеї в Галилею,Ісус Христос зі Своїми учениками проходив через Самарію, через місто, яке називалося Сихар (давня назва – Сихем). Перед містом з південного боку була криниця, викопана, за переказом, патріархом Яковом.
Ісус Христос, утомившись у дорозі, сів відпочити біля криниці. Час був обідній, і ученики Його пішли у місто, щоб купити там їжі.
Саме в цю пору до криниці підійшла самарянка з міста, щоб набрати води.
Ісус Христос говорить їй: "Дай Мені напитися".
Ці слова Спасителя дуже здивували самарянку. Вона сказала: "Як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися в мене, самарянки? Адже юдеї не знаються з самарянами".
Господь сказав їй: "Якби ти знала дар Божий (тобто велику ласку Божу, яку послав тобі Бог у цій зустрічі) і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, – то ти попросила б у Нього, і Він дав тобі води живої".
Спаситель назвав живою водою Своє Божественне вчення. Тому що, як вода рятує спраглу людину від смерті, так і Його Божественне вчення спасає людину від вічної смерті і веде до вічного блаженного життя. А самарянка подумала, що Він говорить про звичайну джерельну воду, яка у них називалася "живою" водою.
Жінка з подивом запитала Його: "Господи! Тобі й зачерпнути нема чим, а криниця глибока; звідки ж Ти маєш воду живу? Невже ти більший за отця нашого Якова, який дав (викопав) нам криницю оцю і сам з неї пив, і діти його, і худоба його?"
Ісус Христос сказав їй у відповідь: "Всякий, хто п`є цю воду, знову буде спраглим (тобто знову захоче пити); а хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне".
Та самарянка не збагнула цих слів Спасителя і сказала: "Господи, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди черпати".
Ісус Христос, бажаючи, щоб самарянка зрозуміла, про що говорить Він, спочатку звелів їй покликати до Нього її чоловіка. Він сказав: "Іди поклич чоловіка свого і приходь сюди".
Жінка ж сказала: "Не маю я чоловіка".
Тоді Ісус Христос сказав їй: "Правду сказала, що чоловіка не маєш, бо п`ять чоловіків мала, і той, кого маєш нині, не чоловік тобі; це ти правду сказала".
Самарянка, вражена всевіданням Спасителя, Який викрив усе її гріховне життя, зрозуміла тепер, що розмовляє не з простою людиною. Вона зразу ж звернулася до Нього, щоб розв`язати давню суперечку між самарянами та юдеями: чия віра правильніша і чия служба угодніша Богу. "Господи, бачу, що Ти пророк, – сказала вона. – Батьки наші поклонялися на цій горі (при цьому вона вказала на гору Гаризин, де виднілися руїни зруйнованого самарянського храму); а ви говорите, що місце, де належить поклонятися (Богу), знаходиться в Єрусалимі".
Ісус Христос відповів їй: "Жінко, повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятися Отцеві (Небесному) і не на горі цій, і не в Єрусалимі. Ви кланяєтеся тому, чого не знаєте, а ми кланяємося тому, що знаємо, бо спасіння – від юдеїв (тобто, що до цих пір тільки в юдеїв була істинна віра, лише у них богослужіння проводилося правильно, як угодно Богу). Але прийде час, і нині вже є, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі. Бог є Дух (невидимий, безтілесний), і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною". Тобто істинна й угодна Богу служба є така, коли люди поклоняються Отцеві Небесному не самим тільки тілом і не самими лише зовнішніми знаками й словами, а всією своєю сутністю – всією душею – істинно вірують у Бога, люблять і шанують Його і своїми добрими ділами та милосердям до ближніх виконують волю Божу.
Почувши нове вчення, самарянка сказала Ісусу Христу: "Знаю, що прийде Месія, званий Христос; коли Він прийде, сповістить нам усе", тобто навчить нас усього.
Тоді Ісус Христос сказав їй: "Це Я, Який розмовляю з тобою".
У цей час повернулись ученики Спасителя і здивувалися, що Він розмовляв з жінкою-самарянкою. Однак жоден з них не запитав Спасителя, про що Він говорив з нею.
Самарянка ж залишила свій глечик і поспішила в місто. Там вона стала говорити людям: "Ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила: чи не Він Христос?"
І люди повиходили із міста і пішли до криниці, де був Христос.
Тим часом ученики просили Спасителя, кажучи: "Учителю, їж".
Та Спаситель сказав їм: "Я маю їжу, якої ви не знаєте".
Ученики стали говорити між собою: "Хіба хто приніс Йому їсти?"
Тоді Спаситель, пояснюючи їм, сказав: "Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити діло Його. Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви (і Господь вказав їм на самарян – мешканців міста, які в цей час ішли до Нього), як вони пополовіли і готові до жнив (тобто як ці люди бажають бачити Спасителя Христа, з якою охотою готові слухати Його і прийняти Його). Хто жнець, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сівач, і жнець разом раділи. Бо про це є правдиве слово: один сіє, а інший жне. Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: інші працювали, а ви ввійшли у їхню працю".
Багато самарян, які прийшли з міста, увірували в Нього за словом жінки. Вони просили Спасителя побути у них. Він пішов до них і пробув там два дні і вчив їх.
За цей час ще більше самарян увірувало в Нього. Вони потім казали тій жінці: "Вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос".

З передання відомо, що самарянка, яка вела бесіду з Христом біля Яковової криниці, весь останок життя свого присвятила проповіді Євангелія Христового. За проповідь віри Христової вона постраждала у 66 році (була кинута мучителями у криницю). Св. Церква відзначає пам`ять її 20 березня (2 квітня н. ст.). Ім`я її св. мучениця Фотина (Світлана) самарянка.
(Див.: Ін 4, 1–42).




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-04-20 10:55:24
Переглядів сторінки твору 1317
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.401 / 5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.815
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.05.03 17:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Протуберанець Бумеранг (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-19 23:10:10 ]
"В истории человечества известны многочисленные примеры, когда из-за перевеса знания над бытием или бытия над знанием погибали целые цивилизации".

— А каковы результаты развития линии знания без бытия или развития линии бытия без знания? – спросил кто-то во время беседы на эту тему.

— Развитие линии знания без развития линии бытия даёт слабого йогина, – ответил Гурджиев. – Иными словами, человек много знает, но ничего не может сделать; это человек, который не понимает (эти слова он произнёс с ударением) того, что знает, человек, не обладающий правильной оценкой, т.е. человек, для которого нет разницы между одним и другим родом знания. А развитие линии бытия без знания даёт глупого святого, т.е. человека, который может сделать много, но не знает, что делать или зачем делать; если он что-нибудь делает, он действует, повинуясь своим субъективным чувствам, которые могут увести го далеко в сторону и заставить совершить серьезные ошибки, т.е. сделать нечто противоположное тому, что он желал. В обоих случаях и слабый йогин, и глупый святой приходят к остановке; ни один из них не в состоянии двигаться и развиваться дальше.

"Чтобы понять это, чтобы вообще уяснить себе природу знания и бытия, равно как и их взаимоотношения, необходимо понять, как знание и бытие относятся к "пониманию".

"Знание – это одно, понимание – другое.

"Люди часто смешивают эти понятия и не видят ясно разницу между ними.

"Знание само по себе не даёт понимания; и понимание не увеличивается благодаря росту одного лишь знания. Понимание зависит от отношения знания к бытию, это – равнодействующая знания и бытия. И знание не должно отходить от бытия чересчур далеко, иначе понимание окажется слишком далёким от того и другого. Вместе с тем, отношения между знанием и бытием не меняются вследствие простого роста знания. Они изменяются только тогда, когда бытие и знание растут одновременно. Иными словами, понимание возрастает лишь с возрастанием уровня бытия.

"В обыденном мышлении люди не отличают понимание от знания. Они думают, что большее понимание зависит от большего знания. Поэтому они накапливают знание – или то, что называют знанием, – но им не известно, как накопить понимание; и сам этот вопрос их не беспокоит.

"Всё же человек, привыкший к самонаблюдению, знает, что в разные периоды своей жизни он понимал одну и ту же мысль, одну и ту же идею совершенно по-разному. Нередко ему кажется странным, как он мог так неправильно понимать то, что сейчас, по его мнению, понимает правильно. В то же время ему понятно, что знание его не изменилось, что раньше он знал о предмете столько же, сколько знает и сейчас. Что же тогда изменилось? Изменилось его бытие. И поскольку оно стало иным, стало иным и его понимание.

"Различие между знанием и пониманием станет ясным, когда мы увидим, что знание может быть функцией одного центра; а вот понимание представляет собой функцию трёх центров. Таким образом, мыслительный аппарат может знать нечто. Но понимание появляется лишь тогда, когда человек чувствует и ощущает всё, что с этим связано.

"Ранее мы говорили о механичности. Человек не может, сказать, что он понимает идею механичности, если он только знает её умом. Он должен её почувствовать всем своим телом, всем своим существом – и тогда он поймёт...

"В сфере практической деятельности люди очень хорошо сознают разницу между простым знанием и пониманием. Они видят, что просто знать и знать, как сделать что-то, две разные вещи. Знание того, как сделать, не создаётся одним лишь знанием. Но за пределами практической жизни люди не уясняют себе, что такое "понимание".

"Как правило, люди видят, что не понимают какой-то вещи, – и тогда стараются найти название для того, чего "не понимают". И когда они найдут для этого какое-то название, они говорят, что "поняли". Но "найти название" не значит "понять". К несчастью, люди обычно довольствуются словами. Человек, знающий очень много названий, т.е. очень много слов, считается обладающим большим пониманием. Но так бывает, конечно, опять-таки за пределами практической деятельности, где его невежество обнаруживается очень быстро".

* * *

"Одну из причин расхождения между линиями бытия и знания в жизни, недостатка понимания, который частично является причиной, а частично следствием этого расхождения, нужно искать в языке, на котором говорят люди. Этот язык полон ложных понятий, неправильных подразделений и ассоциаций. И главное – вследствие существенных, характерных особенностей обыденного мышления, его неясности и неточности – каждое слово может иметь тысячи различных значений сообразно материалу, которым располагает говорящий, и действующему в нём в данный момент комплексу ассоциаций. Люди не уясняют себе, до какой степени субъективен их язык, насколько разные вещи выражает каждый из них одними и теми же словами. Они не осознают, что каждый человек говорит на собственном языке и очень плохо понимает язык другого человека или не понимает его совсем. При этом люди даже не представляют себе, что все они говорят на языках, непонятных друг другу. Они твёрдо убеждены в том, что говорят на одном и том же языке и понимают один другого. На самом же деле эта уверенность не имеет под собой никаких оснований. Язык, на котором они говорят, приспособлен лишь для практической жизни. Люди могут сообщать на нём информацию практического характера: но едва они переходят в чуть более сложную область, как они тотчас же теряются и перестают понимать друг друга, хотя и не сознают этого. Люди воображают, что они часто, если не всегда, понимают своих ближних, по крайней мере, способны при желании их понять, воображают, что понимают авторов прочитанных ими книг, что другие люди понимают их. Такова одна из тех иллюзий, которые люди создают для себя и среди которых живут. На самом же деле никто из них не понимает другого человека. Двое людей с глубокой убеждённостью говорят одно и то же, но называют это по-разному и до бесконечности спорят друг с другом, не подозревая, что думают совершенно Одинаково. Или наоборот, они говорят одни и те же слова и воображают, что согласны друг с другом, что достигли взаимопонимания, а в действительности они говорят совершенно разные вещи, ни в малейшей степени не понимая друг друга.

"Если мы возьмём самые простые слова, которые постоянно встречаются в речи, и попытаемся проанализировать те значения, которые им придают, мы увидим, что в любой момент своей жизни всякий человек вкладывает в каждое такое слово особый смысл, который другой человек в это слово никогда бы не вложил и даже не предположил.

"Возьмём слово "человек", вообразим себе разговор в группе людей, где часто слышится это слово. Без преувеличения можно сказать, что оно будет иметь здесь столько значений, сколько собралось людей, принимающих участие в разговоре; и во всех этих значениях не будет ничего общего.

"Говоря слово "человек", каждый невольно связывает с этим словом ту точку зрения, с которой он вообще привык рассматривать человека или с которой он по той или иной причине рассматривает его в настоящий момент. Возможно, одного из собеседников занимает вопрос о взаимоотношениях между полами; в таком случае слово "человек" не будет иметь для него общего смысла; услышав его, он прежде всего задаст себе вопрос: что за человек? мужчина или женщина? Другой собеседник может оказаться религиозным человеком, и его первым вопросом будет: христианин или не христианин? Третий может оказаться врачом, и понятие "человек" будет означать для него "здоровый" или "больной", – конечно, с его специальной точки зрения. Спирит подумает о "человеке" с точки зрения "астрального тела", "потусторонней жизни" и т.д.; если ему зададут вопрос, он, возможно, ответит, что люди делятся на медиумов и не-медиумов. Натуралист, говоря о человеке, перенесёт центр тяжести своих мыслей на идею зоологического типа, т.е., говоря о человеке, будет думать о строении его зубов, пальцев, о лицевом угле, о расстоянии между пальцами. Юрист, говоря о "человеке", увидит в нём статистическую единицу, или юридического субъекта, или потенциального преступника, или возможного клиента. Моралист, произнося слово "человек", непременно введёт туда идею добра и зла – и так далее, и тому подобное.

"Люди не обращают внимания на все эти противоречия, не замечают того, что они не понимают друг друга и говорят о разных вещах. Понятно, что для надлежащего изучения и точного обмена мыслями необходим точный язык, который дал бы возможность установить, что в действительности означает слово "человек"; такой язык включал бы в себя указание на ту точку зрения, с которой рассматривается данное понятие, определял бы центр тяжести этого понятия. Идея совершенно ясна, и каждая научная дисциплина пытается выработать и установить для себя точный язык. А универсального языка нет. Люди непрестанно смешивают языки различных наук и не могут установить их точные соответствия. Даже в каждой отрасли науки постоянно возникает новая терминология, новая номенклатура. И чем дальше, тем дело обстоит хуже. Растет непонимание; оно возрастает вместо того, чтобы уменьшаться; есть все основания думать, что оно будет продолжать возрастать, а люди – всё меньше понимать друг друга.

"Для точного понимания необходим точный язык. И изучение систем древнего знания начинается с изучения языка, который позволяет точно установить, что именно говорится, с какой точки зрения и в какой связи. Этот новый язык едва ли содержит какие-либо новые термины или новую номенклатуру, но он утверждает конструкцию речи на новом принципе, а именно: на принципе относительности. Иными словами, он вводит относительность во все понятия и таким образом делает возможным точно установить угол мышления; в обычном языке выражения относительности как раз отсутствуют.

"Когда человек овладеет этим языком, тогда, используя его, он сможет передать и сообщить массу таких знаний, такой информации, которую на обычном языке передать невозможно, даже если пользоваться разными научными, и философскими терминами.

"Фундаментальное свойство нового языка, его особенность, заключается в том, что все его идеи сосредоточены вокруг одной идеи, т.е. они берутся в своих взаимоотношениях с точки зрения одной идеи. Эта идея – идея эволюции; конечно, не эволюции в смысле механического развития, потому что такой эволюции не существует, – но в смысле сознательной, намеренной эволюции, которая одна только и является возможной.

"Всё в мире, от солнечных систем до человека и от человека до атома, движется вверх или вниз, эволюционирует или дегенерирует, развивается или распадается. Но ничто не эволюционирует механически; механически протекают лишь дегенерация и разрушение. То, что не в состоянии эволюционировать сознательно, вырождается. Внешняя помощь со стороны возможна только до тех пор, пока она ценится и принимается, даже если сначала она только ощущается.

"Язык, в котором возможно понимание, строится на указании отношения рассматриваемого субъекта к возможной для него эволюции, на указании его места на эволюционной лестнице.

"Для этого многие из наших обычных идей разделяются в соответствии со ступенями этой эволюции.