Квітують яблуні в садках,
Бузок п’янить щоночі.
Каштанів свічі на гілках
Розкрили ніжні очі.

Гніздечко в’є невтомний птах,
Усе живе радіє,
А Україна вся в сльозах,
В народу серце мліє.

Вбива бездушно брата брат
Живим штовхає в воду,
Він не людина – злосний кат,
Хоч виходець з народу,

За що воюєте брати?
Ви ж однієї крові.
До чого зможете дійти
Без віри і любові?!

Ростити б вам своїх дітей,
Любить свою дружину,
А не за марево ідей
Терзати Україну.

Одна вже сотня в небесах,
Та краще жить не стало…
А стільки їх в ярах, лісах
Природа поховала?!

Тих, що згоріли у вогні,
На небі душі тліють.
А безталанні матері
Ще молоді – сивіють

То ж пожалійте їх, сини,
Не піддавайте мукам,
Бо мріяли давно вони –
Піддержать ваші руки.

Що будуть внуків вам ростить
А ви – їх боронити.
Прийшлось вас раніше хоронить
А як без вас їм жити.

Хто одиноку старість їх
Догляне й пожаліє,
Коли могили молодих
Сховали всі надії.

То ж обнімітеся, брати,
Ділити що вам нині?
Ідіть до світлої мети
В єдиній Україні.
05.05.2014